Лабораторно - практичне заняття № з

Тема: Вивчити план клінічного дослідження тварини; набути навичок реєстрації та збору анамнезу, визначенню габітусу; оволодіти методами дослідження волосяного покриву, шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів.

Матеріальне забезпечення. Корови, кози, вівці, коні, собаки. Рушники, мило. Дезинфікуючий розчин для обробки рук. Журнали, бланки.

В процесі клінічного дослідження тварини важливо дотримуватися певної схеми, що забезпечує найбільш вірогідну діагностику захворювань тварин.

Схема клінічного дослідження

1. Попереднє знайомство з хворою твариною: а) реєстрація тварини; б) збір анамнезу.

2. Власне дослідження (стан хворої тварини на початку спостереження за нею – status praesens).

2.1. Дослідження загального стану

1. Визначення габітусу тварини

1. Дослідження волосяного покриву, шкіри, її похідних та підшкірної клітковини

2. Дослідження видимих слизових оболонок

3. Дослідження поверхневих лімфатичних вузлів

4. Вимірювання температури тіла

2.2. Дослідження окремих органів і систем

1. Дослідження серцево-судинної системи

2. Дослідження системи дихання

3. Дослідження системи травлення

4. Дослідження печінки

5. Дослідження сечової системи

6. Дослідження нервової системи

7. Дослідження системи крові

8. Дослідження імунної системи

9. Діагностика порушень обміну речовин

10. Дослідження залоз внутрішньої секреції

3. Додаткові дослідження (електрокардіографія, рентгенологічне, біохімічне, бактеріологічне, вірусологічне, серологічне, алергічне та ін.).

Попереднє знайомство з хворою твариною починається з її реєстрації та збору анамнезу. Здійснюється реєстрація шляхом опитування власника чи обслуговуючого персоналу, даних документів та огляду тварини. Відомості вносять до амбулаторного журналу, історії хвороби або індивідуальної диспансерної карти. У них відмічають наступне: дату надходження тварини, прізвище та адресу власника, вид, стать, породу, кличку або інвентарний номер тварини, вік, масу тіла, масть і відмітини.

Дата надходження тварини необхідна для обліку роботи ветеринарного спеціаліста та при необхідності надання довідки.

Вид тварини необхідно враховувати своєрідність деяких захворювань, власних певному виду тварини (сап і мит - у коней, бешиха - у свиней, брадзот - у овець та ін.). Також мати на увазі, що деякі тварини мають особливу чутливість до окремих препаратів.

Стать тварини. Існують хвороби, властиві лише одній статі. Самки частіше хворіють і тяжче переносять окремі хвороби; вагітність тварин викликає зміни фізіологічних показників, вагітність треба враховувати і при обстеженні та лікуванні тварин.

Порода. Чистопородні тварини більш сприйнятливі до хвороб, ніж безпородні (помісні собаки легше переносять чуму); паралітична міоглобінурія найчастіше зустрічається у породистих скакових коней.

Кличка або інвентарний номер необхідні при груповому утриманні тварин і масових діагностичних дослідженнях тварин чи щепленні проти окремих інфекційних хвороб.

Вік. Деякі хвороби реєструють тільки в певний віковий період. Наприклад, диспепсія в перші дні життя; рахіт - в ранньому віці, остеодистрофія - у дорослих. Вік враховують при призначенні лікарських препаратів, прогнозуванні висліду хвороби.

Масу тіла тварини потрібно знати для правильного дозування лікарських препаратів із розрахунку на 1 кг маси тіла; для оцінки ступеня розвитку тварини відповідно її віку чи ефективності лікувальних заходів.

Масть і відмітини мають значення для розпізнавання тварин, схильності до захворювань тварин певної масті (фотодинамічний ефект кормів - «гречишна», «конюшинна» хвороба коней).