Висновки

У Висновках узагальнені основні результати дослідницької праці і сформульовані положення, що виносяться на захист:

- Аналіз друкованих джерел та польових матеріалів засвідчив, що в українській етнологічній науці на сьогодні вже зібрано значний обсяг інформації про зимову обрядовість Західного Поділля, яка дає можливість провести узагальнююче дослідження цієї теми. Використання давніших джерел та зібраних автором польових матеріалів дозволило виявити характерні традиційні реалії, що властиві зимовій обрядовості Надзбручанського краю протягом другої половини XIX - початку XXI ст.

- Встановлено, що передріздвяний цикл свят у Західному Поділлі складає три групи. Кожна група свят, незважаючи на християнізацію, все ж таки зберігає архаїчні елементи, що нагадують їхній давніший зміст. У смисловому наповненні цих свят найважливішу роль відіграють головні елементи творення світу - вогонь та вода. Вони є складовими майже всіх дійств, які місцеві жителі застосовують під час ворожінь на багатий майбутній урожай, приплід худоби, кращу долю, на щасливий вибір шлюбної пари, на прихід першого "полазника", для вшанування предків тощо. Останнім часом давні елементи нівелюються, втрачаються, витісняються спрощеними діями, що часто позбавлені властивої їм давньої мотивації. Найчастіше - це форми вшанування іменинників: перев'язування їх перевеслами з пшениці або гороху, дарування їм різних сувенірів, виголошування поздоровлень християнського змісту.

- Центральне місце у циклі зимових свят традиційно належить у Західному Поділлі Різдву. Його розпочинає стародавнє містичне дійство - Святий вечір з розмаїттям звичаєвості та атрибутики. Одним з найголовніших святвечірніх складових є дідух. Принесення його господарем до оселі започатковує містерію Святого вечора. Дідуха ставлять в найпочеснішому місці - на покуть, де він стоїть протягом усіх Різдвяних свят, а в південних районах досліджуваного регіону - до старого Нового року. Опісля його обмолочують і виносять на дорогу біля своїх воріт для спалення. До сьогодні дідух зберігає традиційну ритуальну вагу, без нього не може розпочатися святкування Різдва.

- Незважаючи на деякі деформації, традиція колядування дотепер залишається стійкою. Колядників чекають у кожній оселі, особливо ряджених, оскільки вони вважаються вісниками новонародження Сина Божого. Найпоширеніші форми колядування - живі вертепи та колядники від церковних братств. Уже майже вийшли з ужитку лялькові вертепи, ходіння з Шопкою, Зіркою, Козою, та Конем. Зникла традиція колядування окремим членам родини. Деякі обрядодійства поповнюються розважальними елементами, грою. А в цілому обряд колядування на загал зберігає ще значний заряд своєї колишньої ритуальної функції, спрямованої на забезпечення майбутнього благополуччя — духовного та матеріального.

- У відзначенні старого Нового року в Західному Поділлі зафіксоване побутування звичаю обходів дворів з Козою і Маланкою. У наш час цей звичай зберігся лише в деяких місцевостях і то у зміненій формі. Поширеним залишається новорічне посівання та шанування іменинників Василів.

- Попри трансформаційні процеси, які відбувалися під впливом глобалізації суспільного життя, більшість обрядових дійств зимового календаря збереглися в автентичних або оновлених формах.

Традиційні звичаї й обряди залишаються важливим комунікативним і консолідуючим чинником у родинному і громадському середовищах.

Центральне місце роботи займає зимова (Різдвяно-новорічна) обрядовість Західного Поділля: посівання (Поколядь) на традиціях Надзбруччя.

* Проаналізовано давні традиції та сучасний стан зимової календарної обрядовості Західного Поділля з урахуванням трансформаційних процесів, які відбувалися в ній під впливом християнської церкви.

* Окреслені три групи передріздвяних свят зимового циклу, які мотиваційно пов'язані з трьома святами - Різдвом Сина Божого - Ісуса Христа, старим Новим роком (Василієм Великим) та Водохрещем (Богоявленням Господнім).

* Виявлені функції дідуха у різдвяній обрядовості Західного Поділля як основного атрибуту в контексті українських та взагалі слов'янських культурних традицій.

* Розглянуто стан збереження традиційної обрядовості, її давніх і оновлених елементів на рівні новорічних та йорданських святкувань у минулому і в наш час. Розкрита мотивація малого та великого водосвяття у щедровечірній обрядовості досліджуваного регіону з урахуванням архаїчних елементів, пов'язаних із обрядами оснямсння води.