ЛЕКЦІЯ 13

Тема. СУПОЗИТОРІЇ.

План.

1. Супозиторії як лікарська форма.     1.1. Вимоги Державної Фармакопеї до супозиторіїв.     1.2. Класифікація супозиторіїв. 2. Супозиторні основи.      2 .1. Характеристика основних груп супозиторних основ.      2.2. Класифікація основ.      2.3. Вимоги до основ для супозиторіїв. 3. Способи приготування супозиторіїв.    3.1. Розрахунок супозиторної основи.    3.2. Особливості введення лікарських речовин в супозиторії. 4. Оцінка якості супозиторіїв. 5. Правила зберігання, упаковка та відпуск. 6. Біофармацевтична оцінка супозиторіїв як лікарських форм.

Супозиторії як вид лікарських форм описані в Державній Фармакопеї. Отже, супозиторії – тверді при кімнатній температурі дозовані лікарські  форми, які плавляться або розчиняються при температурі тіла людини. Супозиторії застосовуються для введення в порожнину тіла. Латинська назва – Suppositoria.          Розрізняють супозиторії:

• ректальні (свічки) – suppositoria rectalia;

• вагінальні  - suppositoria vaginalia;

• палички – baccilli (уретральні), Baccilli urethrales.

          Ректальні супозиторії (свічки) можуть мати форму конуса, циліндра із загостреним кінцем або інакшу форму. Вага свічок повинна знаходитися в межах від 1.1 до 4.0 г. Максимальний діаметр – 1.5 см. Якщо лікарем вага не вказана, то свічки виготовляються вагою 3 г. Для дитячої практики вага свічок повинна бути вказана в рецепті.           Вагінальні супозиторії можуть бути сферичними (кульки) – globuli яйцеподібними (овулі) – ovula або у вигляді плоского тіла із заокругленим кінцем (песарії) – pessaria. Вага їх повинна бути вмежах від 1.5 до 6.0 г. Якщо лікарем вага не вказана, то вагінальні супозиторії виготовляються вагою не менше 4.0 г.           Палички мають форму циліндра із загостреним кінцем. Розміри паличок повинні бути вказані в рецепті (діаметром до 1 см, масою від 0.5 до 1 г). Крім  того, у Державній Фармакопеї висуваються вимоги до  виготовлення данних лікарських форм.           Супозиторії виготовляють шляхом викачування маси, виливанням у форми розтопленої маси або пресуванням у спеціальних приладах. Як зв’язуючі речовини при виготовленні супозиторіїв методом викачування застосувують ланолін. При приготуванні супозиторіїв на тривалий термін можуть застосовуватися консерванти та антиоксиданти.           Супозиторії повинні мати правильну і відповідно одинакову форму, однорідну масу і достатню твердість, щоб забезпечити зручність при використанні. Однорідність маси визначають візуально на зрізі по відсутності вкраплень, кусочків основи. Відхилення  у вазі допускається в межах ±5%. Середню вагу визначають зважуванням 10 супозиторіїв.           Температура плавлення вищеописаних лікарських форм, що виготовлені на основах, які не розчиняються у секретах слизових оболонок, повинна бути не вище 37 ⁰С. Температуру плавлення супозиторіїв та основ для них визначають за методом, що описаний у Державній Фармакопеї, для м’яких речовин. Він оснований на тому, що капілярну трубку довжиною 6 см і внутрішнім діаметром 1-2 см, відкриту з обох кінців, занурюють у пробірку з водою так, щоб вона заповнила нижню частину трубки і утворила шар висотою 10 мм. Для твердих речовин – досліджену  речовину розплавляють на водяній бані при можливій більш низькій температурі, добре перемішують і набирають її в капілярну трубку як вказано для цього методу. Капіляр охолоджують до 10⁰С протягом 24 год або на льоді протягом 2 год. Із заповненим тим чи іншим способом капіляром проводять визначення температури плавлення за методом 1, який описаний у Державній Фармакопеї. За температуру плавлення приймають ту температуру, при якій стовбчик речовини стає рідким, піднімаючись в деяких випадках по капіляру. Необхідно проводити 2 визначення і брати середній результат: розходження між двома визначеннями не повинно перевищувати 1 ⁰С.           Крім того, для супозиторіїв, які виготовляють на основах, які не розчиняються у секретах слизових оболонок, визначають час повної деформації. Визначення часу повної деформації супозиторіїв проводять у скляному приладі, який складається з відкритої з обох кінців трубки (а) з капілярним переходом і стержнем (б) із циліндричним потовщенням на кінці. Перед початком досліду трубку з короткого кінця закривають корком і наповнюють водою при 37 ⁰С. У довгий  кінець опускають стержень (вагою 30г) потовщенням вниз і весь прилад занурюють у посудину з циркулюючою водою при температурі 37 ⁰С. Через 3-5 хвилин стержень розміщують гострим кінцем вниз, вмикають секундомір. Час у хвилинах, за який стержень опуститься до такого положення, коли риска в, нанесена на ньому, співпаде з рівнем трубки, приймають за час деформації, який повинен бути 3-15 хвилин.           Примітка: перед визначенням свічку витримують потягом 15 хвилин на льоді.

