3. Значення марганцю для росту і розвитку рослин

Марганець входить до складу (або є активатором) багатьох ферментів, вітамінів і гормонів, які беруть участь у процесах фо­тосинтезу, дихання рослин, регулюванні окислювально-відновних процесів тощо. Він також впливає на синтез амінокислот, полі­пептидів, білків і вітамінів. Марганець відіграє важливу роль у процесах засвоєння рослинами аміачного і нітратного азоту.

Рослини вбирають марганець з ґрунту у вигляді іонів Мп²⁺. Академік П. А. Власюк довів, що за умов нітратного живлення рослин марганець є сильним відновником, а за умов аміачного живлення — сильним окислювачем. Марганець активно впливає на утворення аскорбінової кислоти в плодах і овочах. Кількість мар­ганцю, який виноситься з урожаєм різних культур, коливається від 100 до 500 г/га. В разі нестачі в ґрунті марганцю з'являється сіра плямистість листків у злакових культур та хлороз у кукурудзи, цукрових буряків, зернобобових рослин, тютюну, хмелю і бавовнику. У цукрових буряків загальний безмарганцевий хлороз супрово­диться почорнінням і підгорянням країв листкової пластинки (див. мал. 8).

Нестача марганцю найчастіше виявляється на ґрунтах з ней­тральною і лужною реакцією, особливо на піщаних, супіщаних і торфових. Дерново-підзолисті кислі ґрунти, навпаки, характери­зуються високим вмістом цього елемента.

Легкі ґрунти містять рухомого марганцю менше, ніж важкі, а в кислих грунтах його більше, ніж у слабкокислих, слабколужних чи лужних.

На Поліссі в грунтах легкого механічного складу ступінь рухо­мості марганцю щодо загального його вмісту становить 3 %. У пів­нічному Лісостепу, де переважають сірі лісові і чорноземні ґрун­ти, цей ступінь досягає 63 %. Чорноземи, темно-каштанові солон­цюваті ґрунти і солонці півдня України з нейтральною і лужною реакцією мають ступінь рухомості марганцю 36—40 %, а карбо­натні ґрунти Львівської області та Криму — лише 9,5 %.

Отже, марганцеві добрива насамперед слід вносити на дерно­во-слабко- і середньопідзолистих піщаних і супіщаних грунтах Полісся, а також на карбонатних і супіщаних чорноземах. Зви­чайні і південні чорноземи, каштанові і темно-каштанові, а також солонцюваті грунти забезпечені рухомими формами марганцю, тому вносити за цих умов марганцеві добрива в грунт недоцільно.

Ознаки марганцевого голодування рослин

1 – білокачанна капуста 6 – огірки

2 – фасоля 7 – боби

3 – петрушка 8 – морква

4 – цибуля 9 – редька

5 – помідори 10 – кабачки

4. Значення молібдену для росту і розвитку рослин

Молібден відіграє велику роль у фіксації атмосферного азоту бульбочковими й азотфіксуючими бактеріями, що вільно живуть у ґрунті. Він є складовою частиною ферменту нітратредуктази, який бере участь у відновленні нітратів у клітинах коренів і лист­ків бобових рослин до аміаку. Під впливом молібдену аміак інтен­сивніше використовується рослиною для утворення амінокислот і білків. Молібден бере також участь в утворенні аскорбінової кис­лоти. В разі нестачі цього елемента послаблюється інтенсивність фотосинтезу внаслідок утворення меншої кількості хлорофілу (див. мал. 9). Найчутливіші до нестачі молібдену бобові, деякі хрестоцвіті і цукрові буряки. Зовнішні ознаки нестачі молібдену подібні до ознак нестачі азоту: листки набувають блідо-зеленого забарвлення, лист­кова пластинка деформується, листки передчасно опадають, ріст рослин гальмується. Нестача молібдену виявляється на кислих дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтах і вилужених чорнозе­мах (див. мал.).

Вміст рухомих сполук молібдену в ґрунтах різних зон України збільшується з півночі на південь. Малий ступінь рухомості мо­лібдену мають різновиди дерново-підзолистих супіщаних і легко-суглинкових ґрунтів. Велика рухомість молібдену характерна для солонців, темно-каштанових і каштанових солонцюватих ґрунтів.

Мал. 9. Ознаки молібденового голодування рослин

1 – цвітна капуста (черешки) 4 – огірки

2 – цвітна капуста (листок) 5 – лимон

3 – конюшина 6 – помідори

7 – табак