1. Фізіологічні коливання температури тіла тварин

Вид тварин	Температура тіла, С	Вид тварин	Температура тіла, °С
Велика рогата худоба	37,5-39,5	Кролі	38,5-39,5
Новонароджені телята	38,0-39,0	Кури	40,5-42,0
Вівці	38,5-40,0	Качки	40,0-41,5
Кози	38,5-40,5	Гуси	40,0-41,5
Коні	37,5-38,5	Індики	40,0-41,5
Свині	38,0-40,0	Голуби	41,0-44,0
Собаки	37,5-39,0	Північні олені	37,6-38,6
Коти	38,0-39,5	Верблюди	35,0-38,6
Буйволи	37,5-39,0	Осли	35,7-39,0

Температура тіла залежить від ряду чинників: часу доби, віку, статі, породи, величини, вгодованості, стану вагітності, фізичного напруження, збудження, умов утримання та годівлі.

Термометр може показувати дещо підвищену температуру при запаленні прямої кишки або підвищенні тонусу сфінктера м'язів і понижену - при неповному закриванні сфінктера ануса (зіяння), частому відходжені газів з прямої кишки та переповненні прямої кишки каловими масами.

Всякі зміни температури тіла, що не мають фізіологічних пояснень, вважаються патологічними.

Якщо температура тіла виходить за межі максимальної норми, говорять про гіпертермію, або гарячку, а якщо показники температури нижчі за мінімальну норму, то таку зміну називають гіпотермією.

Контрольні питання:

1. Чим вимірюється температура тіла у тварин?

2. Що значить «максимальний» термометр?

3. Як підготувати термометр перед вимірюванням температури тіла?

4. Де вимірюється температура тіла у тварин?

5. Які є протипоказання до вимірювання температури тіла в прямій кишці?

6. Скільки часу витримують термометр в прямій кишці при вимірюванні температури тіла?

7. Яка температура тіла у здорових тварин різних видів?

8. Які фізіологічні фактори впливають на температуру тіла?

9. Які фактори зовнішнього середовища впливають на температуру тіла?

10. Які зміни температури тіла відмічаються у тварин?

11. Що таке гарячка, три стадії розвитку гарячки?

12. Яким буває зниження температури тіла до норми?

13. Які є форми гарячки за ступенем підвищення температури тіла?

14.Коли спостерігаються субфебрильна, фебрильна, піретична та гіперпіретична гарячки?

15. Назвіть п'ять основних типів гарячки.

16. Які є типи гарячок за тривалістю перебігу?

17. Що таке помірний та альгідний колапс, при яких захворюваннях відмічається?

18. Яке клінічне значення термометрії?

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5 Тема: Історія хвороби

Історія хвороби - це офіційний документ, який складають на кожну хвору тварину, що перебуває на стаціонарному лікуванні, на хворих високоцінних племінних тварин. Вона містить усі дані, отримані лікарем у процесі обстеження хворої тварини. Ці дані необхідно записувати послідовно, у певному порядку, відповідно до схеми дослідження. Результати досліджень треба викладати чітко, зрозуміло, щоб будь-який лікар після ознайомлення з історією хвороби міг скласти уявлення про стан пацієнта та перебіг його хвороби.

В історії хвороби мають бути відображені клінічна картина захворювання, динаміка його розвитку і перебіг, методи лікування тощо.

Історія хвороби має наступні розділи:

а) реєстрація хворої тварини;

б) анамнез;

в) стан хворої тварини на початку спостереження за нею - status praesens.

На основі результатів дослідження хворої тварини в бланк записують попередній діагноз, а пізніше - заключний;

г) перебіг хвороби і лікування, де послідовно записують дані клінічних досліджень, результати аналізів, методи лікування, дієту, режим утримання, різні консультації, закінчення хвороби;

д) епікриз (від грец. Epicrisis - лікування), або короткий кінцевий висновок лікаря про особливості хвороби й результати проведеного лікування.

В епікризі треба розкрити

• індивідуальний діагноз і його обґрунтування;

• етіологія та особливості патогенезу захворювання у хворої тварини;

• особливості перебігу хвороби;

• ефективність проведеного лікування;

• стан хворої тварини на момент її виписування;

• подальший режим утримання та експлуатації, а також лікування, якщо в цьому є необхідність;

• рекомендації власнику щодо запобігання цьому захворюванню серед інших тварин.

За летального висліду хвороби порівнюють дані клінічного та патолого-анатомічного досліджень.

Закінчується історія хвороби підписом лікаря або куратора і датою оформлення.

Історія хвороби - це не лише медичний, а й важливий юридичний документ. Вона може бути використана органами правопорядку та в судовій ветеринарній медицині. Це вказує на те, що написання є ведення історії хвороби — дуже важливий і відповідальний обов'язок кожного лікаря ветеринарної медицини, який активно займається лікарською практикою. Тому до написання історії хвороби не можна ставитись формально, її не можна писати нашвидкуруч і поверхово. Уміння написати змістовну і стислу історію хвороби залежить від фахового рівня і досвіду лікаря.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА ЗДОРОВ'Я ТВАРИН

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра клінічної діагностики та внутрішніх хвороб тварин