22) Бусоль- прилад для вимір.

На місцевості магнітних азимутів, румби напрямків і внутрішні кути між ними.Бусоллю викон. Роботи , що не вимагають високої точності: знімання ситуації в середині кварталу , перевязку пробних площ, відведення лісосів для рубання.Бусолі поділяють : штативні БГ-1,БГ-2,БС-2,БК-20.Ручні:БШ-1,Будова:1-втулка із закріплювальним гвинтом.2-горизонт. Круг з лімбом на якому нанесені поділки від 0⁰ до 360⁰ в обидва боки.Кожна десята підписана , кожна п’ята виділена довшим штрихом.3-Алідадна лінійка з 2 вернєрами(очним і предметним).4-Коробка бусолі.5-Голка.6-Магнітна стрілка.7-Бусольне кільце із нанесеними поділками від 0 до 90 градусів в обидва боки.8-Арертивний пристрій(ФІКСУЄСТРІЛКУ).9-Кришка бусолі.10-Очний і преді.діоптри.

Основні умови , яким повинна відпов. Бусоль:1) стрілка бусолі вільно підвищена на голці повинна бути зрівноваженою.2)магн.стрілка повинна бути досить чутливою і мати вільний рух.3) Бусоль не повинна мати металу, що впливає на відхилення стрілки.4) Поділки кінця бусолі , лімба і верньєра повинні бути нанесені рівно.5) геом.. вісь бусолі повинна мати енсентрицистетему.7)Калімоційна площина діоптрів повинна бути перпенд. До площини кінця бусолі і проходити через його нульовий діаметр.

23)Привести бусоль в робоче положення.

1.Навести її на точкуі прочитати відлікЗа допомогою алідади навести на вим. об»єкт..Румб читається по бусольному кільцю проти 1-го з кінців магн. Стрілки попереднь визначивши назву четверті.При вим. азимутів відлік читається з лімба і очного верньєра.

Внутрішній кут: приводять бусоль в робоче положення: за допомогою алідади навести на задню ( праву походу) точку полігону,прочитати відлік . За доп.алідади навести на передню (праву походу) точку і прочитати відлік.Кути визн. за формулою В=З-П

Вимір.внутр. кутів способом від «нуля».Приводять бусоль в робоче положення .Суміщають «о» лімба і «о» очного верньєра.За допомогою заживного гвинта втулки навести предметний діоптр на передню (ліву походу) точку полігону.Відлік становить О⁰ і ОО⁰ (П). За допом. Алідади навести на задню точку.Читаємо відлік.Внутрішній кут В=З-П

24) Польові роботи бусольного знімання. Бусольне знімання складається із прокладаня бусольного ходу і зніманя подробиць місцевості з лінії і точок цього ходу. Перед зніманням визначають поправку напрямку, для цього її встановлюють на геодезичному пункті і вимірюють магнітний азимут на 2 пункті на якій відомо дирекцій ний кут. Бусольне знімання виконують способами: спосіб прямих і зворотних засічок; спосіб прямих і обернених засічок - використовується для знімання точок недоступних для вимірювання або такі що не вимагають вимірювання. Полярний спосіб- використовується для знімання місцевості в рівнинних (степових) умовах з повною видимістю всіх точок. Вимірюють напрямок на кожну точку і відстань до неї. Спосіб обходу - найбільш вагомий. Почергово стаємо в кожну вершину полігону, вимірюємо напрям на наступну точку і відстань між ними. Проводимо вимірювання азимуту лінії або внутрішніх кутів. Під час знімання ведеться журнал бусольного знімання де записується № точки стояння, № точки спостереження, довжину лінії, кут нахилу горизонту і горизонтальної проекції даної лінії. Одночасно з вимірюванням точок полігону проводиться знімання точок місцевості результати яких наносять на ОБРИС- по замаштабне креслення даної місцевості.