 

 

                                                                                     а – відкрита трубка

                                                                                     б – стержень

                                                                            в – потовщення стержня 

                                                                                  (нанесена риска)

 Рис. 1 Прилад для визначення часу повної деформації свічок

 

Класифікаація лікарських форм, які вводяться в порожнину тіла.

Слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку ліків і їх технології, під терміном “супозиторії” розуміють всі лікарські форми, які є твердими при кімнатній температурі і розтоплюються або розчиняються при температурі тіла.           Супозиторії ректальні – Suppositoria rectalia.           Супозиторії піхвові - Suppositoria vaginalia:           Глобулі -  Globuli vaginales,           Овулі -  Ovula vaginalia,           Песарії -  Pessaria. Супозиторії уретральні - Suppositoria uretralia. Супозиторії для носа, вуха - Aurinaria. Супозиторії для зубних порожнин - Denticoni. Супозиторії для введення в матку - Uteritoria.  

Модифікація ректальних і піхвових лікарських форм.

Супозиторії, покриті оболонкою – Suppositoria obdacta. Супозиторії багатоверствові – Suppositoria multistrata. Супозиторіх ліофілізовані – Suppositoria   liophilisats. Таблетки ректальні – Tabulettae  rectalia. Ректокапсули (ректальні желатинові капсули) – Rectocapsulae.  Вливи – Enemata. Ректіоли – Rectiole. Rectal-phiole. Як основи для супозиторіїв застосовують масло какао, олії рослинні, тваринні, гідрогенізовані жири, ланоль, сплави гідрогенізованих жирів з воском, спермацетом, обезсмоленим озокеритом, твердим парафіном і з різноманітними емульгаторами, желатиново – гліцеринові і мильно – гліцеринові, поліетиленоксиди та ін. Якщо в рецепті не вказана основа, то беруть масло какао. Масло какао – Butyrum Cacao – це жирне масло, яке одержують пресуванням підсмаженого і вільного від шкірки насіння какао (тропічне шоколадне дерево). Масло какао представляє собою однорідну масу жовтуватого кольору, має слабкий ароматний запах і смак. Плавиться при 30-34⁰ С,  перетворюючись при цьому у прозору рідину. Масло какао легко розчиняється при перемішуванні в етері і в киплячому безводному спирті. Розчин 1 г масла у 3 мл етеру повинен залишатися при кімнатній температурі прозорим протягом 24 годин. Зберігають масло какао у добре закритих бляшанках, у прохолодному, захищеному від світла місці.

Желатиново -  гліцеринову основу виготовляють за прописом: желатину медичного 1 г гліцерину                    5 г води дистильованої   2  г. Мильно – гліцеринову основу (для гліцеринових свічок) виготовляють наступним чином: 2.6 г кристалічного карбонату натрію розчиняють у 60 г гліцерину при нагріванні на водяній бані, потім додають 5 г стеаринової кислоти; після виділення вуглекислого газу і зникнення піни масу розливають у форми з таким розрахунком, щоб  кожна свічка містила 3 г гліцерину. При виготовлені супозиторіїв можуть застосовуватися бутилокситолуол, бутилоксианізол, лимонна кислота, емульгатор №1, емульгатор Т-1, твін-80, спирти шерстяного воску, аеросил та інші допоміжні речовини. 

Класифікація супозиторних основ.

Основи для супозиторіїв діляться на: -         ліпофільні (гідрофобні); -         гідрофільні. До ліпофільних основ належать масло какао, стопи масла какао з   парафіном і гідрогенізованими жирами, рослинні і тваринні гідрогенізовані жири, твердий жир, ланоль, стопи гідрогенізованих жирів з воском, з твердим парафіном; твердий жир плодів зонтичних рослин і коричника японського. Найчастіше використовують масло какао. Як гідрофільні основи використовують желатиново – гліцеринові гелі, стопи поліетиленоксидів з різними молекулярними масами та інші. Желатиново-гліцеринова основа використовується в основному для виготовлення вагінальних кульок. Мильно-гліцеринова основа, суміш поліетиленоксидів – 400 і 1500 – для виготовлення ректальних свічок.