Тема 6 організація перевезень вантажів і комерційна робота

Організація перевезень вантажів полягяє у встановленому порядку підготовки і виконання перевезень та транспортно-експедиційної роботи, керівництва, обліку та контролю, системи документооберту, системи розрахукнків за перевезення вантажів і послуги, тощо.

Від рівня організації перевезень залежить якість перевізного процесу, тобто схоронність вантажів, своєчасність та економічність перевезень, зручність користування системою перевезень.

Закони і законодавчі акти, які регулюють діяльність автомобільного транспорту

Автотранспортні відносини можуть бути спрямовані або на організацію транспортного процесу, або на безпосередне виконання транспортної діяльності.

Правові норми перебувають у певному взаємозв`язку. Вони діють не ізо-льовано, а завжди складають єдине ціле. Разом вони складають систему норм, які створюють підгалузь транспортного права - автотранспортне право.

Автотранспортне право - це сукупність правових норм, що регулюють сус-пільні відносини , у які вступають автотранспортні підприємства у процесі орга-нізації та виконання транспортного процесу.

Основу нормативних актів автотранспортного права становлять закони. Найголовніші з них:

- Закон України «Про транспорт»;

- Закон України «Про автомобільний транспорт»;

- Закон України «Про дорожній рух»;

- Закон України «Про автомобільні дороги»;

- Закон України «Про підприємництво»;

- Закон України «Про підприємства в Україні».

Особливе місце серед джерел автотранспортного права посідають Державні стандарти України.

Важливим джерелом автотранспортного права є Правила перевезень ван-тажів автотранспортом в Україні.

Важливу регулятивну функцію виконує “Статут автомобільного транспор-ту УССР”. Деякі розділи статуту застарілі і не відповідають ринковим відносинам. Вже розроблено і погоджено зі всіма зацікавленими міністерствами “Кодекс автомобільного транспорту”, який знаходиться на затвердженні у Кабінеті Міністрів.

У Статуті АТ чітко розподілені функції відомчого автотранспорту та транспорту загального користування; конкретизовані і детально регламентовані обов`язки вантажовідправників та вантажоотримувачів у частині підготовки вантажу до перевезень і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт; викладено порядок здачі та прийому вантажу, виконання транспортно-експедиційних операцій та інше.

Основою для вступу в автотранспортні відносити між перевізником і замовником є договір на перевезення.

За невиконання чи неналежне виконання норм, що містяться в автотранспортному праві, винні особи можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності.

Договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом, їх зміст та значення

Договір перевезень - один із видів цивільно-правових договорів. Основними договорами перевезень є договори перевезень вантажів, пасажирів, багажу.

Договір - угода двох або декількох юридичних осіб ( підприємств, організацій, громадян), що встановлює та регулює їх взаємні права та обов'язки.

Договір це юридичний акт, з наявністю якого норми транспортного законодавста пов'язують виникнення взаємних прав та обов'язків сторін.

В договірних правовідносинах розрізняють: суб'єкт, предмет та зміст договору.

Суб'єктами договору є сторони, що його укладають. Таким чином, в транспортних відносинах одним із суб'єктів договору є транспортні підприємства, а другим - юридична особа, що користуєтьс послугами транспорту.

Предмет договору - майно, послуги або інша діяльність, з приводу якої укладається договір.

Зміст договору складає сукупність його умов, тобто формулюються права та обов'язки які сторони покладають на себе. В транспортних відносинах змістом договору є сукупність умов:

- про права та обов'язки підприємств транспорту та юридичних осіб, що користуються послугами підприємств транспорту;

- про організацію та виконання перевезень вантажу, пасажирів, багажу пошти та виконанню інших транспортних послуг.

Призначення договору - регулювання відносин сторін при виконанні перевезень. Умови, що встановлені транспортним законодавством не можуть змінюватись або відмінятись, вони діють незалежно від угоди сторін, ними необхідно керуватись. Тому умови, встановлені транспортним законодав-ством, не є предметом угоди сторін і в договір не включаються.

Угода сторін по договору може бути напрвлена не тільки на встановлення прав та обов'язків юридичних осіб, але й на зміну вже існуючих прав та обов'язків.

З метою забезпечення стабільності договірних відносин законодавство встановлює, що жодна із сторін не може одноосібно змінити умови договору або відмовитись від його виконання, за виключенням випадків, що передбачені законом.

Значення договору - на його основі організується та виконується транспортний процес.

Форма договору. Діюче законодавство встановлює письмову та усну форми договорів. Для окремих категорій договорів закон встановлює обов'язкову письмову форму.

Види договорів:

- організація транспортного процесу (довгострокові та разові);

- перевезення конкретного вантажу.

Довгостроковий договір та замовлення призначені для оформлення відносин сторін на першій, організаційній стадії транспортного процесу, коли відбувається необхідна підготовка до переміщення вантажу.

Договір перевезення конкретного вантажу - оформлює безпосередньо сам процес переміщення вантажу.

На автомобільному транспорті на відміну від інших видів транспорту не вантажовласник доставляє вантаж до місця навантаження, а саме АТП подає транспортні засоби під навантаження. Тим самим транспортний процес починається не на пункті відправлення, а на території вантажовласника, тому потрібне оперативне узгодження діяльності всіх зацікавлених осіб.

Довгостроковий договір - угода між АТП і вантажовласником за якою АТП зобовязане приймати до перевезень вантажі в встановлені терміни та в зазначенному обсязі, а вантажовласник - надавти вантажі до перевезень.

Зміст довгострокового договору в значній мірі визначено в нормативному порядку, тому використовують типові договори.

Значення договору:

• дозволяє АТП встановити конкретні умови, в яких передбачається робота транспортного засобу;

• засіб направленний на приняття взаємних обов'язків з метою виконання плану перевезень, раціонального використання транспортних засобів, збере-ження вантажів, що перевозяться.

Довгостроковий договір

• встановлює: обсяги та умови перевезень, порядок розрахунків, маршрути перевезень;

• узгоджує: режими роботи по приняттю та видачі вантажів, підготовку вантажів до перевезень, порядок виконання вантажних робіт, підтримання під'їздних доріг і т.д.;

• визначає: види допоміжних операцій та послуг, порядок та терміни їх виконання.

За договором перевезень вантажу транспортна організація зобов'язується доставити довірений їй відправником вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженній на отримання вантажу особі, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановленну платню. Предметом договору є транспортні послуги.

Транспортним законодавством встановлені терміни доставки вантажів. Перевізник звільняється від відповідальності за порушення терміну доставки вантажу, якщо він виник не з його вини. За втрату, нестачу та пошкодження принятого до перевезень вантажу перевізник несе майнову відповідальність, якщо не доведе, що вони відбулись не з його вини. В транспортних статутах передбачені випадки, коли доведення вини перевізника в втраті, нестачі та пошкодження вантажу покладається на вантажовідправника або отримувача вантажу (процес навантаження відбувається в присутності власника вантажу).

Вимоги клієнта до перевізника оформлюються в вигляді претензії, а якщо вона не оформлена в встановлений законом термін, - в вигляді позиву, що подається до суду або арбітражу.