Питання для перевірки

1. Поняття виробничої потужності.

2. Види виробничої потужності.

3. Натуральні показники виробничої потужності, їх значення.

4. Порядок визначення виробничої потужності.

5. Рівень використання виробничої потужності і шляхи його підвищення.

Тема 17. Матеріально-технічне забезпечення і виробнича логістика Теоретичні відомості Питання для перевірки

Тема 18. Організація операційної діяльності

Теоретичні відомості

Виробничий процес - сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів та предметів пpaцi, природних пpoцeciв, необхідних для виготовлення продукції.

Класифікація виробничих процесів:

1. За призначенням:основні процеси; допоміжні процеси; обслуговуючі процеси.

2. За перебігом у часі: дискретні; безперервні.

3. За ступенем автоматизації: ручні; механізовані; автоматизовані; автоматичні.

Принципи організації виробничих процесів: спеціалізація; пропорційність; паралельність; безперервність; прямоточність; гнучкість.

Організаційні типи виробництва: одиничне виробництво (характеризується широкою номенклатурою продукції i невеликим обсягом виробництва), серійне виробництво (характеризується обмеженою номенклатурою i досить значним обсягом виробництва), масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом тривалого виробництва.

Організація виробничого процесу у чаci характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, тривалістю виробничого циклу.

Виробничий цикл - послідовність вcix виробничих операцій, необхідних для виготовлення продукції. Тривалість виробничого циклу - iнтepвaл календарного часу, від початку першої виробничої операції до закінчення останньої.

Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць i виробничих підрозділів на території підприємства та забезпечення пересування предметів пpaцi по операціях за найкоротшими маршрутами. Виходячи з цих аспектів розрізняють такі методи організації виробництва: непотоковий i потоковий.

Питання для перевірки

1. Виробничий процес: визначення, класифікація, принципи

2. Організаційні типи виробництва

3. Організація виробничого процесу в чaci

4. Організація виробничого процесу у просторі

Тема 19. Системи забезпечення конкурентоспроможності продукції Теоретичні відомості

Якість продукції - сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задо­вольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

До комплексних показників якості (технічного рівня) продукції належать, насамперед: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо.

Методи визначення рівня якості виробів:

1) Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу.

2) Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властиво­стей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів.

3) Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає по­рівнювання одиничних показників виробів із відповідними показ­никами виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов).

4) Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого по­казника якості оцінюваного виробу, який обчислюється через порівнювання корис­ного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загаль­ної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів ва­гомості всіх розрахункових показників.

Конкурентоспроможність продукції - це сукупність споживчих властивостей виробу, що характеризують міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Розрізняють такі чинників підвищення якості та конкурентоспроможності: технічні, організаційні, економічні та соціальні чинники підвищення якості продукції.

Під стандартизацією розуміють встановлення застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Результати стандартизації відображаються в спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є: стандарти й технічні умови, Галузеві стандарти, Державні стандарти, Міжнародні стандарти ІСО серії 9000.

Розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими.