Список використаних джерел:
1. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: у чеб . / В.С. Андреев . – М.: Юрид. лит., 1987; Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы). – М., 1971 . – С. 20.
2. Ачаркан В.А. Государственные пенсии / В.А. Ачаркан . – М.: Юрид. лит., 1967 . – С. 40.
3. Астрахан Е.И.Советское трудовое право / Е.И. Астрахан . – М.: Юрид. лит., 1967 . – С. 55.
4. Правоотношения по пенсионному обеспечению. – М., 1974; Советское право социального обеспечения / п од ред. А.Д. Зайкина. – М., 1982 . – С. 10.
5. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні / Н.Б. Болотіна . – К.: Знання , 2005 . – С. 8.
6. Безугла Я.І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в Україні / Я.І. Безугла // Матеріали наук. – практ. конф. 20-21 червня 1996 р. – Чернігів, 1996 . – С. 42.
7. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 № 1058 [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http // www . zakon . rada . gov . ua
8. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи: Закон України від 08.07.2011 № 3668 [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http // www . zakon . rada . gov . ua
Підвищення пенсійного віку є необхідним кроком для забезпечення стабільності пенсійної реформи, зазначається у звіті Європейського Союзу та Програми розвитку оон
Сучасні демографічні тенденції можуть призвести до руйнування існуючої пенсійної системи в Україні. Прогноз демографічної ситуації та її вплив на пенсійну систему в Україні є невтішним: кількість платників внесків до 2050 року зменшиться на 25%, а одержувачів пенсій зросте на 8%. У 2009 році дефіцит Пенсійного фонду України у частині, що формується за рахунок внесків (страхової частини), сягнув 8% загальних витрат фонду згідно з планом, зазначається у новому Звіті.
Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки – проект, що фінансується Європейським Союзом, співфінансується та виконується Програмою розвитку ООН в Україні – оприлюднив звіт про демографічні тенденції та їх вплив на фінансову стабільність пенсійної системи України.
Звіт під назвою «Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні: прогноз до 2050 року» визначає основі проблеми, що випливають з демографічних тенденцій, та пропонує найоптимальніші варіанти їх вирішення (зокрема, підвищення пенсійного віку), спрямовані на послаблення усе більшого тиску на пенсійну систему. У Звіті обґрунтовується необхідність надання пенсійній реформі пріоритетного значення у комплексі урядових реформ.
Лаура Гараняні, Керівник Управління програм допомоги Представництва Європейського Союзу в Україні, зазначила: «Реформа пенсійної системи потребує широкого громадського обговорення та вироблення спільного розуміння проблем та способів їх вирішення. Враховуючи економічну та демографічну ситуацію, а також досвід ЄС, нова пенсійна система в Україні повинна мотивувати громадян працювати довше, забезпечуючи додаткові пенсійні заощадження та краще співвідношення між пенсійними внесками та виплатами».
Олів’є Адам, Постійний представник Програми розвитку ООН в Україні зауважив: «Програма реформ Президента України визначає пенсійну реформу пріоритетом. Однак, усі політики та експерти добре розуміють, що більшість варіантів реформування є непопулярними на початку. Тому Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки підготував звіт, який має на меті не лише глибоко проаналізувати необхідність та можливість підвищення пенсійного віку, але й пояснити громадянському суспільству, чому підвищення пенсійного віку є найкращим, якщо не єдиним, варіантом запобігти руйнуванню пенсійної системи».
В Україні один з найвищих у Європі обсягів пенсійних видатків за співвідношенням з ВВП (понад 18 % у 2009 році). На 2010 рік пенсійні видатки прогнозуються на рівні 17% від ВВП.
Внаслідок виборчих перегонів підвищення пенсій в Україні набуло хаотичного, необґрунтованого і важко передбачуваного характеру. Пенсійні видатки зростають випереджаючими темпами всупереч економічній спроможності їх забезпечити.
Демографічні тенденції проти пенсійної системи
За існуючої проблеми демографічного старіння населення в Україні вже нині на 10 осіб працездатного віку припадає 4 особи пенсійного віку (60/55 років), а до 2050 року їх кількість наблизиться до 8 осіб. Ця ситуація ускладнюється поширенням неформальної зайнятості, внаслідок чого лише 75% загальної кількості зайнятого населення сплачують пенсійні внески. Нині на 10 платників пенсійних внесків в Україні припадає в середньому 9 пенсіонерів.
З такою тенденцією у 2025 році кількість платників внесків та пенсіонерів зрівняється, а до 2050 року кількість пенсіонерів перевищить кількість платників внесків на 25%. Це спричинить додатковий тиск на бюджет Пенсійного фонду та на Державний бюджет України.
Дослідження виявило, що за умови збереження існуючої системи, дефіцит власних надходжень до Пенсійного фонду України становитиме 12% у 2025 році та 30% у 2050 році. За такої ситуації неможливо буде утримати основні показники пенсійної системи на поточному рівні, зокрема, співвідношення середньої пенсії та заробітної плати, розміру бюджетних дотацій до Пенсійного фонду України та розмір внесків. В таких умовах українське суспільство постає перед питанням: як підтримувати фінансову спроможність пенсійної системи?
Найкращий вихід – підвищення пенсійного віку
Серед можливих варіантів забезпечення стабільності пенсійної системи - підвищення розміру пенсійного внеску для працівників та/або роботодавців; збільшення дотацій з бюджету або запровадження додаткових податків; зниження розмірів пенсій порівняно з доходами працюючого населення; а також підвищення пенсійного віку.
Підвищення розміру внеску для всіх категорій платників неможливе, оскільки він сьогодні і так дуже високий (навіть порівняно з іншими країнами світу). Збільшення дотацій з бюджету неможливе, адже вони витіснять інші програми економічного та соціального розвитку у галузі охорони здоров’я, освіти, інфраструктури, безпеки тощо. Якщо ж не збільшується розмір внесків та дотацій, існуюче співвідношення пенсії та заробітної плати знизиться з 40% у 2009 році до 28% у 2050 році.
Разом з тим, результати Звіту показують, що підвищення пенсійного віку дає змогу на довгий час послабити вплив демографічного тиску на пенсійну систему. Ефект від нього відчутний одразу після запровадження і тому цей захід набуває особливого значення в період кризи. Відмінністю підвищення віку від інших заходів є простота реалізації та мінімальний організаційний супровід.
Підвищувати пенсійний вік можна на основі різних підходів, однак найбільш ефективним є «антикризовий» сценарій – підвищення віку виходу на пенсію до 65 років одночасно для чоловіків і для жінок, але поступово: щороку на 6 місяців (півроку). Навантаження на платників внесків у 2011-2020 рр. знизиться до 2020 року до 77% (проти сучасних 88%). У 2020-2030 рр. воно зросте до 80%, однак до теперішнього співвідношення система повернеться у 2043 році.
Відповідно до 2-етапного сценарію підвищення віку до 65 років ефект значно менший у 2011-2030 рр., однак у наступному періоді ефект сценаріїв вирівнюється.
Жінки в Україні працюють коротший період часу, ніж жінки в інших країнах, а перебувають на пенсії довше. Вони утримують світовий рекорд зі співвідношення періоду перебування на пенсії та періоду праці на неї: 7,1 років перебування на пенсії в розрахунку на 10 років праці, коли в інших країнах це 5,8 років (Англія), 4,9 (Угорщина), 4,6 (Німеччина), 6,2 (Італія), 5,5 (Польща).
Однак, підвищення пенсійного віку тільки для жінок на 5 років дасть змогу утримати навантаження пенсіонерів на платників внесків на існуючому рівні лише до 2021 року (87%).
