6. Критичні періоди розвитку.

У ході онтогенезу, особливо ембріогенезу, відзначаються періоди більш високої чутливості статевих клітин, що розвиваються, (у період прогенезу) і зародка (у період ембріогенезу).

Вперше на них звернув увагу австралійський лікар Норман Грегг (1944).

В 1960 р. П.Г.Свєтлов сформулював теорію критичних періодів розвитку та перевірив її експериментально.

Сутність цієї теорії полягає у ствердженні загального положення, що кожен етап розвитку зародка в цілому і його окремих органів починається відносно коротким періодом якісно нової перебудови, яка супроводжується детермінацією, проліферацією та диференціюванням клітин. У цей час ембріон найбільш сприйнятливий до ушкоджуючих впливів різної природи (рентгенівське опромінення, лікарські засоби та ін.).

У критичні періоди у зародків змінюється характер метаболізму, різко підсилюється дихання, міняється зміст РНК, синтезуються нові білки, падають темпи росту.

Критичні періоди співпадають з активною морфологічною диференціровкою, з переходом від однієї стадії розвитку до іншої та відповідають змінам умов розвитку зародка.

Такими періодами є:

- у прогенезі - сперміо- і овогенез (мейоз),

- в ембріогенезі - запліднення, імплантація, диференціровка зародкових листків і закладка органів, період плацентації (остаточного дозрівання та формування плаценти), становлення багатьох функціональних систем, народження.

У розвитку риб установлено 3 таких періоди:

- перша половина стадії дроблення;

- початок гаструляції;

- фаза формування осьових органів (фаза нейруляції). Ікринки, що розвиваються, особливо чутливі в ці періоди до нестачі кисню, температури, струсу та інших несприятливих змін середовища.

У ссавців до критичних періодів віднесені:

- імплантація бластоцисти (сполучена з переходом зародка до нових умов харчування та газообміну, що викликає потребу в нових пристосуваннях);

- розвиток плаценти (перехід до плацентарного типу харчування, газообміну, виділення).

У людини в ембріогенезі П.Г.Светлов виділив 3 критичних періоди:

- імплантація (6-7-ма доба після запліднення яйцеклітини);

- плацентація (закінчення 2-ого тижня вагітності);

- перинатальний період (пологи).

Загалом в онтогенезі людини виділяють декілька критичних періодів розвитку - у прогенезі, ембріогенезі та у постнатальному розвитку.

До них відносять:

- розвиток статевих клітин - овогенез і сперматогенез;

- запліднення;

- імплантація (7-8-ма доба ембріогенезу);

- розвиток осьових зачатків органів і формування плаценти (3-8-мий тиждень розвитку);

- стадія посиленого росту головного мозку (15-20-тий тиждень);

- формування основних функціональних систем організму та диференціювання статевого апарату (20-24-тий тиждень);

- народження;

- період новонароджеенності (до 10 днів);

- грудний вік (до 1 року);

- статеве дозрівання (11-16 років).

Як бачимо, вивчення критичних періодів в ембріогенезі показує необхідність захисту материнського організму від шкідливих факторів, особливо на ранніх стадіях вагітності. Умови існування зародка в цей час позначаються на його ембріональному розвитку, а, отже, на всьому наступному періоді життя.

Не менш важливим є і вивчення критичних періодів у ранньому постнатальному розвитку.

Народження та перші дні життя є критичним періодом у розвитку дитини, оскільки з періодом пологів в організмі новонародженого пов'язані різкі зміни умов існування і перебудова діяльності всіх систем організму (змінюється характер кровообігу, газообміну, живлення тощо).

У цей час змінюються функції усіх органів та систем організму дитини. Це пов’язано з різкою зміною оточуючого середовища. До моменту народження зрілість функціональних систем нервової системи визначає адаптивні властивості новонародженого у нових постнатальних умовах.

Новонароджена дитина зовсім безпорадна і повністю залежна від піклування батьків. Опірність новонародженого організму впливам зовнішнього середовища дуже низька, тому дитина легко піддається захворюванням.

Кістки новонародженої дитини містять мало мінеральних солей, тому вони дуже м'які й легко викривляються за неправильного догляду. Кістки черепа також м'які, ще не зрощені по швах. У місцях з'єднання 3-4 кісток є так звані тім'ячка, що до 10-12 місяців мають закритися. Рухи безладні, голівку дитина самостійно тримати не може.

