Ознаки борного голодування рослин

1 – цукровий буряк 7 – морква

2 – люцерна 8 – гірчиця, нижні листки

3 – соняшник 9 – столовий буряк

4 – гірчиця

5 – конюшина

6 – фасоля

старих частин і органів рослин у молоді, тому на його нестачу особливо реагують молоді органи, що рос­туть.

Для формування врожаю різні культури потребують від ЗО до 270 г/га бору. На ґрунтах, бідних на бор, приріст урожаю після внесення бору становить 15—18 %. Бор впливає на розвиток бульбочок коренів бобових рослин. При нестачі в ґрунті сполук бору бактероїдна тканина бобових рослин практично не розвивається, бульбочкові бактерії починають вести паразитичний спосіб жит­тя, руйнуючи цитоплазму клітин коренів рослин. Бор необхідний для розвитку кореневої системи не тільки бобових, але й інших культур.

Бор регулює надходження в рослини інших елементів, напри­клад калію, азоту й утруднює засвоєння фосфору.

Аніони бору не ідентифіковані як компонент якого-небудь спе­цифічного ензиму.

До біохімічних функцій бору належать: метаболізм вуглеводів і перенесення цукрів через мембрани; синтез нуклеїнових кислот (ДНК і РНК) і фітогормонів; утворення стінок клітин; розвиток тканин (є агентом перенесення).

Вплив бору на поглинання рослинами інших компонентів жив­лення пов'язують із зміною проникності мембран і станом внут­рішньоклітинних колоїдів.

Бор взаємодіє з іншими елементами. Припускається, що між Сu, Сr, Мо і Мn, з одного боку, і В—з іншого існує антагонізм, що виникає з підсиленням росту рослин, коли збільшується потре­ба у зазначених мікроелементах. Антагонізм В—Fe пояснюється нагромадженням бору в коренях при збільшенні доступу заліза з ґрунту, антагонізм В—Si — ймовірною конкуренцією іонів кремнію і бору за адсорбційні позиції як у ґрунті, так і в тканинах коренів рослини. Велике значення має взаємодія В—Са. Рослини розви­ваються нормально при певному балансі цих елементів як у ґрунті, так і в тканинах рослин. У кислих ґрунтах часто спостерігаєть­ся дефіцит бору, що пов'язано з вапнуванням. Але якщо в ґрунти вносити CaSO₄ замість СаСO₃, то в тканинах рослин значно збіль­шується вміст бору при сталій концентрації іонів Са²⁺. Вапну­вання, очевидно, призводить до зменшення адсорбції В, а тому токсичну дію цього елемента можна послабити або повністю лік­відувати. Внаслідок взаємодії В—Р у ґрунті зменшується міграція іонів бору. Поглинання і розподіл фосфору в рослинах залежать від концентрації бору, оскільки останній зменшує рухливість іонів фосфору в корінні.

Залежно від виду рослин, а також ґрунтово-кліматичних умов вміст бору в рослинах коливається в широких межах. Дводольні рослини споживають бору більше і вміст його в них вищий, ніж в однодольних. В однодольних рослинах (пшениця, ячмінь, жито, кукурудза) концентрація бору становить в середньому 1,5— 5,7 мг/кг сухої маси, у дводольних (люцерна, конюшина)—37, в овочах і фруктах— 1,3—16,0, у деревах і чагарниках вміст бору в 2—10 разів більший, ніж в овочах. Найнижчий вміст бору у зерні злакових культур, найвищий — у листі цукрових буряків.

Критичний вміст бору для різних культур становить у серед­ньому 5—З0 мг/кг сухої маси.

Значна кількість бору міститься у стічних водах металургій­них, машинобудівних, текстильних, керамічних, шкіряних під­приємств, а також у побутових стічних водах, насичених мийними засобами (до 15 мг/кг сухого осаду). Локальне забруднення ґрунтів бором спостерігається в регіонах, де розробляються боровмісні руди, виробляється борна кислота та інші сполуки бору, а також вносяться боровмісні добрива. При використанні стічних вод для поливу вміст бору в них не повинен перевищувати 0,75 мг/кг.

Систематичне надходження невеликих доз ортоборної кислоти в організм людини шкідливо впливає на здоров'я, викликає зни­ження апетиту, блювоту. Смертельна доза ортоборної кислоти для дорослої людини 15—20 г. Описані випадки отруєння ортоборною кислотою і тетраборатом натрію, що проникли в організм через пошкоджену і непошкоджену шкіру. Певну небезпеку ста­новить лікування емульсіями і розчинами, що містять ці речовини, особливо дітей. При збільшенні ГДК ортоборної кислоти в 2— 5 разів виникають неврастенічний синдром, вегетоневроз, неврал­гія, зміни слизової оболонки верхніх дихальних шляхів тощо. Про­блема хронічної інтоксикації ортоборною кислотою або тетрабо­ратом натрію постає в зв'язку із застосуванням їх як їстівних консервантів або з водою джерел, багатих сполуками бору.

Вміст рухомого бору в ґрунтах України коливається в значних Межах і зростає з півночі на південь та із заходу на схід. У ґрун­тах з нейтральною і лужною реакцією рухомого бору більше, ніж. у кислих і слабкокислих. Найбільшим ступенем рухомості бору характеризуються каштанові і темно-каштанові солонцюваті ґрун­ти, а також солонці і солончаки, а найменшим—усі оглеєні та гірські — лучні, бурі й лісові ґрунти.