Таким чином, підвищення віку для обох статей до 65 років, як це зробили і багато інших країн світу, є найбільш раціональним для утримання стабільності системи та запобігання її банкрутству.
Марчін Свєнчіцкі, Директор Аналітично-дорадчого центру Блакитної стрічки ЄС/ПРООН підкреслив: «Пенсійна система вже зараз у кризовому стані, а з огляду на демографічні тенденції ситуація погіршуватиметься з кожним роком. У 2025 році кількість пенсіонерів перевищить кількість тих, хто сплачуватиме внески до пенсійного фонду. Ми підтримуємо варіант поступового підвищення пенсійного віку, що дозволить захистити пенсіонерів зараз і у майбутньому».
У європейських країнах звичайний вік переходу від працездатного до пенсійного періодів життя становить 62-65 років. У більшості країн постсоціалістичного простору упродовж 1989-2006 рр. пенсійний вік було в середньому підвищено на 1,5-5 років. Серед країн СНД лише Білорусь, Російська Федерація, Узбекистан та Україна залишили пенсійний вік незмінним (55 для жінок та 60 років для чоловіків).
Зазвичай основними перепонами підвищенню пенсійного віку в Україні називають низькі показники очікуваної тривалості життя та загострення ситуації на ринку праці. Однак, підвищення пенсійного віку не буде спричиняти істотного зростання безробіття, а продовження періоду зайнятості працівників у похилому віці істотно не вплине на можливості працевлаштування молоді.
Що стосується значного відставання України від європейських країн за показниками очікуваної тривалості життя, то вони не можуть слугувати обґрунтуванням існуючої межі пенсійного віку: у жінок очікувана тривалість життя при народженні майже на 12 років довша, ніж у чоловіків, однак на пенсію вони йдуть на 5 років раніше.
Відтермінування запропонованої пенсійної реформи може призвести до серйозних економічних втрат та зашкодити майбутнім поколінням українців, наголошується у Звіті.
За докладнішою інформацією звертайтеся до Андрія Заїки, Спеціаліста зі зв’язків із громадськістю Центру, тел.: 044 253 58 66, e-mail: andriy.zayika@undp.org.ua
Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки – проект, що фінансується Європейським Союзом, співфінансується та впроваджується Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) в Україні. Центр є незалежною інституцією, що в своїй роботі керується принципами вільної та демократичної ринкової економіки.
Діяльність Центру спрямована на мобілізацію потенціалу і об’єднання зусиль широкого кола національних та міжнародних партнерів для підтримки ринкових реформ та людського розвитку в Україні.
Центр підтримує процеси формулювання та впровадження політики шляхом надання високоякісних аналітичних та дорадчих послуг та розширення публічного діалогу з ключових економічних та соціальних питань. Він працює у чотирьох тематичних напрямах:, міжнародна інтеграція, фіскальна політика, розвиток приватного сектору, розвиток сільської місцевості та аграрна політика.