У новонародженої дитини підвищений обмін речовин, частота дихання становить 40-60 дихальних рухів за 1 хв. (для порівняння: у дорослої людини — 16-18 дихальних рухів за 1 хв.), а серцевих скорочень — 120-140 ударів за 1 хв. (у дорослої людини — 60-70 ударів за 1 хв.).

Травна система, зокрема її залози, недорозвинена, тому найменші порушення у годуванні або питному режимі можуть спричинити тяжкі розлади травлення.

Нервова система також недорозвинена. Більшу частину доби дитина спить і прокидається тільки від голоду або неприємних відчуттів — холоду від мокрих пелюшок, болю у животику.

У грудний період дитина розвивається дуже швидкими темпами.

За рік довжина її тіла у середньому збільшується на 25 см. Маса здорової дитини до четвертого місяця подвоюється, а до року — потроюється.

Швидко розвивається опорно-руховий апарат. У два місяці дитина вже може на 1-2 хв. підняти голівку, у чотири — перевернутися зі спини на живіт. У шість місяців вона може самостійно сидіти, у сім — повзати, у вісім—тримаючись за перекладинку ліжка, ставати на ніжки, а в 10-11 місяців починає ходити.

Швидко розвивається нервова система і психіка. Вища нервова діяльність дитини грудного віку перебуває в стадії диференціювання і вдосконалення, хоч функціонально переважає перша сигнальна система. Починає формуватись друга сигнальна система — мова, виробляються численні умовні рефлекси.

Раннє дитинство (ясельний період - від 2 до 3х років) також є одним з критичних періодів розвитку дитини.

Він характеризується тим, що дитина дитина починає активно рухатися - починає самостійно ходити, бігати. Швидко відбувається скостеніння скелету. Дитина харчується тією самою їжею, що й дорослі, вона самостійно їсть, регулює сечовипускання та дефекацію.

Збільшується головний мозок, інтенсивно розвивається мовлення та свідомість. До кінця другого року життя в словниковому запасі дитини 200-400 слів. Різко розширюється сфера її спілкування із зовнішнім світом.

Тривалість фізіологічного сну поступово зменшується, функція захисного опору і адаптації до мінливих умов середовища, зокрема функція теплорегуляції, продовжує розвиватись.

Все це приводить до напруження фізіологічних систем організму, що особливо позначається на нервовій системі, перенапруга якої може привести до порушень психічного розвитку та захворюванням. Послабляється пасивний імунітет, отриманий від матері; на цьому тлі можуть проявлятися інфекції, що приводять до анемії, рахіту, діатезу.

У дошкільному періоді (перше дитинство - в 6-7 років) дуже швидко відбувається психічний розвиток дитини за рахунок моторики. Триває процес окостеніння скелета. В кінці періоду починається зміна молочних зубів на постійні.

Продовжують розвиватись коркові і підкоркові центри головного мозку, закінчується формування чіткої мови. У цьому віці формуються риси характеру.

До 7 років закінчується диференціювання структури кори головного мозку, а також інтенсивне наростання маси головного мозку. Гальмівний контроль кори головного мозку над інтенсивними реакціями підкори починає розвиватись помітніше, ніж у дошкільному віці.

У життя дитини входить школа, з'являються нові люди, поняття, обов'язки. До дитини пред'являються нові вимоги. Сукупність перерахованих факторів викликає збільшення напруженості в роботі всіх систем організму, які адаптують дитину до нових умов.

Пубертатний період — пов'язаний зі зміною в організмі гормонального балансу. Це період статевого дозрівання, в якому відбуваються зміни в діяльності ендокринних залоз, особливо статевих.

Глибока перебудова, що відбувається в 12 -16 років, обумовлена взаєминами залоз внутрішньої секреції гіпоталамо-гіпофізарної системи. Гормони гіпофіза стимулюють ріст тіла, діяльність щитовидної залози, наднирників і статевих залоз.

Спостерігається дисбаланс розвитку внутрішніх органів - ріст серця випереджає ріст судин. Високий тиск у судинах і бурхливий розвиток статевої системи приводять до серцевої недостатності, запамороченням, непритомностям, підвищеній стомлюваності.

Значно посилюється процес окостеніння скелета, спостерігається збільшення м'язової сили.

Маса головного мозку збільшується мало, однак дуже ускладнюється структура нервових клітин кори головного мозку.

Емоції підлітків мінливі - сентиментальність межує із гіперкритицизмом, розв'язністю та негативізмом. У підлітка формується нове уявлення про себе як про особистість.