7. Злочин та його ознаки, відмінність від інших правопорушень. Види одиничного злочину.

Відповідно до ч.1 ст.11 КК «злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину». Таким чином, злочином є діяння (дія або бездіяльність), якому властиві такі обов'язкові ознаки: це діяння вчинене суб'єктом злочину; воно є винним; вказане діяння є суспільно небезпечним; відповідне діяння передбачене чинним КК. Відсутність хоча б однієї із цих ознак вказує на відсутність злочину. Діяння - це вольова усвідомлена поведінка (вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків (ст.11 КК). Злочином не можуть бути визнані: будь-які почуття, думки, побажання особи; суб'єктивні якості особи, наявність у неї судимості у минулому, тощо. Злочином визнається діяння, вчинене суб'єктом злочину, тобто фізичною осудною особою, яка на момент його вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ст.18 КК). Не може бути визнане злочином прийняття (або неприйняття) певного рішення не фізичною, а юридичною особою, а так само діяння, вчинене твариною, неосудною особою, а також особою, яка на момент його вчинення не досягла встановленого ст.22 КК віку. КК встановлює вичерпний перелік злочинів. Злочин, як вид правопорушення, слід відрізняти від інших правопорушень. Під правопорушенням розуміється антисоціальне протиправне і, як правило, винне діяння деліктоздатної особи, яке тягне юридичну відповідальність.

Критеріями відмежування злочинів від інших правопорушень є: суспільна небезпека; суб'єкт правопорушення; винність; кримінальна протиправність; кримінальна караність. Злочин завжди є більш небезпечним, ніж будь-яке інше правопорушення. На ступінь суспільної небезпеки впливають: тяжкість заподіяної шкоди, спосіб вчинення діяння, форма вини, мотив і мета, повторність та інші ознаки.

Одиничним є злочин, який передбачений кримінальний зако­ном як одиничний самостійний склад злочину. Одиничні злочи­ни поділяються на прості та ускладнені одиничні злочини.

Прості одиничні злочини — це злочини в яких одній дії (бездіяльності) відповідає один наслідок або однією дією спри­чинюється декілька наслідків. Прикладом простого одинично­го злочину є крадіжка (ст. 185): однією дією — таємним ви­краденням чужого майна спричиняється один наслідок — май­нова шкода власнику. Крадіжка є злочином з матеріальним складом (передбачає діяння, наслідок і причинний зв'язок між ними). Простим одиничним злочином може бути і злочин з усіченим складом, наприклад — погроза вбивством (ст. 129), коли закон передбачає, що особа вчиняє лише одну дію — по­грозу вбивством, причому існують реальні підстави побоюва­тися здійснення цієї погрози.

Простими одиничними злочинами є й ті злочини, склад яких охоплює вчинення одного діяння з кількома наслідками. Крім того, в юридичній конструкції складу простих одиничних злочинів може бути передбачено можливість вчинення злочи­ну одним з кількох можливих діянь.

Наступним видом одиничних злочинів є ускладнені одинич­ні злочини. Для них характерним є складніша структура скла­ду. До числа ускладнених одиничних злочинів відносяться:триваючі, продовжувані, складені та ті, що кваліфікуються за наслідками злочини.

Триваючий злочин — це ускладнений одиничний злочин, який починається дією або бездіяльністю особи і триває безперервно впродовж певного часу. Прикладами триваючих злочинів є: окремі види незаконного поводження зі зброєю, бойо­вими припасами або вибуховими речовинами — ст. 263 (особа незаконно придбала і зберігає вогнепальну зброю), незаконне зберігання з метою збуту наркотичних засобів або психотроп­них речовин — ст. 307 (особа незаконно зберігає впродовж тривалого часу наркотичні засоби), ухилення від сплати подат­ків, зборів, інших обов'язкових платежів — ст. 212 та інші.

При триваючому злочині особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадання моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій.

Продовжуваний злочин — це злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, що характеризуються єдністю умислу. Кримінальний закон (ч. 2 ст. 32 КК) визначає продовжуваний злочин як діяння, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним намі­ром. Таким чином, можна виділити такі ознаки продовжувано­го злочину:він складається з двох або більше самостійних, тобто віддалених одне від одного в часі, тотожних злочинних діянь;всі ці діяння об'єднані єдиним наміром.