
- •Умань – 2011
- •Лабораторна робота 1 Закони екології і їх значення в сільськогосподарському виробництві
- •Лабораторна робота №2 Азотний фонд ґрунту і діагностика ефективності застосування азотних добрив
- •1. Значення азоту для росту і розвитку рослин
- •2. Азотний фонд ґрунту і діагностика ефективності застосування азотних добрив
- •1. Значення азоту для росту і розвитку рослин
- •2. Азотний фонд ґрунту і діагностика ефективності застосування азотних добрив
- •Лабораторна робота №3 Фосфорний фонд ґрунту і діагностика ефективності застосування фосфорних добрив
- •Значення фосфору для росту і розвитку рослин
- •Вміст фосфору в ґрунті і діагностика ефективності застосування фосфорних добрив
- •Значення фосфору для росту і розвитку рослин
- •2. Вміст фосфору в грунті і діагностика ефективності застосування фосфорних добрив
- •Лабораторна робота №4 Калійний фонд ґрунту і діагностика ефективності застосування калійних добрив
- •Значення калію для росту і розвитку рослин
- •2. Калійний фонд ґрунту і діагностика ефективності застосування калійних добрив
- •1. Значення калію для росту і розвитку рослин
- •2. Калійний фонд ґрунту і діагностика ефективності застосування калійних добрив
- •Лабораторна робота №5 Значення кальцію, магнію та заліза для росту і розвитку рослин
- •Значення магнію для росту і розвитку рослин
- •3. Значення заліза для росту і розвитку рослин
- •Лабораторна робота №6 Значення мікроелементів для росту і розвитку рослин
- •Значення бору для росту і розвитку рослин
- •Ознаки борного голодування рослин
- •Значення марганцю для росту і розвитку рослин
- •Ознаки марганцевого голодування рослин
- •4. Значення молібдену для росту і розвитку рослин
- •Лабораторна робота 7 Добрива та охорона навколишнього середовища Класифікація добрив. Азотні добрива
- •Азотні добрива
- •2.1. Аміачні добрива
- •2.2. Нітратні добрива
- •2.3. Аміачно-нітратні добрива
- •2.4. Амідні добрива
- •Застосування азотних добрив та охорона навколишнього середовища
- •Лабораторна робота 8 Добрива та охорона навколишнього середовища Фосфорні добрива. Калійні добрива. Ефективність застосування калійних добрив
- •1.1. Фосфорні добрива, розчинні у воді
- •1.2. Фосфорні добрива, не розчинні у воді, але розчинні у слабких кислотах
- •1.3. Добрива, не розчинні у воді і погано розчинні в слабких кислотах
- •2. Калійні добрива
- •2.1. Прості калійні добрива
- •2.2. Концентровані калійні добрива
- •3. Ефективність застосування калійних добрив
- •Лабораторна робота 9 Комплексні мінеральні добрива. Мікродобрива
- •Комплексні мінеральні добрива
- •Мікродобрива
- •1. Комплексні мінеральні добрива
- •Мікродобрива
- •Лабораторна робота 10 Органічні добрива
- •2. Сеча і гноївка
- •3. Пташиний послід
- •4. Торф і торфокомпости
- •5. Міське сміття і промислові органічні відходи
- •6. Боротьба з насінням бур'янів, що потрапляє в органічні добрива і дефекат
- •Лабораторна робота 11 Теорія і практика використання біогумусу і біомаси
- •2. Агрохімічна характеристика біогумусу як добрива пролонгованої дії
- •Збагачення грунту черв'яками
- •Використання вермикультури у тваринництві і медицині
- •Літературні джерела
2. Агрохімічна характеристика біогумусу як добрива пролонгованої дії
Дослідженнями встановлено, що біогумус має багатосторонній позитивний вплив на агрохімічні, фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту. У біогумусі акумульована велика кількість макро- і мікроелементів, які безпосередньо засвоюються рослинами. Він містить ряд ростових речовин, вітамінів, антибіотиків, 18 амінокислот і корисну мікрофлору. Хімічна реакція біогумусу нейтральна. В результаті того, що гумус містить комплекс корисних речовин, він може бути використаний для всіх сільськогосподарських культур, але особливо корисний для тих, які потребують поживних речовин у концентрованій формі, збалансованих за хімічним складом. Це добриво пролонгованої дії із синхронним ефектом є новим видом добрив для одержання екологічно чистої продукції, здатне реанімувати ґрунт і знижувати антропогенний вплив, особливо при внесенні підвищених доз добрив.
