
- •Класифікаація лікарських форм, які вводяться в порожнину тіла.
- •Модифікація ректальних і піхвових лікарських форм.
- •Класифікація супозиторних основ.
- •Вимоги до свічок.
- •Особливості введення лікарських речовин в супозиторії.
- •Оцінка якості супозиторіїв.
- •Правила зберігання, упаковка та відпуск.
- •Біофармацевтична оцінка супозиторіїв.
- •Іі. Перелік супозиторних основ, які використовують в аптеці і їх відповідність нтд.
- •Засоби малої механізації, що використовуються для приготування супозиторіїв.
- •Технологія приготування супозиторіїв.
Особливості введення лікарських речовин в супозиторії.
При виготовлені супозиторіїв лікарські речовини при необхідності подрібнюють, просіюють, змішують з основою безпосередньо або після розчинення чи розтирання з невеликою кількістю води, гліцерину, олії вазелінової або іншого придатного розчинника. Термолабільні речовини додають до напівохолодженої основи безпосередньо перед виливанням її у форми. Якщо в склад супозиторіїв входять речовини, що розчиняються в жирах (фенол, камфора, бромкамфора та ін.), їх розчиняють лише в частині розплавленої основи, а потім часто додають ущільнюючі речовини (віск, спермацет або парафін) у кількості 4-5 % від маси основи. Якщо складу ліків входить фенол, то його беруть у кристалічному вигляді і розчиняють у частині розплавленої жирової основи, щоб уникнути припікаючої дії. Якщо у склад супозиторіїв входять сильнодіючі або отруйні речовини, необхідно обо’язково перевірити дози таких речовин, щоб точно дотримуватися правил дозування. При виготовлені супозиторіїв з речовинами (хінозол, солі алкалоїдів, новокаїн), що добре розчиняються у воді (або в інших індиферентних розчинниках), їх розчиняють в мінімальній кількості розчинника, додають незначну кількість безводного ланоліну і змішують з жировою основою, яка легко подрібнюється за допомогою спеціального приладу. Якщо розчинна речовина виписана у великій кількості і потребує для розчинення багато розчинника, її старанно розтирають з водою. Коларгол, протаргол і танін завжди вводять у масу у вигляді водних або водно-гліцеринових розчинів. Якщо речовина не розчиняється ні в основі, ні у воді (оксид цинку, ксероформ, осарсол, ін.), то такі речовини вводять у вигляді найдрібніших порошків. Якщо вони прописані у рецепті в малих дозах, то їх спочатку розтирають з кількома краплями мигдалевої, персикової олії або вазелінового масла. Речовини, прописані в значних кількостях, старанно розтирають і змішують з подрібненою основою або частиною розтопленої основи. Супозиторії з густими і рідкими речовинами, такими як іхтіол, нафта нафталанська та ін., виготовляють наступним чином: ці речовини змішують безпосередньо з жирною основою без додавання речовин для пластифікації. Густі екстракти (екстракт беладони) вводять у супозиторну масу після попереднього змішування їх з однаковою кількістю спирто-водно-гліцеринової рідини. Для більш рівномірного розподілу лікарських речовин в основі і зменшення швидкості седиментації частинок необхідно збільшувати в’язкість основи, уникати високої температури при нагріванні маси. Масло какао – при температурі не вище 360 С, щоб запобігти утворенню поліморфних його модифікацій з низькою температурою плавлення. Щоб уникнути частковогорозшарування маси безпосередньо при виливанні, її перемішують протягом всього часу, поки вона знаходиться в розтопленому вигляді. Для запобігання седиментації під час застигання, супозиторії слід охолоджувати в штучних умовах, наприклад в холодильній камері.
Оцінка якості супозиторіїв.
Проводиться згідно статті 647 Державної Фармакопеї Х видання. Супозиторії повинні мати правильну і, відповідно, одинакову форму, однорідну консистенцію і достатню твердість, що забезпечує зручність при застосуванні. Інші показники та їх визначення, описані вище, у розділі “Вимоги Державної Фармакопеї до супозиторіїв”.