2)Субвенцію; 3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації.

У Державному бюджеті затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів. Окремо затверджуються обсяги коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів. Субвенції виділяються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субвенції можуть надаватись на здійснення програм соціального розвитку, виконання інвестиційних проектів, на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, установлених державою, на утримання об’єктів спільного користування та інші.

Бюджетний механізм являє собою комплекс спеціально розроблених державою форм організації бюджетних відносин, а також способів і методів, що забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів між сферами суспільної діяльності, галузями економіки й регіонами держави в інтересах задоволення загальнодержавних потреб.

У бюджетному механізмі повторюються лише деякі елементи фінансового механізму, як:

- бюджетний механізм є складовою частиною загальної системи керування економікою, займає в ній своє особливе місце;

- бюджетний механізм із однієї сторони об'єктивно обумовлений існуючими бюджетними відносинами, а з іншого боку - здійснює зворотний вплив на них; у міру розвитку економіки, змінюється й удосконалиться бюджетний механізм, так, що кожному новому періоду відповідають свої особливості механізму;

- зміст бюджетного механізму, його внутрішня структура характеризується комплексом взаємозалежних і взаємодіючих частин, елементів.

Однак бюджетному механізму властиво і своя специфіка. У найбільш загальному виді бюджетний механізм може бути охарактеризований як комплекс спеціально розроблених державою форм організацій бюджетних відносин.

8. Державні доходи – сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що застосовуються з метою виконання покладених на неї завдань та ф-цій. За рівнем розміщення держ. доходи розділяють на централізовані та децентралізовані.

Доходи бюджету формуються на основі 4 методів централізації грош. Коштів:

1. Пряме вилучення доходів з держ. сектора. Як будь-який підприємець, держава має право на отримання підпр. Доходу – прибутку. Створений у держ. секторі прибуток за правом власності належить державі.

2. Доходи від державних угідь, майна і послуг, які формуються на основі прав васності держави.

3. Податковий. Формування доходів бюдж. Характеризує перерозподіл доходів фіз.. та юр. Осіб.

4. Позичковий. Формув. Доходів бюдж. Відбувається на поворотній основі.

Види доходів:

1. За джерелами формування:

1.1 доходи, отримані від розподілу новостворенного ВВП

1.2 доходи, отримані від реаліз. нац. Багатства

1.3 доходи, отримані від зовн. Джерел

2. За метою залучення коштів:

   1. податкові надходження:

-податок на доходи

-прибуток

-збільшення ринкової вартості

-податки на вартість

-збори за спец. викор. прир. Ресурсів

-внутр. податки на товари та послуги

-податки на міжн. Торгівлю та зовн. Операції

-інші податки

2. 2. неподаткові надходження:

-доходи від власності та підпр. Діяльн.

-адмін. Збори та платежі

-доходи від некомерц. Та фін. Операцій

-надходж. Від штрафів, санкцій

-інші неподатк. надх.

3. Доходи від операцій з капіталом:

-надх. Від приват. Майна держ. підпр.

-надх. Коштів від держ фонду

-Реаліз.дорогоц. металів і дорогоц. Каменів

-надх. Від реаліз. Держ. матер. Резервів

-надх. Від продажу землі та немат. Активів

-надх. Від податків на фіню операції та опер. З капіталом

4. Офіційні трансфери:-дотації,-субсидії,

-субвенції

3. За методами розподілу:

   1. Закріплені – доходи, які повністю або частково надходять до бюдж. Певного рівня (за твердим фіксованим нормативом)

   2. Регулюючі – доходи, від яких встановл. Відрах. До бюдж. Нижчих рівнів, відпов. До їх потреб

4. За умовами формування:

   1. Безповоротні – власні доходи держави

   2. Поворотні – держ. позики

5. За рівнем централіз.:

   1. Централіз.

   2. Децентраліз

Видатки бюджету – грошові відносини, що виникають між державою та фіз.. і юр. Особами за приводу використ. Централіз коштів з метою задоволення сусп. Потреб.

