Питання для перевірки

1. Кадри підприємства, їх склад і структура.

2. Класифікація персоналу підприємства.

3. Продуктивність праці, показники й методи її вимірювання.

4. Розрахунок чисельності працюючих на підприємстві.

5. Баланс робочого часу одного середньооблікового робітника.

6. Показники руху робочої сили на підприємстві.

7. Характеристика елементів тарифної системи.

8. Форми оплати праці, умови їх застосування.

9. Системи оплати праці, визначення заробітку за кожною з них.

Тема 11. Інтелектуальний капітал Теоретичні відомості

Інтелектуальний капітал - авансована інтелектуальна власність, що в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості. До інтелектуального капіталу належать продукт розумової, інтелектуальної праці та продукт творчих зусиль. Інтелектуальний капітал — це знання, що можуть бути перетворені в прибуток та оцінені.

В основу інтелектуального капіталу входить інтелектуальна власність — результат інтелектуальної творчої діяльності, результат власного творчого пошуку, який має бути певним чином об'єктивований, втілений у певну об'єктивну форму та здатним до відтворення.

Нематеріальні ресурси як об`єкт інтелектуальної власності поділяють на об`єкти промислової власності(винахід, корисна модель, промисловий зразок, товарний знак), об`єкти, що охороняються авторським правом (твори в галузі науки, літератури, мистецтва, комп’ютерна програма, база даних), нетрадиційні об`єкти(раціоналізаторська пропозиція, ноу-хау, комерційна таємниця).

Нематеріальні активи – це категорія, що виникає внаслідок володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності та їх використання у господарській діяльності з метою отримання доходу.

До складу нематеріальних активів включають:

• права на володіння об’єктів промислової власності;

• авторські права;

• права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності;

• права на користування земельними ділянками і природними ресурсами;

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їх використання самим власником, або надання з його дозволу такого права іншим. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди. Ліцензія – це дозвіл на використання технічного досягнення або нематеріального ресурсу протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Для визначення вартості окремих об’єктів інтелектуальної власності використовують такі основні підходи:

Найпоширенішим є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.

Прибутковий підхід виходить з передбачення, що економічна цінність конкретного активу на поточний момент зумовлена розміром доходу, який сподіваються отримати від використання активу в майбутньому.

Ринковий підхід ґрунтується на вартості аналогічних об’єктів, що були реалізовані на ринку. Нематеріальні активи підприємства також підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. У разі неможливості цього, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням методів, визначених у підпункті 145.1.5 податкового Кодексу, протягом строку дії права користування, який визначається правовстановлюючим документом. Для прав на об’єкти промислової власності цей строк повинен бути не менше 5 років, для авторських прав та суміжних з ним права – не менше 2 років.