3. Методи прогнозування

Основу методів прогнозування становлять методи детерміністського та методи імовірного прогнозування.

Метод детерміністського прогнозування належить до області раціонального (логічного) мислення. Він дозволяє передбачати майбутній розвиток ситуації і вживати необхідні попереджуючі заходи. Метод ґрунтується на тому положенні, що всі фактори які аналітик вважає важливими йому точно відомі.

Метод імовірнісного прогнозування дозволяє обрахувати яким чином певні тенденції, які діяли у минулому формуватимуть конкретні ситуації у майбутньому. При цьому вважається, що вагомі фактори відомі аналітику лише приблизно, однак за допомогою статистичних процедур є можливість прогнозувати подальшу ситуацію з визначеним ступенем імовірності.

Методи прогнозування орієнтовані не на передбачення майбутнього, а на підготовку осіб, які приймають рішення до різноманітних можливих варіантів розвитку ситуації.

Окрім розглянутих існують і інші методи прогнозування, зокрема, наприклад, до прямих методів належать: екстраполяція тенденцій росту і розвитку яких-небудь явищ, тобто дані, що мали місце в минулому проектуються у відповідних змінах в майбутнє.

Непрямі методи прогнозування розглядають прогнозу вальні процеси в процесі в аспекті їхнього внутрішнього членування і кореляції, внутрішньої структури і усіляких зв’язків з навколишнім світом.

У загальному вигляді до непрямих методів належать компетентний і системний методи.

Прогнозування компетентним методом полягає у визначенні основних компонентів якого-небудь явища або процесу прогнозування в майбутнє, а також складні прогнози розвитку кожного компоненту окремо і незалежно один від одного для того щоб надалі дати прогноз цього явища та процесу як комбінацію окремих прогнозів.

Системний метод ґрунтується на тому що специфіка складного прогноз. об’єкта визначається не через складові його компонента пов’язана в першу чергу з характером взаємодії між ними. Вихідним принципом системного методу є уявлення про цілісність досліджуваної системи. Прогнозований об’єкт, який уявляється як система повинен аналізуватися з оточуючим його середовищем.

4. Методика розробки соціальних прогнозів

Загально-типова методика розробки соцпрогнозів її повному вигляді і з гранично спрощеною логічною послідовністю основний операцій розробки прогнозу розглядається так:

• Передпрогнозна орієнтація – уточнення завдання на прогноз (характер, масштаби, об’єкти, період прогнозування, формування цілей і задач, предмета, проблем і робочих гіпотез дослідження, визначення методів прогнозування).

• Побудова вихідної або базової моделі прогнозованого об’єкта методами систематичного аналізу за основними параметрами моделі і її уточнення шляхом опитування експертів і населення.

• Збір даних прогностичного роду у т.ч. шляхом надсилання запитів до компетентних наукових установ з попереднім визначенням даних, які неможливо отримати самостійно.

• Побудова серії гіпотетичних, попередньо-пошукових прогностичних моделей об’єкта методами аналізу даних прогностичного профілю і фону з конкретизацією мінімальних, максимальних і найбільш імовірних знань при умовному допущенні збереження існуючих тенденцій, методи що застосовуються – екстраполяція і опитування експертів, побудова так званого «дерева проблем».

• Побудова серії гіпотетичних, прогностичних моделей методами нормативних розробок (моделювання, морфологічний аналіз, - графи, матриці, сценарії, тощо).

• Уточнення гіпотетичних моделей.

• Побудова остаточної серії пошукових і нормативних прогностичних моделей за уточненими даними гіпотетичних моделей.

• Вироблення рекомендацій для управління на основі зіставлення пошукових і нормативних проблем.

• Побудова серії постімовірнісних прогностичних моделей, тобто сценаріїв з урахування можливої реалізації вироблених рекомендацій для подальшого його уточнення

• Експертне обговорення, тобто експертиза, верифікація прогноз, складання рекомендацій, їхнього доопрацювання і передача замовнику.