Класифікація видатків:

1. За економічними ознаками:

   1. Поточні – характериз. Витрати на утримання підприємств, об’єктів, установ, закладів виробн.. і соц. Інфраструктури, що функціонують на поч.. бюдж. Року. Включають:

-видатки на товари і послуги

-на оплату праці працівників держю установ

-нарах. На з.п.

-придбання предметів постачання

-витрати на відрядж.

-на оплату послуг бюдж. Установ

-на оплату комун. Послуг. Енергоносіїв

-виплати процентів

-трансфертні платежі органам держ. управл.

2. Капітальні – видатки на фінанси. Інвестиц. Та іновац. Діяльності держави

-придбання основного капіталу

-капіт. Будівництво

-капіт. Ремонт

-створ. Держ. запасів та резервів

-придбання землі і немат. Активів

-капіт. Трансферти

Відповідно до такого розподілу видатків, може формуватися 2 окремих бюджета: поточний і бюджет розвитку.

2. За функціональною структурою:

   1. Управлінські – держ. видатки на послуги аг. Признач.

-держ. управл.

-судова влада

-міжнар. Діяльн.

-фундамент. Дослідж. І сприяння НТП

-нац. Оборона

-правоохор. Діяльн.

-забезп. безпеки держави

2. 2. видатки на сусп.. та соц.. послуги:

-освіта

-охорона здоровя

-соц. Забезп., захист

-житлово-комун. Госп.

-культура та мистецтво

-засоби масової інформ.

-спорт

3. видатки на держ. послуги, які пов’язані з економ. Діяльн. Та ефективністю госп. Діяльн.

-економ. Розвиток

-створення нових робочих місць

-організ. Роботи транспорту

-охорона навк. Серед.

4. Видатки на обслуг. Внутр. Та зовн. Держ. боргу

-видатки цільових фндів

-видатки на провед. Виборів і референдумів

3. За рівнем бюдж. Системи:

   1. Видатки держ. бюдж.

   2. Видатки АРК

   3. Видатки місц. Бюдж.

4. За формами бюдж. Фінансув.:

   1. Проектне фінанс. – фінанси. З бюдж. Інвестиц. Проектів

   2. Бюджетні кредити – фін. Допомога підпр. На поворотній основі

   3. Кошторисне фінанс. – виділ. Бюдж. Асигнувань на підставі кошторису

   4. Державні трасферти: -субіенції,,-субсидії, -дотації

На формування держ. бюджету впливають:

• Економічна криза, яка спричиняє зростання видатків на соц.. захист населення, на фін. Підтримку підпр. Держ. сектору та ін.

• Зростання держ. боргу, який зумовлює зрост. Видатків на покриття держ. боргу. «Ефект витіснення»(витіснення інвестицій зі сфери виробн.)

• Дефіцит бюджету усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим економії коштів та скорочення видатків по всіх статтях.

• Залучення зовн. Ресурсів для покриття бюдж. Дефіциту, що призводить до зростання платежів по відсоткам.

Бюджетні методи фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Це система бюджетних рахунків органів держ. казначейства, відкритих в установах банків за відпов. Балансовими розрахунками, з яких органами держ. казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб’єктам діяльн.

2. Метод перерахування бюдж. Коштів з поточних рахунків місц. Бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть цього полягає в тому, що відпов. До бюдж., фін. Органи перерахов. Кошти бюджету голоаним розпорядникам у порядку фінансув. На їхні рахунки згідно з кошторисом.

Бюджетне фінансування – це безповоротнє без виплатне виділення кошті з бюджету, що забезп. Процес розшир. Відтворення, утримання соц.. сфери, обороноздатнічть та апарат управління державою з дотриманням режиму економії за постійного здійснення контролю.

Форми бюдж. Фінансув.:

• Кошторисне фінанс. – забезп. Держ. грош. коштами установ і організ. Соц..-культ. Сфери, оборони, органів. Держ. управління та соц.. захист насел.

• Держ. фінансув. Інвестицій. Відповідно до бюдж. Класиф. Видатків, фінансув. Будівництва об’єднано в одну групу з архітектурою і включає держ. інвестиції на основні об’єкти ек. І соц.. розвитку України в ринкових умовах.

• Позички з держ. бюджету держ. підприємствам. Фінансова підтер. Підприємств, у майні яких частка держ. власності перевищує 50%. Здійсн., як правило, на поворотній основі під затверджені проекти викор. Коштів.

