Заняття № 4 (3 семестр)
Лекція № 4
Тема: Слуховий, вестибулярний, нюховий і смаковий аналізатори. Аналізатори шкірного чуття. Руховий і інтероцептивний аналізатор.
План:
Слуховий аналізатор.
Вестибулярний аналізатор.
Руховий аналізатор.
Фізіологія чутливості шкіри.
Фізіологія нюху і смаку.
Інтерорецептивний аналізатор.
1.Слуховий аналізатор. Будова nерuферичної частини слухового аналізатора (СА). СА подiляться на три вiддiли: зовнiшнє, сepeднє i внутрiшнє вухо.
Зовнiшнє вухо складаться з вушної раковини i зовнiшнього слухового ходу. Cepeднє вухо представлено повiтряною (барабанною) порожниною, що знаходиться мiж барабанною перетинкою i внутрiшнiм вухом. Барабанна перетинка з'єднується iз стiнкою внутрiшнього вуха трьома кicточками: молоточком, коваделком i стремiнцем. Внутрiшн вухо мicтиться у завитцi, розташованiй в пiрамiдi скроневої кiстки. Завитка кістковогo спiрального каналу утворює 2,5 оберта. По всiй довжинi завитки кicтковий канал роздiлений двома перетинками: бiльш тонкою вестибулярною мембраною (мембраною Рейснера) i бiльш товстою i пружною основною мембраною. Цi мембрани подiляють канал завитки на три вузеньких отвори: верхнiй, середнiй i нижнiй канали. Верхнiй i нижнiй канали у верхiвцi завитки з'днуються через отвip - гелiкотрему. В основі завитки верхнiй канал починаеться овальним вікном, а нижнiй тут же закiнчуеться круглим вікном. Обидва канали заповненi рiдиною - перилiмфою. Середній канал вiдокремлений вiд верхнього i нижнього i заповнений ендолiмфою. В серединi цього каналу на основнiй мембранi розташований звукосприймаючий апарат - спiральний (Kopтіїв) орган, утворений волосковими рецепторними клiтинами. Над волосковими клiтинами розташована мембрана. Вона має стрiчкоподiбну форму i желеподiбну консистенцію. Волосковi клiтини за допомогою синаптичних контактів з'еднуються з нейронами, аксони яких у складi присінково-завиткового нерва (VIII пара) направляються до стовбура мозку i промiжного мозку, там вiдбуваеться переключення на наступнi нейрони, вiдростки яких iдуть у скроневу зону кори пiвкуль великого мозку.
Механiз'м спрuйняття i передачi збудження. Звуковi хвилі потрапляючи у зовнiшнiй слуховий хiд, пiдсилюються в 2 ... 2,5 раза i викликають коливання барабанної перетинки з частотою звукових хвиль. Коливання барабанної перетинки через слуховi кicточки передаються на мембрану овального вікна. Слуховi кiсточки дiють як важелi, зменшуючи амплiтуду коливань i збiльшуючи .їхню силу (до 50 разiв) . Коливання мембрани овального вiкона викликають вiдповiднi коливання стовпця рiдини перилiмфи верхнього каналу i вiбрацiю oсновної мембрани типу біжучої хвилi i коливання перилiмфи у нижньому каналi. При деформацil oсновної мембрани коливаються розташованi на нiй внутрiшня i зовнiшня волосковi ceнcopнi клiтини. При цьому вони торкаються покривної мембрани, що призводить до змiни мембранного потенцiалу їх i появи електричного ефекту, який проявляться в електричних коливаннях, що вiдповiдають по частотi звуковим коливанням. Це явище називають ще мiкрофонним ефектом. Але воно не вiдiграє icтотної ролi в сприйняттi звукiв різної частоти. Основну роль у механiзмi розрiзнення звукiв рiзної частоти вiдiграють фiзичнi закони розповсюдження звукових коливань у рiдинi i акустичнi властивостi основної мембрани. Основна мембрана ширша i товща на верхiвцi, нiж бiля основи. При низьких частотах (менше 16 Гц) основна мембрана не коливається, оскiльки перилiмфа витiкає через гелiкотрему з такою самою швидкiстю, з якою вона змiшуться при рухах овального вікнa. При збiльшеннi частоти коливань перилiмфа не встигає перейти в нижнiй канал, тому в нiй виникають коливання, якi передаються основнiй мембранi. При низьких частотах вібрує вся мембрана з найбiльшою амплiтудою на верхiвцi. Iнерцiя стовпця рiдини не дaє можливостi високочастотним хвилям проникати в глиб завитки. Тому звуки високі частоти (до 20 тис. Гц) проникають на малу глибину, викликаючи резонанси коливання перилiмфи i збудження волоскових клітин бiля основи мембрани. Середньочастотнi звуки сприймаються рецепторними клiтинами, розташованими посерединi мембрани.
Вухо дорослої людини сприймає звуки частотою вiд 16.до 20 тис. Гц. Найбiльша чутливicть - до частот 1 тис. … 4 тис. Гц. Людський голос може породжувати коливання вiд 150 до 2500 Гц.
Iнтенсивнiсть (голоснiсть) звуку виражають в белах. Бел - логарифм вiдношення потужностi даного звуку до порогової величини, прийнятої за одиницю. На практицi розрахунки ведуться в де· децибелах (0,1 Б). Для порiвняння iнтенсивностi рiзних звукiв можна привести такі приклади. Тихий шепiт на вiдстанi 1,5 м - 10 децибелiв (дБ), тиха розмова - 40, голосна розмова - 60, окрик 80, лiтак при зльотi - 110 ... 120, космiчна ракета при зльотi 140 ... 150 дБ.