25) Побудова плану бусольного знімання Кінцевим етапом бусольного знімання є побудова плану, ств. На основі відомості румбів. У виміряні довжини ліній водять поправки, тобто знак горизонтальній проекцій ліній. Складаючи план магнітні азимути переводять в географічні, вівши поправки за схилення магнітної стрілки. Положення першої точки розраховують так, щоб ділянка розмістилась приблизно по середині. Через точку проводять вертикальну лінію, яка показує напрям магнітного меридіана. За допомогою транспортира відкладають кут що відповідає напрямку величини румба початкової лінії. За означеним напрямком від першої точки проводять пряму, на якій відкладають довжину лінії 1-2. Через отриману точку 2 проводять меридіан, від якого відкладають румб лінії 2-3 та її довжину. У цій же послідовності будують решту точок полігону. Після закінчення побудови кінцева точка має збігатися з початковою. Через неточність побудови цього не відбувається. Відстань між точками 1штріх- 1 виражену в в плані називається лінійною(абсол.) неув’язкою. Про її допустимість судять за відносною неув’язкою - відношенням величини абсолютної неув’язки до периметра(суми довжин сторін) полігону. Вона не повинна перевищувати 1/200 периметра. Якщо вона не допустима перевіряють накладку плану і виправляють помилки які можуть бути викликані паралельністю меридіанів у окремих точках полігону, похибками відкладання кутових величин румбів і довжин сторін. За допустимої неув’язки проводять ув’язку полігону графічним способом.

26) Обл. застосування теодолітного знімання. Найбільш поширеним видом горизонтальних знімань є теодолітне, його виконують теодолітом - кутоміром геодезичним приладом, землемірною стрічкою чи далекоміром, що дозволяє створити знімальну основу на більших площах, а також більш точно і продуктивно проводити знімання подробиць місцевості. Теодолітне знімання розбивають на три етапи: 1) підготовча робота, виконується перед зніманням. Вивчають район по картографічним, аерофотознімальним матеріалом, вкладають технічний проект, виконують рекогносцировку, прорубують просіки і візири із встановленням лісовпорядкувальних та інших знаків. 2) Польові роботи - виконують кутові і лінійні вимірювання для визначення планового положення точок знімальної основи і знімання подробиць місцевості. Під час польових робіт ведеться журнал теодолітного знімання і обрис. 3) Камеральні роботи - виконують обрахунки, обчислення і графічні роботи-побудови. Кінцевою метою яких є виготовлення оригіналу контурного плану місцевості або лісовпорядкувального планшету. В залежності від наявності і якості вихідних матеріалів технологічна схема може змінюватись. Вимір горизонтальних кутів проводять такими способами: пів прийомів; від нуля; кругових прийомів!

27)Теодоліти призначені для вимірюваня горизонтальних і вертикальних кутів, відстаней і кутів орієнтуваня. Класифікують теодоліт за точністю вимірюваня яке показується після букви Т у торці теодоліта Т-5-теодоліт тахометр, точність вимірюваня 5 мінут. Будова: 1)штатив із вставним гвинтом,2) футляр,3) піддон футляра,4) Пружна металічна пластина-трегер, 5) Три підйомні гвинти,6) Підставка,7) заживний гвинт лімба,8) навідний гвинт лімба, 9) горизонтальний круг із нанесеними поділками від 0 до 360 градусів, кожна поділка підписана, 10)алідада, 11) заживний і авідний гвинт алідад, 12) Циліндричний рівень при алідаді, 13) колонка, 14) заживний і навідний гвинт вертикального круга, 15)фокусний пристрій, 16) зорова труба з об’єктивом, окуляром і відліковим мікроскопом, 17) вертикальний круг, 18) алідада вертикального круга,19) циліндричний рівень вертикального круга, 20) дзеркало підсвітки відлікового мікроскопа, 21)Зйомний пристрій орієнтир-бусоль, 22) навідний пристрій –приціл, . Теодоліти поділяють: Високоточні Т-1, точні Т-2, Т-5, технічні- Т-30. Перевірка теодолітів: - вісь циліндричного рівня прикріплена до алідади горизонтального круга повина бути перпендикулярна основній осі обертаня теодоліта. – візирна вісь зорової труби повина бути перпендикулярна до її горизонтальної осі обертаня. – горизонтальна вісь обертаня зорової труби повина бути перпендикулярна до вертикальної осі обертаня теодоліта. – вертикальна нитка сітки повина бути перпендикулярна до осі обертаня зорової труби.