17. Процес стратегічного планування: основні етапи

Стратегічне планування - це сформалізований процес довготривалого планування в організації, що включає в себе визначення цілей організації, опрацювання програми їх реалізації та вибір методів втілення цієї програми в життя.  Прийнято виділяти такі етапи стратегічного планування:

1). Розробка місії організації (головної мети).

2). Визначення цілей організації.

3). Аналіз зовнішнього середовища.

4). Дослідження внутрішніх сильних і слабких сторін.

5). Аналіз стратегічних альтернатив.

6). Вибір стратегії.

7). Реалізація стратегії

18. Основні характеристики цілей у стратегічному плануванні

19. Управлінське обстеження сильних і слабких сторін організації в процесі стратегічного планування: характеристика основних функціональних зон організації.

19. Аналіз зовнішнього середовища в стратегічному плануванні.

Аналіз і оцінка зовнішнього середовища (сканування середо­вища) - це процес, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні фактори з метою визначення можливостей і загроз для організації. Оцінювання зовнішнього середовища відбува­ється за трьома параметрами: всі можливі зміни, пов'язані із зовнішніми факторами; загрозливі фактори; сприятливі фактори. Зовнішнє середовище визначається такими факторами:

Політичними - політична ситуація в державі, склад парламентської більшості, політика глави держави, законодавчі документи.

Економічними - темпи інфляції, рівень зайнятості, міжнародний платіжний баланс, стабільність національної валюти, податкова ставка.

Соціальними - зміна очікувань у суспільстві, мораль суспільства, демографічні умови, ставлення населення до підприємництва.

19. Характеристика основних стратегічних альтернатив.

Стратегічні альтернативи по базових стратегіях організації

1	Стратегія зростання	Інтенсифікація ринку, інтегроване зростання, географічна експансія, міжфірмове співробітництво, кооперація, зовнішньоекономічна діяльність
2	Стратегія стабілізації	Економія ресурсів, ревізія витрат, селективність. Балансування на ринках, пошук нових стратегічних зон господарювання, зміна цінової політики
3	Стратегія виживання (реструктуризація)	Зміна товарної політики, зміна стратегії маркетингу, перепрофілювання організації, виокремлення структурних підрозділів з утворенням нових юридичних осіб, об'єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи, удосконалення управління фірмою
4	Стратегія скорочення	Скорочення витрат, скорочення окремих видів бізнесу, стратегія "збору врожаю", стратегія ліквідації організації

19. Вибір стратегії: напрями вибору і фактори впливу

За класифікацією Майкла Портера виділяють: 1) стратегію контролю за витратами грунтується на зменшенні власних витрат на виробництво одиниці продукції проти витрат конкурентів. Існує багато практичних засобів побудови стратегії контролю за витратами. При цьому існують певні умови виконання цієї стратегії: коли фірми продають однорідні товари, коли споживачі є чутливими до змін в ціні на продукцію фірми, коли організація має реальні можливості регулювати масштаб виробництва та обсяги продажу . 2) стратегія диференціації спрямована на те, аби постачати на ринок товари або послуги, які за своїми якостями більш привабливі для споживачів проти продукції конкурентів. Ключовим у застосуванні цієї стратегії є наявність у товара унікальної властивості, яка приваблює сплживача (наприклад, висока якість продукції, розгалужена мережа філіалів для надання послуг, принципова новизна продукції, імідж фірми та інше). 3) стратегія фокусування виходить з того, що будь-який ринок складається з відносно самостійних елементів, кожен з яких ставить спеціфічні умови до продукції. Якщо фірма здатна забезпечити виробництво продукції, яка відповідає таким вимогам та зробить це краще за конкурентів, тоді вона збільшить частку свого ринку. 23. Сутність функції організації: поняття «делегування», «повноваження», «відповідальність».

Функция организации — это формирование структуры организации, а также обеспечение всем необходимым для ее работы — персоналом, материалами, оборудованием, зданиями, денежными средствами. В любом плане, составляемом в организации есть создание реальных условий для достижения запланированных целей, часто это требует перестройки структуры производства и управления с тем, чтобы повысить их гибкость и приспособляемость к требованиям рыночной экономики.

Делегирование полномочий — передача задач и полномочий лицу, которое принимает на себя ответственность за их віполнение;организация работы, при которой руководитель распределяет свою ответственность между подчинёнными.

Полномочия - ограниченное право использовать ресурсі организации, направлять усилия некоторіх ее работников на віполнение определенніх задач. 

Ответственность – єто обязательство віполнять имеющиеся задачи и отвечать за их удовлетворительное разрешение.