• Державні дотації застосов. Для фінансув. Планово-збиткових підприємств, які надають послуги або віробляють необхідну народному господарству продукцію, витрати на виробн.. яких перевищують ціну реаліз.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи має 2 складові:

• Загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економ. Класифік. На виконання бюдж. Установою осн. Ф-ції.

• Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спец. Фонду бюджету та їх розподіл за повною економ. Класиф. На здійснення видатків соц.. призначення, а також на реаліз. Пріорітетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних ф-ції.

Принципи бюджетного фінансув:

1. Принцип плановості.

2. Принцип цільового спрямув. Коштів.

3. Принцип безповоротності бюдж. Коштів

4. Принцип безоплатності.

5. Принцип справедливості і неупередженості.

6. Принцип публічності та прозорості.

7. Принцип контрольованості.

9. Місцеві фінанси. За своєю економічною сутністю місцеві фінанси — це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Місцеві фінанси – сукупність завдань, які доручені місцевим органам і сукупність засобів, якими вони розпоряджаються для задоволення потреб.

Фінанси місцевих органів влади як система включають кілька основних взаємозв’язаних структурних елементів. Це видатки, доходи, способи формування доходів, інститути системи, суб’єкти й об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави.

Головним суб’єктом таких відносин в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

Територіальна громада – це жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійною адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Об’єктами місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як у фондовій, так і в нефондовій формах.

Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні, валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та ін. Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.

Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування місцеві бюджети — це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають дохідну і витратну частини, принципи збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети — це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території.

Головним елементом місцевих фінансів є видатки, оскільки вони відображають функції та завдання, що покладаються на місцеву владу. Передусім законодавство вирізняє так звані обов’язкові видатки - це видатки, спрямовані на виконання обов’язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До обов’язкових видатків належать також видатки місцевих органів влади, пов’язані з їхніми борговими зобов’язаннями за кредитами та позиками.

Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їх економічного призначення. У зв’язку з цим законодавство більшості країн вирізняє дві великі групи видатків: 1) поточні, або адміністративні; 2) капітальні, або інвестиційні.

Доходи місцевих органів влади можуть бути класифіковані за їхніми джерелами та за економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на: податкові доходи; неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу); доходи за рахунок кредитів та позик; трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на власні доходи та доходи, передані місцевій владі. Власні доходи — це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик. До переданих доходів належать доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок місцевих податків і зборів, неподаткових доходів, надходжень із бюджетів вищого рівня. Співвідношення між цими джерелами залежить від функцій, що покладені на регіональні органи управління, від потенційних можливостей отримання ними місцевих податків, а також від можливостей вищих органів влади надавати фінансову підтримку територіям.

З видатками, доходами та способами формування доходів тісно пов’язане функціонування певних фінансових інститутів. Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одного боку, слід розуміти сукупність норм права, звичаїв, традицій, культурних зразків. З іншого — це сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевих органів влади. У системі місцевих фінансів з’явилися і розвиваються такі інститути, як самостійний місцевий бюджет, позабюджетні, валютні та цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки і збори, комунальний кредит, комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальні платежі, поточні видатки і видатки розвитку, поточний бюджет і бюджет розвитку та ін.

Визначальною ланкою місцевих фінансів є місцеві бюджети. У них зосереджено понад 80 % від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевого самоврядування. Сутність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державними бюджетами, а також всередині сукупності місцевих бюджетів. Місцевий бюджет можна розглядати як правовий акт, план видатків і доходів, економічна категорія.

До місцевих зведених бюджетів відносять: Бюджет АРК, бюджет області, бюджет міста з районним поділом, бюджет району.

Доходи місцевих бюджетів:

1. податок з доходів фіз.. осіб

2.єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва та фіксований податок

3.акцизний збір з вироблених в Україні товарів

4.плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами

5.дотації та субвенції з Державного бюджету України

6. плата за надані в оренду водні об’єкти місцевого значення

7. штрафні санкції, отримані внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод із суб’єктами господарювання на придбання товарів, робіт, послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів.