Методи державного регулювання:

• Адміністративні: ліцензування; нормування (розміру статутного фонду, рівня платоспроможності, обсягу відповідальності страховика тощо);доведення до відома учасників змін, що відбуваються в законодавстві, тощо.

• Економічні: оподаткування; фінансування; стимулювання (пільги, стягнення, тощо)

• Правові: закони, кодекси, нормативи, методичні документи, тощо.

Правове регулювання спрямоване на встановлення «правил гри» на страховому ринку для забезпечення певного порядку відносин суб’єктів – учасників цього ринку, які б відповідали світовим стандартам щодо надання страхових послуг. Правове регулювання страхової діяльності здійснюється всіма трьома гілками влади: виконавчою, законодавчою, судовою.

Центральним органом виконавчої влади, що здійснює правове регулювання страхової діяльності, є Кабінет Міністрів України. Наглядовим органом є Міністерство фінансів України в особі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Валютне регулювання здійснює НБУ. Податкове – Державна податкова адміністрація України, антимонопольне – Антимонопольний Комітет; проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг – Держфінпослуг. Розгляд та вирішення спірних питань у галузі страхової діяльності – Господарський суд.

Питання 2. Державний нагляд за страховою діяльністю.

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків, захисту інтересів страхувальників.

Страховий ринок України з самого початку його становлення потребував опіки держави, хоча спеціального державного органу, який би здійснював цю функцію, до 1993 р. не було. На Міністерство фінансів України було покладено здійснення загальної функції нагляду. У жовтні 1993 р. було створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, який проіснував до 2002 року.

Держфінпослуг було створено Указом Президента України у 2002 році, а у 2003 році було затвердження Положення про Комісію № 292, згідно з яким Комісія є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Основні завдання Комісії: проведення єдиної та ефективної політики у сфері надання фінансових послуг; розробка і реалізація стратегії розвитку ринку фінансових послуг; здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг; запровадження визнаних міжнародних правил розвитку ринків фінансових послуг; узагальнення досвіду застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розробка та внесення пропозицій щодо удосконалення законодавства; сприяння інтеграції до європейського та світового ринку фінансових послуг; здійснення функцій державного фінансового моніторингу на ринку фінансових послуг з метою забезпечення реалізації норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

В складі Держфінпослуг є Департамент страхового нагляду. Функції, структура та права Депертаменту страхового нагляду. (самостійно підготувати на семінар)

Окрім того є коло проблем, вирішення яких покладається на інститути, створені самими учасниками страхового рину для врегулювання відносин між самими страховиками, між страховиками, посередниками і страхувальниками, між учасниками страхового ринку і державою. Вирішення цих завдань покладається на Лігу страхових організацій України та інші об’єднання страховиків.

ЛСОУ – неприбуткове об’єднання учасників страхового ринку, засноване в 1992 році з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку страхових послуг. ЛСОУ нараховує приблизно 100 організацій.

Основні завдання:

• Сприяння розвитку страхового ринку;

• Захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;

• Сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази;

• сприяння підвищенню кваліфікації та професіоналізму керівників та спеціалістів – учасників ринку страхових послуг;

• ознайомлення громадськості з діяльності учасників ринку страхових послуг та їх роллю в економічному житті України;

• розробка рекомендацій з питань методологій страхової справи.

Ліцензування страхової діяльності – видача страховими організаціями ліцензій (дозволів) на право проведення тих чи інших видів страхування.

Самостійно перелік документів, які страховик повинен подати для отримання ліцензії.