Тема 14 Путьові замітки( дорожні нотатки)

Путьовi замiтки, зарисовки — це одна з найдавнiвзих форм художньо-публiцистичної лiтератури. Журналiсти описують великi й маленькi подорожi по рiдних мiсцях i далеких, невiдомих землях, щоб познайомити з ними читача, щоб виразити свої думки, подiлитися спостереженнями i роздумами. Важливу композицiйну роль в путьових замiтках вiдiграють описи природи, мiсцевостi, навколишнього середовиша, зовнiшностi людей, роздуми про побачене. В путьових замiтках виражається особистiсть журналiста, його бачення свiту, його ставлення до суспiльних проблем своєї епохи. Iз таких замiток та зарисовок можуть народжуватися нариси.

Запитання та завдання: 1. Пiдберiть путьовi замiтки, пiдготуйте їх аналiз. Видiлiть у них способи введення iнформацiї про мiсце i час подiй, якi вiдбуваються. Що здалося вам цiкавим у пiдiбраних замiтках? 2. Напишiть у формi путьових замiток про тi мiсця, в яких ви побували, про те, що ви помiтили, чим ви захоплювались, що вас порадувало чи засмутило. Дайте їм заголовок. Вони привернуть увагу читача, якщо ви проiлюструєте свої записи малюнками, фотографiями, схемою маршруту, картою подорожі. 3. Прочитайте зразок дорожніх нотаток, проаналізуйте його.

ПОДОРОЖ ДО СЛОВ’ЯНОГОРСЬКА Як добре кудиь їхати, збиратись, чекати дня вiд’їзду. Так було на осiннiх кан iкулах. Наш 8-А клас зi свом класним керiвником вируиов на автобусi до Слов’яногорська. Поїздка зразу почала менi подобатись. За вiкном автобуса змiнювались мiста i селища, помережанi осiннiм пейзажем. Та ось ми побачили гори. Вони були не простi, а з крейди. Спочатку ми побували в печерах, де колись жили ченцi, потiм — у церквi, висiченiй з крейдяної гори. Всi старалися купити собi та своїм близьким якiсь подарунки. Це були маленъкi iконки, срiбнi хрестики. Мiсто зачарувало якоюсь святiстю. То тут, то там ми зустрiчали ченцiв, якi не звертаючи уваги на приїжджих, ходили по мiсту. Всi мої однокласники пiд кiнець екскурсії були повнi вражень та втомленi. Мабуть, тому в автобусi на зворотньому шляху було дуже весело i галасливо .

4. Напишіть путьові замітки до шкільної газети( можна гумористичного напрямку) на тему: "Подорож шкільними коридорами".

Тема 15 Есе. Особливості написання есе

Есе як один із видів художньо–публіцистичних жанрів заслуговує на особливу увагу. Адже саме цей жанр є тією золотою серединкою, яка поєднує художність та публіцистичність. Іноді для позначення цього жанру вживають термін „есея». Есе (фр. еssаі – спроба) – друковані на сторінках газет і журналів короткі твори, які за жанровими ознаками нагадують публіцистичні начерки на історичні, наукові, літературно–мистецькі теми . Вчені зазначають схожість есе з нарисом.Якщо автор нарису намагається створити цілісне уявлення про факт, людину, явище, виділити з нього щось істотне, то автор есе відображає момент власного бачення. Від того, наскільки незвичною є точка зору, наскільки виразними є деталі авторської замальовки, залежить цікавість читача до цього жанру. Для есе характерними ознаками є : використання двох типів мови –опису (замальовки) і роздумів у різних жанрово–стильових формах. вільне трактуванням обраної теми, невимушеність викладу, вільне компонуванням матеріалу. Із мовних особливостей варто назвати такі жанрові ознаки есе, як образність та афористичність, емоційність. Структурно есе нагадує те, що свого часу йменувалося замітками сприйняття. Головне – зберегти, зуміти передати індивідуальність сприйняття предмета мовлення. У XX ст. найвидатніші поети, прозаїки, філософи звертаються до жанру есе для популяризації досягнень природничих, гуманітарних наук та зближення часто суперечливих читацьких кіл. Світова література багата творами визначних есеїстів У цьому жанрі писали Б. Шоу, Дж. Ґолсуорсі, А. Франс, Р. Роллан, Ж.–П. Сартр, А.Моруа, А. Камю.До визначних українських есеїстів належать Ю. Смолич, О. Гончар, І.Муратов, С. Голованівський, Д. Павличко, П.Загребельний, І. Драч.