1. Загальний стан економіки і світових географічних досліджень…...…5-7хв

2. Галузевий розвиток географічних знань. Географічні праці того часу........................................................................................................5-7хв

3. Криза географічної науки. Двоїстість поглядів на її предмет (Е.Реклю)……………………………………………………………….10-12хв

4. ІІриродничо-науковий напрям: фізико-географічна школа в географії...........................................................................................10-12хв

1. О.Пешель, Г.Герланд, географія в США………..………...…..10-12хв

2. В.Докучаєв і російська географія докучаєвської школи..........10-12хв

3. Проблеми фізико-географічного районуваня (Е. Гербертсон, З.Пассарге)………………………………………….…………...10-12хв

4. Учення про ландшафт і загальне землезнавство……………...10-12хв

1. Загальний стан економіки і світових географічних досліджень.

Зародження сучасної географії збігається з періодом, коли у світовому господарстві і світовій політиці великою силою стають промислово-фінансові монополії. За період з 1870 до 1913 рр. світова промислова продукція зросла в 5 разів. Особливо швидко розвивались металургія (виробництво сталі збільшилось з 0,5 мли. т у 1870 р. до 65,4 мли. т у 1913 р.), енергетика, хімічна промисловість. З'являються двигун внутрішнього згорання, автомобіль, аероплан. Поширення телеграфу і телефону ознаменувало переворот у засобах зв'язку. Винаходи в галузі промисловості, транспорту і зв'язку, в свою чергу, вимагали використання нових видів енергоресурсів: нафти, газу, водної енергії. Якщо в 1870 р. у світі було видобуто всього 0,8 млн. т нафти, то в 1900 р. - вже 20 млн. т, а в 1913 р. - 54 млн. т. Різко посилився попит на кольорові метали, каучук та інші види сировини.

У період, що розглядається, споруджуються перші трансконтинентальні залізниці (в Євразії і Північній Америці), канали - Суецький (1869 р) і Панамський (1914 р), прокладаються грансокеанічні телеграфні кабелі.

Вивезення капіталу і конкуренція монополій у боротьбі за нові ринки збуту і джерела сировини дали сильний поштовх до захоплення колоній. Основним об'єктом колоніальної експансії виявилась Африка. Вже наприкінці XIX ст. майже вся її територія була перетворена в колонії кількох європейських держав. До нього часу закінчився поділ Океанії. Отже, до початку XX ст. був завершений поділ світу між основними імперіалістичними державами.

Боротьба за колонії і сфери впливу супроводжувалась новими територіальними відкриттями в глибині континентів.

Географічні польові дослідження цього періоду можна поділити на два типи. До першого типу відносять експедиції, так би мовити, класичного стилю, які відправлялись до незвіданих земель. Це було попереднє наукове рекогностування, воно мало піонерний характер і здебільшого супроводжувалось:

1. маршрутною зйомкою

2. астрономічними визначеннями

3. збором різноманітних колекцій (природно-наукових, етнографічних).

Зростаюча потреба у різних видах мінеральної сировини і палива примушувала форсувати геологічні зйомки; розвиток річкового судноплавства і господарське використання річкових вод стимулювали гідрологічні дослідження: широке залучення до виробництва лісових та інших рослинних ресурсів слугувало поштовхом для спеціальних досліджень рослинного покриву тощо.

В даному випадку мова йде, очевидно, про інтенсивні спеціалізовані дослі-дження окремих природних компонентів.

У Арктиці були відкриті Земля Франца-Йосифа (1873 р.), острови Де-Лонга (1879-1881 рр.) низка островів у північній частині Канадського Арктичного архіпелагу. В 1878-1879 рр. Адольф Норденшельд вперше пройшов ІІівнічно-Східним морським шляхом, знаменитий дрейф Фрітьйофа Нансена на "Фрамі" (в 1893-1896 рр.) поклав початок вивченню Центральної Арктики.

В історію дослідження Центральної Азії блискучу сторінку вписали експедиції Російською географічною товариства, що очолювалися Миколою Пржевальським, Григорієм Потаніним, Михайлом Пєвцовим, Всеволодом Роборовським, Петром Козловим та ін.

Видатні наукові результати дали подорожі Фердинанда Ріхтгофена Китаєм (1868-1872 рр.). До 90-х років належать перші дослідження внутрішніх районів Малайського архіпелагу (Сулавесі, Калімантану), а також низка експедицій до маловивчених районів Індокитаю, Ірану та інших азіатських країн.

Численні експедиції проникали у внутрішні райони Африки. Верні Камерон і Генрі Стенлі в 70-х роках дали загальне уявлення про сточище Конго. В 1876-1886 рр. великі наукові дослідження в районі вододілу Нілу і Конго провадив Василь Юнкер.

У Північній Америці основну увагу урядів і промислових кіл CШA й Канади притягували західні території, де здійснювались переважно топографічні і геологічні знімання (зокрема, великі дослідження в Скелястих горах Канади були виконані під керівництвом Джорджа Доусона в 1873-1900 рр.). У картографуванні та вивченні природи Південної Америки від кінця XIX ст. ініціатива поступово переходить до місцевих дослідників. У Австралії станції трансконтинентальною телеграфу, що був прокладений у 1872 р. стали слугувати відправними пунктами для експедицій у внутрішні райони материка

Найрізнобічнішого характеру набули дослідження території Росії. Помітну роль у вивченні природи Росії відіграли земства, які організовували грунтові, ботанічні, геологічні, гідрогеологічні дослідження, іноді утримували метеостанції.

Нa даний період припадає розквіт експедиційної діяльності Російського географічного товариства (з 1873 по 1914 рр. ним керував П. П. Семенов-Тян-Шанський). Із середини 80-х років експедиційна діяльність Відділу фізичної географії спеціалізується по окремих галузях гляціології, лімнології, геофізиці. біогеографії та ін. Вивченням природи різних частин країни займалися місцеві товариства природознавців і любителів природи.

З 1877 р. розпочинаються класичні грунтові дослідження Василя Докучаєва у чорноземній зоні. Під його керівництвом була проведена Нижегородська експедиція (1882-1886 рр.). У 1888-1894 рр. Василь Докучаєв керував комплексними дослідженнями Полтавської губернії. Його роботи дали значний поштовх геоботанічним дослідженням, які проводились в тісному зв'язку із вивченням грунтів та інших умов середовиша проживання. Більшість видатних геоботаніків цього періоду, в тому числі Андрій Краснов і Гаврило Танфільєв, були учнями Докучаєва.

В роки, що передували світовій війні, найбільші відкриття були зроблені в полярних районах. У 1903-1906 рр. Р. Амундсен вперше здійснив плавання північно-західним шляхом, у 1909 р. Р. Пірі досягнув Північного полюса.

До останніх років XIX ст. Відносяться перші зимівлі і санні експедиції на материку Антарктиди, а вже в 1911 р. Р. Амундсен і в 1912 р. Р.Скотт досягли Південного полюса.

Відкриття в Арктиці й Антарктиці, як і в кількох інших районах, стали важливим внеском у географічне пізнання Землі, але практично не мали впливу на подальший хід розвитку географічних ідей.