Думки, висновки та рекомендації, наведені у публікаціях Центру, належать авторам і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу, Програми розвитку ООН чи інших організацій та закладів системи ООН. З аналітичними та дорадчими матеріалами Центру можна ознайомитись на веб-сторінці Центру http://brc.undp.org.ua
У другій половині 1990-х рр. багато країн розпочали системні пенсійні реформи. Накопичений до того часу світовий досвід показував, що вирішення фінансових проблем пенсійних систем може здійснюватися за трьома напрямами: - збереження державної розподільчої системи в більш удосконаленому вигляді з одночасним стимулюванням розвитку добровільних приватних пенсійних програм; - впровадження багаторівневої розподільчої та накопичувальної пенсійної схеми, фінансування з різних джерел; - перехід до повного впровадження накопичувальної системи. У практиці пенсійного реформування західних держав представлені всі ці напрями. У кінці ХХ ст. країни пішли шляхом упорядкування розподільних схем. Почалося введення обов'язкових накопичувальних елементів. Особливостями таких процесів є, по-перше, наявність зрілих, універсальних, розподільних схем, що охоплюють усе населення й доповнені діючими в основному в приватному секторі добровільними системами, заснованими на особистому страхуванні. По-друге, врахування соціально-економічного й політичного розвитку, а отже, здійснення змін таким чином, щоб не порушувати згоди як політичних, так і соціальних партнерів; віри населення в дієвість систем пенсійного забезпечення. Ці два моменти визначали напрями пенсійних реформ і характер складних пенсійних систем. Для прикладу розглянемо модель пенсійної системи Німеччини. Вона характерна для Австрії, Італії, Франції та ряду країн Західної Європи. У країнах існує ряд різних пенсійних систем, які значно відрізняються між собою. Але в цілому це система трьох рівнів. Перший рівень - система, обов'язкова для робітників, службовців, діячів мистецтва, публіцистів, лікарів та інших, тобто визначеного кола осіб. Другий рівень - пенсії від підприємств. Вони виплачуються колишнім співробітникам додатково до пенсій, які зароблені в системі встановленого законом пенсійного страхування. На третьому рівні кожен може сам приймати рішення про створення будь-яких форм приватного капіталу: від купівлі нерухомості до страхування життя з метою накопичення коштів. Одним з найважливіших моментів у реформах пенсійних систем є спроба посилити зв'язок обсягу внесків у систему пенсійного забезпечення й обсягу пенсійних прав, усунення із системи перерозподільних елементів. Вважається, що в найбільш послідовній формі такі реформи впроваджуються завдяки введенню накопичувальної системи, де обсяг пенсійних прав визначається розміром внесків та прийнятим робітником рішенням про інвестування пенсійних заощаджень. Сьогодні в засобах інформації, науковій літературі та виступах державних і політичних діячів багато уваги приділяється розвитку недержавних пенсійних схем. Проблеми державного пенсійного забезпечення повинні вирішуватись, на погляд авторів, за рахунок зростання особистих заощаджень громадян, які працюють. Для нагромадження коштів на пенсійний період людям протягом наступних десятиліть доведеться більше покладатися на роботодавців і компанії, що займаються наданням фінансових послуг.
Міжнародна практика пенсійного забезпечення
Бондарук І. С. Організація систем пенсійного забезпечення в зарубіжних країнах / І. С. Бондарук // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 7. – С. 189-194. Коваль О. П. Аналіз світових моделей багаторівневих пенсійних систем / О. П. Коваль // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. – № 8. – С. 193-200. Коробенко Н. П. Регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності у міждержавних договорах та угодах / Н. П. Коробенко // Держава і право. – 2012. – № 55. – С. 316-322. Меліс Р. Вплив фінансових та демографічних ризиків на приватну розподільну пенсійну систему: на прикладі Італії / Р. Меліс, А. Трудда // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – № 7. – С. 427-439. Прийменко О. Практика Європейського суду з прав людини щодо пенсійного забезпечення у зв’язку з втратою годувальника осіб, які проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі / О. Прийменко // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 11. – С. 104-107.
РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із змінами // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376. Закон України ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” // Людина і праця. – 2012. – № 1. – С. 28-47 ; № 2. – С. 28-47 ; № 3. – С. 28-31.
Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” із змінами // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47-48. – Ст. 372.
Закон України „Про пенсійне забезпечення” із змінами // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10.
Постанова Кабінету Міністрів України від 21 берез. 2012 р. № 232 ,,Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд” // Людина і праця. – 2012. – № 5. – С. 39-42. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 берез. 2012 р. № 257 ,,Про підвищення розмірів пенсій у зв’язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника” // Людина і праця. – 2012. – № 5. – С. 42-45. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квіт. 2011 р. № 430 ,,Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян у зв’язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника” // Пенсія. – 2011. – № 4-6. – С. 12-16. Нове в законодавстві про пенсійне забезпечення // www.minjust.gov.ua