Розділ 17

Основи фінансової діяльності підприємства

Загальні аспекти фінансової діяльності

Фінансові ресурси підприємства

Напрями використання фінансових ресурсів

Результати фінансової діяльності

17.1. Загальні аспекти фінансової діяльності

Фінансова діяльність пов'язана з формуванням і використанням грошових фондів у процесі їх кругообігу. Ті, що працюють у сфері фінансової діяльності підприємства, повинні постійно шукати відповіді на такі запитання:

- де знайти фінансові кошти;

- куди їх витратити;

- які результати фінансової діяльності;

- як побудувати взаємовідносини між державою і територією?

Для управління фінансами підприємств і вирішення вищезгаданих завдань застосовується фінансовий механізм.

Фінансовий механізм підприємств – це система управління фінансовими потоками підприємства для реалізації зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства.

Зовнішні фінансові відносини визначають питання взаємодії підприємства з державою, суб'єктами територій, на яких ведуть свою діяльність підприємства, і суміжними економічними суб'єктами (споживачами продукції і постачальниками ресурсів).

Внутрішні фінансові відносини зв'язують, по-перше, власника (власників) підприємства з колективом найманих робітників, по-друге, окремих виконавців або підрозділи підприємства між собою.

Фінансовий механізм містить шість елементів, що сприяють організації, плануванню і стимулюванню використання фінансових ресурсів:

• фінансові методи;

• фінансові інструменти;

• фінансові відносини;

• правове регулювання;

• нормативне забезпечення;

• інформаційне забезпечення.

Фінансові методи – це способи впливу на інтереси економічних суб'єктів за допомогою фінансових інструментів. Зазначені методи діють у двох напрямках:

- у напрямку управління рухом фінансових ресурсів;

- у напрямку ринкових відносин.

Фінансові методи пов'язані з порівнянням витрат і результатів, матеріальним стимулюванням і відповідальністю щодо ефективного використання коштів. Вплив на ринкові відносини обумовлений тим, що функції фінансів у сфері виробництва і обігу тісно пов'язані з комерційним розрахунком – це порівняння в грошовій (вартісній) формі витрат і результатів фінансово-господарської діяльності. Мета застосування комерційного розрахунку в самому загальному вигляді – одержання максимального прибутку при мінімальних витратах, хоча в різні періоди діяльності підприємства мета може змінюватися.

Примітка

У зарубіжній практиці вимогу порівняння розмірів інвестованого у виробництво капіталу з результатами діяльності пов'язують з відомим методом «витрати-результати» («input-output»). Цей метод набув значного розвитку у працях нашого співвітчизника, лауреата Нобелівської премії Василя Леонтьєва.

Дія фінансових методів виявляється у формуванні та використанні грошових фондів.

До фінансових методів належать фінансове планування, фінансовий облік, фінансовий аналіз, фінансове регулювання і фінансовий контроль.

Фінансові інструменти – це прийоми дій та/чи методів або набір фінансових показників, через які керуюча система може впливати на господарську діяльність підприємства (наприклад, прибуток, дохід, фінансові санкції, ціна, зарплата, податки, процентна ставка тощо) (Шеремет, 1999).

Фінансові відносини – відносини, що виникають між підприємством та іншими економічними суб'єктами за допомогою грошових платежів.

Фінансові інструменти, за допомогою яких реалізуються фінансові відносини економічних суб'єктів, подані в табл. 17.1.

Правове регулювання функціонування фінансового механізму містить у собі законодавчі акти, постанови, накази й інші правові документи.

Нормативне забезпечення – це інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки і роз'яснення тощо.

Інформаційне забезпечення – це різна економічна, комерційна, фінансова й інша інформація. До фінансової інформації належать відомості про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів і конкурентів, ціни, курси, дивіденди, відсотки на товарних, фондових, валютних ринках; інформація про фінансову і комерційну діяльність господарських суб'єктів тощо. Володіння інформацією допомагає визначити ситуацію на ринках. Різні види інформації (наприклад, дані про постачальників, покупців та ін.) можуть бути одним з видів інтелектуальної власності (ноу-хау) і вноситися як вклад у статутний капітал підприємства.