Черв'яки виділяють із субстрату кальцій, знижуючи тим самим кислотність середовища. Коефіцієнт гуміфікації субстрату 15—25 %, в той час як для гною він становить близько 10 %. Завдяки інтенсивній ферментації біогумус містить велику кількість біологічно активних речовин (ауксинів, гетероауксинів тощо), які значно знижують стрес рослин, особливо розсади при висаджуванні у грунт, підсилюють приживлюваність, прискорюють проростання насіння, підвищують стійкість рослин проти захворювань, впливають на ріст і розвиток рослин, тим самим сприяючи одержанню ранньої продукції високої біологічної якості, придатної для тривалого зберігання. Біогумус має також інші цінні властивості: велику вологомісткість, вологостійкість, гідрофільність, механічну міцність, відсутність насіння бур'янів. Біогумус здатний утримувати до 70 % води і в 15—20 разів ефективніший за будь-яке органічне добриво.
В середньому агрохімічні властивості біогумусу можна подати так: кислотність рН=6,5...7,2; вміст сухої органічної маси — 40— 60%; гумусу—10—12; загального азоту —0,9—3,0; фосфору (Р205) — 1,3—2,5; калію (К20) — 1,5—2,5; кальцію 4,5- 8; магнію— 0,5—2,3; заліза—0,2—2,5%; міді—3,5—5,1 мг/кг; марганцю— 60—80; цинку — 28—35 мг/кг; вологість — 40—50 %; бактеріальна флора — до 20 000 млрд колоній в 1 г біогумусу.
Елементи живлення перебувають в органічній формі, більш надійно зберігаються від вимивання і служать джерелом пролонгованої дії біогумусу. Розкладання його мікроорганізмами вивільнює макро- і мікроелементи, забезпечує рослини вуглеводами, необхідними для фотосинтезу рослин. При внесенні біогумусу, який характеризується високою буферністю, він не сприяє надлишку концентрації солей у ґрунтовому розчині, що простежується при внесенні високих доз мінеральних добрив. Вміст у біогумусі гумінових кислот, азоту і співвідношення їх із фульвокислотами характеризують якість біогумусу. Наявність гуматного і фульватно-гуматного типу біогумусу сприяє поліпшенню комплексу фізичних властивостей грунту за рахунок формування агрономічно цінної структури.
За даними авторів і даними італійських дослідників, особливої цінності вермикомпостам надають гумінові кислоти, вміст яких коливається від 5,6 до 17,5 % У перерахунку на суху речовину. Ціни на вермикомпост в Італії встановлюють в основному залежно від вмісту гумінових кислот.
У вермикомпостах крім відходів, що розклалися, міститься також певна кількість відмерлих черв'яків, що також підвищує їх цінність. І, нарешті, слід зазначити, що таємниця особливостей біологічного перегною визначається трьома факторами:
Багатою флорою бактерій, яка в 100 разів перевищує ту, що міститься в гною тварин, що вважається найкращим натуральним добривом (до 2000 млрд колоній в 1 г перегною, 150—350 млн — у гною).
В літературі є дані про те, що вермикомпост, який виробляється в деяких господарствах Італії, збагачують мікробною культурою, що складаються з бактерій, актиноміцетів і грибів.
Вмістом більшості необхідних для рослин хімічних елементів живлення у засвоюваній формі.
Кислотністю рН = 6,8...7,2, яка коливається близько нейтральної (рН = 7) і створює у ґрунті умови, які утруднюють розвиток хвороб. Крім того, якість біогумусу регламентується відсутністю патогенної мікрофлори.
