Загальні відомості з еволюції теорії управління..
Як уже говорилося вище, перша управлінська революція відбулася в стародавньому Шумері.
Друга – мала місце у 1760 р. до н.е. і пов'язується з виданням Кодексу законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення.
Третя революція відбулася в період 682-605 рр. до н.е. Вона була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю у сфері виробництва та будівництва.
Четверта – датується 17-18 ст. н. е. і пов’язана із зародженням капіталізму.
П’ята управлінська революція мала місце в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. ЇЇ часто називають бюрократичною. Розвиток управління як виду людської діяльності – в основному є еволюційним процесом. Характеризується безперервністю і відображає ті зміни, які відбуваються в суспільстві, економіці, всій системі соціально-економічних відносин.
Хоча організації як форма об’єднання людей для досягнення спільної мети існують не одне тисячоліття, але до середини ХІХ століття практично ніхто не замислювався над тим, як управляти нею системно. Ідея про те, що організацією можна управляти на науковій основі почала формуватися саме у середині 19 століття. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробничий процес та середовище функціонування організацій.
Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у США. Це пояснюється такими обставинами:
досягнення успіхів у бізнесі в США визначалося компетентністю та здібностями будь-якого громадянина, незалежно від його походження, національності, статусу тощо;
підтримка урядом США системи освіти сприяла зростанню кількості людей, здатних виконувати різні ролі в бізнесі, в тому числі й в управлінні;
незначне регулювання бізнесу з боку уряду США сприяло виникненню великих компаній, управляти якими без формалізованих засобів було неможливо.
На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійним напрямкам (або, як кажуть, підходам до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту.
Еволюція управлінської думки
Еволюція управлінської думки у світі та в Україні
Наукове управління (1885-1920) |
Воно найбільш тісно пов’язане з роботами Ф. Тейлора, Френка та Лілії Гілбрет та Генрі Гантта. Ці творці школи наукового управління думали, що, використовуючи спостереження, заміри, логіку й аналіз, можна удосконалити багато операцій ручної праці, для того щоб досягти їх більш ефективного використання |
Класична або адміністративна школа в управлінні (1920-1950) |
Появу цієї школи пов’язують з іменами А. Файоля, Л. Урвіка, Д. Мунл. А. Файоль керував великою французькою компанією з видобутку вугілля. Д. Урвік був консультантом з питань управління в Англії. Д. Мунл працював під керівництвом Альфреда П. Слоуна в компанії «Дженерал Моторс». |
Школа людських відносин (1930-1950) |
Рух за людські відносини зародився у відповідь на нездатність повністю усвідомити значення людського фактора як основного елементу ефективності організації. Цей рух був реакцією на недоліки класичного підходу. Тому школу людських відносин інколи називають неокласичною школою. Вчених Мері Паркер Фоллет і Елтона Мейо можна назвати найбільшими авторитетами у розвитку школи людських відносин в управлінні. |
Поведінкові науки (1950 - дотепер) |
Серед найбільш відомих постатей розвитку поведінкового напрямку можна згадати Кріса Арджириса, Ренціса Лайкерта, Дугласа Мак-Грегора і Фредеріка Герцберга. Вони вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади й авторитету, організаційної структури, комунікації в організації, лідерства, зміни змісту роботи та якості родового життя |