Особливості технології приготування настоїв із сировини, що містять серцеві глікозиди.

Із сировини, що містить серцеві глікозиди (листя наперстянки, трава горицвіту, жовтушника, бульби морської цибулі та ін.), готують настої. Особливостями в технології цієї групи настоїв є: -               рН середовища повинне бути нейтральним, бо в кислому і лужному глікозиди розщеплюються до генінів; -               дотримання встановленого ступеня подрібнення рослинної сировини; -               строге дотримання температурного і часового режимів: настоювання не більше 15 хв і охолодження не менше 45 хв. Це пояснюється тим, що серцеві глікозиди дуже термолабільні речовини і відхилення від встановленого температурного режиму також можуть викликати розщеплення глікозидів.

Особливості технології витягів з сировини, що містить ефірні олії.

Із рослинної сировини, що містить ефірні олії (кореневища із коріннями валеріани, листя м’яти, трави чебрецю, материнки, квіток ромашки та ін.), готують переважно настої, бо ефірні олії легколеткі, особливо при нагріванні. Процес екстрагування проводять в інфундирках, щільно закритих кришками. Проціджують тільки після повного охолодження настою. Особливості технології витягів з сировини, що містить антраглікозиди. Із сировини, що містить антраглікозиди (корені ревеню, кора жостеру, листя сенни, ягоди жостеру та ін.), як правило готують відвари, бо форма настою не забезпечує повноти переходу діючих речовин у витяжку. Тривале нагрівання (понад 30 хв) може призвести до розщеплення оксиметилантрахінонів. Відвари з кореневища ревеню і кори жостеру проціджують негайно після зняття  інфундирки з водяної бані, бо охолодження навіть протягом 10 хв може призвести до  зменшення вмісту у витяжці оксиметилантрахінонів. Крім того, необхідно враховувати термін збору кори жостеру, бо для  відвару дозволяється використовувати кору після річної витримки (чи термічній обробці протягом 1 год при 100⁰С). Тоді франгулярозид, що має блювотну дію окисляється до біозиду глюкофрангуліну. Проносна дія кори жостеру зумовлена наявністю франгуліну. Відвари з листя сенни проціджують після повного охолодження (не менше, ніж через 3-4 год), щоб уникнути переходу у витяг смолистих речовин, що викликають при вживанні болі в кишківнику.

Особливості технології витягів з сировини, що містить сапоніни.

Із сировини, що містить сапоніни (корінь китяток, Сенеки, кореневище і коріння синюхи, солодковий корінь та ін.), готують завжди відвари. Сапоніни- це група речовин, що мають ряд специфічних властивостей: -               вони легко розчиняються у воді, утворюючи колоїдні розчини; -               водні витяги при збовтуванні сильно піняться, утворюючи стійку піну; -               найбільш повно екстрагуються в слабо лужному середовищі, частіше в присутності натрію гідрокарбонату, який додають з розрахунку 1.0 г на 10.0 г сировини, але лише в тому випадку, якщо він прописаний у рецепті.

Особливості технології витягів з сировини, що містить дубильні речовини.

Із сировини, що містить дубильні  речовини (кора дуба, кореневище ракових шийок,  кореневище перстачу, кореневище з коренями родовика, плоди чорниці, листя мучниці, листя брусниці та ін.) готують  завжди відвари.  Відвари з даної групи сировини негайно проціджують після зняття інфундирки з водяної бані, бо дубильні речовини добре розчинні в гарячій воді, а при охолодженні випадають у вигляді пластівчастого осаду. Листя мучниці містить фенолглікозиди – арбутин (близько 6%), метиларбутин, а також 30-35% дубильних речовин пірогалової групи, які в цьому випадку є супутніми речовинами. Глікозиди мучниці термостійкі, розчиняються як у холодній, так і в гарячій воді, не розкладаються навіть при кип’ятінні. Арбутин в організмі розщеплюється на гідрохінон і глюкозу, чим і пояснюється його антисептична дія. Відвар мучниці, так само як і інші витяги, що містять дубильні речовини, проціджують негайно. Часто в рецепті разом з відваром виписується гексаметилентетрамін. Він утворює з дубильними речовинами мучниці важкорозчинні у воді танати, що випадають у вигляді грубої суспензії, більшість дослідників вважають, що гексаметилентетрамін слід відпускати окремо у вигляді розділених порошків.