2. Азотні добрива

Приблизно у 1830 р. з природних покладів Південної Америки (у Чилі) почали видобувати перше азотне добриво — чілійську селітру. Однак ці поклади дуже швидко вичерпувались. Другим азотним добривом був сульфат амонію, який раніше добували тільки з газів, що утворювались при коксуванні вугілля. Але ви­робництво його не задовольняло дедалі зростаючі потреби сіль­ського господарства в азотних добривах. У кінці XIX ст. у Нор­вегії було побудовано перший у світі завод для виробництва син­тетичних азотних добрив з використанням повітря, яке продували через електричну дугу. Однак цей спосіб не знайшов поширення через високу вартість і велику гігроскопічність добутого добрива.

У кінці 1919 р. в Німеччині було розроблено новий спосіб спо­лучення атмосферного азоту з воднем.

Усі мінеральні азотні добрива в промисловості виробляють з аміаку та азотної кислоти.

Залежно від форми сполуки, до складу якої входить азот, азот­ні добрива поділяють на такі групи:

1) аміачні (амонійні) добрива, що містять азот в аміачній (амонійній) формі (NH₃, NH₄⁺), наприклад сульфат амонію, хло­рид амонію, аміачна вода, безводний аміак;

2) нітратні добрива (солі азотної кислоти — селітри), що міс­тять азот у нітратній формі (NO₃^-), це натрієва і кальцієва се­літри;

3) аміачно-нітратні добрива, що містять азот в аміачній і ні­тратній формах; до них належать аміачна селітра, вапнисто-аміач­на селітра, сульфат-нітрат амонію;

4) амідні добрива, що містять азот в амідній формі (-NH₂)сечовина (карбамід), карбамідформ (сечовиноформальдегідна сполука) і ціанамід кальцію.

Усі азотні добрива, крім карбамідформу, добре розчиняються у воді, а амідні швидко переходять у ґрунті в розчинну форму.

2.1. Аміачні добрива

Сульфат амонію (NH₄ )містить 20,5— 21 % азоту. За зовнішнім виглядом — це дрібнокристалічна сіль сірого, сіро-зеленого, білого, голубого або жовтуватого кольору.

Сульфат амонію малогігроскопічний, майже не злежується і добре розсівається. Це фізіологічно кисла сіль, тому після вико­ристання її рослинами в ґрунті залишається вільна сірчана кис­лота.

При внесенні в ґрунт сульфат амонію швидко розчиняється. Амонійна група поглинається ґрунтовим вбирним комплексом, що утримує азот від вимивання. Внаслідок такої взаємодії в чорно­земах утворюється гіпс,а в підзолистих і опідзолених ґрунтах — сірчана кислота.

Одноразове внесення сульфату амонію навіть на підзолистих ґрунтах істотно не позначається на зміні реакції ґрунтового роз­чину. Систематичне внесення на підзолистих і опідзолених ґрун­тах сульфату амонію призводить до підкислення ґрунтового роз­чину.

Цю особливість добрива слід враховувати при його використанні. На кислих підзолистих і опідзолених ґрунтах паралельно з внесен­ням сульфату амонію треба застосовувати вапнування ґрунту або вносити його разом з добривами, що мають лужну реакцію (фос­форитним борошном, фосфатшлаком).

Хлорид амонію NН₄С1 містить 24—25 % азоту, його добувають як побічний продукт содового виробництва.

Хлорид амонію має біле або жовтувате забарвлення. Це дріб­нокристалічна гігроскопічна сіль. При зберіганні злежується, по­гано розсівається. Недоліками цього добрива є великий вміст хло­ру (67 %) та гігроскопічність, що необхідно враховувати при вне­сенні, його під культури, чутливі до цього елемента: картопля, тютюн, виноград, конюшина, гречка, соняшник, люпин, льон; ко­ноплі та деякі овочеві культури. Як і сульфат амонію, це фізіологічно кис­ле добриво і при систематичному його внесенні ґрунт підкислює­ться. Щоб цього уникнути, хлорид амонію перед внесенням доціль­но нейтралізувати лужними добривами або удобрювати ним вапнований ґрунт. Щоб запобігти негативному впливу хлору на чут­ливі до нього культури, хлорид амонію слід вносити під зяблеву оранку.

Аміачна вода (NH₃)*H₂O— це розчин аміаку у воді. За зов­нішнім виглядом це жовтувата рідина із запахом нашатирного спирту. Для сільського господарства виробляють аміачну воду пер­шого і другого сорту. У воді першого сорту міститься 20 % азоту і 25 % аміаку, у воді другого сорту— 16,5 % азоту і 20,5 % аміаку.

Аміачна вода має лужну реакцію, тому при підживлюванні сільськогосподарських культур її слід вносити посередині міжрядь, щоб запобігти опікові рослин.

Аміакати мають загальну формулу Ca(NO₃)₂*x NH₄NO₃*m H₂O. Це рідкі азотні добрива, що є розчинами деяких азотних добрив (аміачної селітри або суміші сечовини і кальцієвої селітри) в амі­ачній воді. Вміст азоту в аміакатах коливається в межах 30— 45%.

Плав — це безбарвна або слабкозабарвлена рідина, що міс­тить 30 % азоту. Складається з розчинів аміачної селітри і сечо­вини. Кристалізується при температурі -3°С.

Сульфат амонію-натрію (NН₄)₂SO₄—Na₂SO₄ містить близько 16% азоту. Добувають як побічний продукт виробництва капро­лактаму. Застосовувати його краще на чорноземах і сіроземах.