Біогумус містить велику кількість біологічно активних речовин (1 м3 біогумусу прирівнюється до 70 тис. м2 площі ґрунту). Специфічна мікрофлора біогумусу здатна відновити мертвий ґрунт, тобто забезпечити всі його функції і високу родючість.
Біогумус суттєво впливає на кислотність ґрунту і може довести її рН до нормального. Важливо також те, що фосфор і азот біогумусу швидко засвоюються рослинами.
Результати хімічних аналізів показали, що біогумус містить у формі, що легко засвоюється, всі необхідні для рослин речовини. Він маї оптимальну реакцію ґрунтового розчину, містить багату флору бактерій. Порівняно з органічними добривами вермикомпости містять значно більше рухомих елементів живлення в екскрементах черв'яків, у 10—11 разів більше засвоюваного калію, в 7 — фосфору, в 2 рази кальцію і магнію. Поживні речовини біогумусу повільно розчиняються у воді, і отже, можуть тривалий час живити рослини. Гранульовані гумусні добрива за вмістом гумусу переважають гній і компости в 4—8 разів.
Органічні добрива «біогумус» після вибирання з культури вимагають відповідної підготовки для подальшого виробничого використання.
У випадку, коли «біогумус» використовуватиметься в тому самому господарстві, його можна вносити під культури в «сирому» вигляді, без будь-якої технологічної підготовки.
Гумус, призначений для реалізації, підлягає відповідній обробці. Насамперед його підсушують до 50—60 % вологості, потім просіюють на решетах з чарунками різного діаметра. Просіюють вручну або на віброрешетах. Непросіяні залишки повертають у культуру черв'яків для подальшої переробки.
У західних країнах гумус розділяють на три фракції за величиною гранул: дуже дрібна фракція — гранули 0,1 мм; дрібна — 0,3—0,7; крупна — 0,7 мм.
Дуже дрібна фракція, або гумусове борошно, при внесенні в ґрунт відразу ж розчиняється і засвоюється рослинами. її використовують при необхідності «лікування» рослин і для отримання швидкого ефекту. Дрібну фракцію використовують для підживлення городніх, парникових і оранжерейних культур (овочі, квіти). Третю функцію використовують у рослинництві, городництві і садівництві.
У нашій та інших країнах підсушений біогумус також розділяють просіюванням на три фракції, які значно крупніші: дуже дрібна фракція — гранули до 1 мм, дрібна — до 2 і крупна — до 3 мм.
Упаковують біогумус у поліетиленові мішки або пакети, що забезпечують збереження вологості до 50 %. Транспортують у поліетиленових пакетах або у відкритій тарі згідно з правилами, встановленими і діючими на даному виді транспорту.
Біогумус реалізується споживачам партіями — це будь-яка кількість продукту, однорідного іа своїми якісними показниками. Партія супроводжу) і'ьсм одним документом про якість.
В Італії виробляється з всрмнкомносгу і рідке добриво, яке має вигляд пастоподібної маси з вмістом 10 % сухої речовини.
Перед внесенням біогумусу групі готують. так орють па глибину 30—35 см; боронують; гумус вносять після випадання опадів або після штучного зрошування розкидачем гною. Після внесення гумусу бажано знову провести зрошування. Удобрене гумусом поле залишають на 3—6 міс. під пар.
Дози внесення біогумусу залежать від вмісту поживних компонентів, органічної маси в грунті, виду сільськогосподарської культури.
В середньому оптимальними дозами є 3—3,5 т чистого гумусу і 4 — 5 т неочищеного на 1 га площі, при сівбі локально по 250— 300 кг/га. Максимальна доза становить 4 т/га.
Застосовують три основні способи внесення біогумусу: рівномірне розсіювання крупної фракції по поверхні ґрунту під культивацію сівалкою для мінеральних добрив; підживлення (кореневе і позакореневе); локальне внесення біогумусу в рядки при сівбі, висаджуванні насіння, розсади, дерев (усі три фракції).
Внесення нестандартного біогумусу (із залишками непереробленого черв'яками корму) потребує відповідного підвищення дози добрив.
Біогумус можна використовувати для реанімації малопродуктивних грунтів. З цією метою на таких грунтах його вносять в дозі З т/га через кожні 4 роки.