3. Мікродобрива

Борні добрива. В сільському господарстві використовують такі борні добрива: хімічно чисті сполуки — буру Ма₂В₄О₇*0Н₂0 і борну кислоту Н₃ВО₃; сирі боратові руди — борацити та гідроборацити, борнодатолітове борошно; відходи хімічної промисло­вості - осаджений борат магнію та боратові шлаки, а також боратовий гранульований суперфосфат.

Широкого практичного застосування набули борнодатолітове борошно та осаджений борат магнію, який містить 1,3—1,5 % бо­ру і 18—20 % магнію в засвоюваній рослинами формі. Їх вносять у ґрунт до сівби з такого розрахунку: під льон — 30—35 кг/га, під цукрові буряки, кормові коренеплоди, овочеві та плодово-ягід­ні культури — 50—60 кг/га під оранку чи культивацію та 15— 20 кг/га в рядки під час сівби. Під огірки, суницю і вишні норми внесення борних добрив зменшують у 2 рази.

При внесенні борних добрив у ґрунт необхідно рівномірно роз­поділяти їх по поверхні, щоб не утворювалися ділянки з підви­щеною концентрацією бору, яка шкідлива для рослин. Для цього борні добрива змішують з іншими мінеральними добривами. Для внесення їх у ґрунт використовують тукові сівалки. Щоб запобіг­ти вимиванню бору з добрив, їх краще вносити навесні.

Борні добрива можна використовувати для позакореневого під­живлення. З цією метою рослини обприскують водним розчином борнодатолітового добрива з розрахунку 300—400 л розчину на 1 га. Розчин готують, розчиняючи 100—120 г добрива або 15 г бор­ної кислоти чи 21 г бури в 10 л води. Позакореневе підживлення треба поєднувати з обробкою сільськогосподарських культур різ­ними пестицидами, які використовують для боротьби з хворобами, бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур. На на­шу думку, найефективнішим способом використання борних доб­рив є передпосівне збагачення насіння борними добривами. Для цього краще використовувати борну кислоту чи буру в суміші з тальком.

Марганцеві мікродобрива. У сільському господарстві марганце­ві добрива застосовуються у вигляді відходів металургійної про­мисловості, зокрема марганцевих шлаків, що містять 12— 22 % марганцю. Ці добрива вносять під зяблеву оранку в нормі 1,5—4 ц/га та при підживленні в нормі 0,3—0,75 ц/га.

Для позакореневого підживлення використовують 0,05—0,1%-й розчин сульфату марганцю та перманганату калію з розрахунку 300—400 л/га.

Сульфат марганцю вносять у ґрунт (5 кг/га оксиду марганцю (III)), а також застосовують для обпудрювання насіння (50— 100 г солі і 200—450 г тальку на 1 ц насіння).

Молібденові добрива. З молібденових добрив тепер використо­вують молібденізований суперфосфат, молібдат амонію та інші солі молібдену.

Солі молібдену застосовують при передпосівній обробці на­сіння та для позакореневого підживлення рослин. Обпудрювати ними можна насіння зернових, зернобобових, тех­нічних, овочевих культур та багаторічних трав. Для обпудрюван­ня зернових на 100 кг насіння беруть 40 г солі і 200 г тальку, ка­пусти і конюшини — 10 г солі і 90—190 г тальку. Позакореневе підживлення рекомендують провадити 0,02—0,03%-м розчином молібдату амонію в кількості 300—400 л/га.

Мідні добрива. Для удобрення використовують піритні недогар­ки, мідний купорос, шлаки і мідні руди з низьким вмістом міді.

Колчеданні (піритні) недогарки — це відходи сірчано-кислот­ного та паперово-целюлозного виробництв, містять 0,3—1 % мі­ді та невелику кількість марганцю, кобальту, цинку. Вносять доб­риво у ґрунт у кількості 5—б ц/га.

Мідний купорос (сульфат міді) містить близько 25 % міді, ви­користовується для передпосівної обробки насіння і позакорене­вого підживлення рослин. Мідний купорос можна використовува­ти для обпудрювання насіння одночасно з протруюванням. Нор­ма препарату 20 г на 1 ц насіння.

Позакореневе підживлення мідними добривами провадять у ранні стадії розвитку рослин. Доза мідного купоросу 250—500 г або 300—500 л розчину на 1 га залежно від потреби рослин.

Шлаки з вмістом міді 0,2—0,5 % використовують для внесен­ня в грунт у кількості 5—6 ц/га. Руди з низьким вмістом міді, якщо засвоюваної міді в них не менше ніж 0,5 %, вносять у ґрунт в нормі 2—3 ц/га.

Мідні добрива характеризуються високою післядією, тому їх рекомендують вносити раз у 5—8 років, тобто раз чи два за ро­тацію сівозміни, насамперед під ярі культури. На вперше освоєних торфовищах мідні добрива обов'язково треба вносити під усі сіль­ськогосподарські культури, які висіваються першими.

У ґрунт мідні добрива рекомендують вносити одночасно з фос­форними і калійними за допомогою тукових розкидних сівалок під зяблеву оранку. Навесні мідні добрива треба вносити не пізні­ше ніж за 15 діб до сівби сільськогосподарських культур і загор­тати важкими дисковими боронами на глибину 10—12 см.

Цинкові добрива. Ці добрива застосовують у вигляді висуше­ної хлорсвинцевоцинкової грязі (1—3 ц/га при основному внесен­ні і 0,5—1 ц/га в рядки та при підживленні), а також у вигляді сульфату цинку з розрахунку 3 кг/га оксиду цинку для основного знесення і 1 кг/га — для рядкового, гніздового внесення чи під­живлення. Застосовують їх також для позакореневого підживлен­ня (0,05 %-й розчин у кількості 300—400 л/га). У посушливих умовах цинкові мікродобрива ефективніші, ніж інші мікродобри­ва, що пов'язано з властивістю цинку сприяти нагромадженню органічних кислот, які підвищують стійкість рослин проти сухо­віїв. Сульфат цинку застосовують для передпосівного обпудрю­вання в нормі 35—80 г солі і 160—450 г тальку на 1 ц насіння.