
- •Тема 4. Склад і структура обігового капіталу підприємства
- •4.1. Сутність і основи організації оборотних коштів
- •1. Норматив власних оборотних активів на сировину, основні матеріали та напівфабрикати
- •4.2. Класифікація і принципи організації оборотних коштів.
- •3) За джерелами формування.
- •4.3. Визначення потреб підприємства в оборотних засобах.
- •4.4. Джерела формування оборотних коштів
- •4.5. Ефективність використання обігового капіталу.
4.3. Визначення потреб підприємства в оборотних засобах.
Мобільність, потенційна можливість створювати прибуток і обертатись швидше не обігових активів вимагає концентрації уваги економічних служб, у першу чергу, до таких елементів обігового капіталу, як: обігові кошти, авансовані у виробничі запаси; незавершене виробництво, запаси готової продукції та ін., розмір яких повинен тяжіти до мінімального.
Для нормального функціонування обігових коштів суттєвим с дотримання оптимального рівня виробничих запасів та інших матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива, тари, запасних частин, інструментів, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо), що дозволяє максимально скоротити затрати на їх формування та зберігання і забезпечити на достатньому рівні потреби виробництва. Без таких запасів підприємству довелось би працювати, терміново закуповуючи все, то необхідно для підтримання графіку виробництва.
Дотримання оптимального рівня виробничих запасів досягається шляхом нормування запасів матеріальних ресурсів — встановлення мінімальної суми коштів, постійно необхідних підприємству для нормальної роботи.
Варто розрізняти сукупну потребу в обігових виробничих фондах — загальну суму коштів, авансованих у запаси матеріальних ресурсів, і елементи обігових коштів — кошти, авансовані в окремі запаси.
Елементами обігових коштів (виробничих запасів) є:
• сировина, основні матеріали, напівфабрикати;
• допоміжні матеріали;
• комплектуючі вироби;
• паливо (тверде, рідке);
• тара;
• запасні частини для ремонту;
• малоцінні і швидкозношувані предмети;
• спеціальні інструменти, спеціальні пристрої і виробнича тара;
• напівфабрикати власного виробництва;
• витрати майбутніх періодів;
• готова продукція на складах;
• інші.
Встановлення оптимальних розмірів коштів, авансованих у запаси матеріальних цінностей передбачає визначення економічно обгрунтованих норм і потреби в обігових активах.
Норми відображають запаси матеріальних цінностей у днях. В окремих випадках норми можуть встановлюватися у відсотках, у натуральних та інших вимірниках.
Погреби в обігових активах • це грошова оцінка створених запасів.
У вітчизняній практиці потребу у виробничих запасах (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо) визначають шляхом множення одноденних витрат матеріальних цінностей за цінами придбання на норму запасу в днях за формулою:
Пс = О х Д, де (4.1)
Пс - потреба в обігових коштах, авансованих у запаси сировини або будь-яких інших матеріальних цінностей; . О — одноденні витрати матеріальних цінностей; Д — норма запасу в днях.
Для розрахунку норми запасу в днях прийнято визначати її частини:
• поточний запас — час перебування матеріальних цінностей на складах, він встановлюється у розмірі 50 % віл середньозваженого інтервалу між поставками того чи іншого виду матеріальних цінностей. В основу розрахунку величини інтервалу між поставками матеріальних цінностей покладено фактичні дані про періодичність їх поставок за попередні періоди (1 — 2 роки);
• страховий (гарантійний) запас — відповідно до вітчизняних методик, рекомендовано встановлювати у розмірі 50 % від поточного запасу;
• транспортний запас — перевищення часу перебування матеріальних цінностей в дорозі над часом, необхідним для проведення грошових розрахунків;
• підготовчий запас — час. необхідний на прийняття, розвантаження, сортування, підготовку до виробництва тощо.