7)Прямі і непрямі.

8)За ступенем впливу обсягу в-ва на рівень в-т виділяють:постійні, змінні(це в-ти,величина яких залежить від обсягів в-ва прод. сировина)

9)В-ти за в-вом под.. за календарним періодом на:1)поточні в-ти – це постійні звичайні в-ти або в-ти в яких періодичність менша ніж місяць). 2)довгострокові в-ти – це в-ти пов’язані з виконаням довгострокового договору який не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійсненя перших в-т або утриманя передоплати. 3)одноразові в-ти – однократні в-ти , або в-ти які здійснюються один раз і спрямовується на забезпеченя в-ва протягом тривалого часу.

10)Залежно від часу в-го споживаня:1)в-ти поточного року- у с\в прод. звітного року включають не всі в-ти потосного року частину їх у вигляді незавершеного в-ва відокремлюють і відносять на с\в прод. наступного року. 2)в-ти минулих років.

11)За доцільністю в-ти: 1)продуктивні передбачені технологією та організ. В-ва.. 2)непродуктивні не обов’язкові в-ти, що виникають в результаті певних недоліків організації в-ва та порушеня технології.

12)За відношення до с\в: 1)в-ти на прод. це в-ти пов’язані з в-вом ,які створюють в-чу с\в прод.(матеріали, зарплата, амортизація) 2)в-ти періоду це в-ти що не включаються до вироб. с\в і розглядаються як в-ти в тому періоді де вони були здійснені.

13)Залежно від матеріально- речової форми понесені п-вом в-т под.. на:1)готівкові це в-ти що формуються і покриваються за рах. Готівки(в-ти на страх. Майна, на ресурси, на оплату сервісних послуг) 2)безготівкові це в-ти що не впливають для покритя вільних грошових коштів(аморт. Осн. Засобів та напівфабр. Власного виробу).

14)залежності від можливості керівників відповідного рівня управліня п-вом впливати на величину певного виду в-т: 1)контрольовані в-ти це в-ти на величину яких керівник відповідного рівня управліня може впливати повністю або виявляти істотний вплив.Ці в-ти є контрольованими і можуть бути збільшеними або зменшеними. 2)неконтрольовані – здійснюються незалежно від волі керівника відповідного рівня управліня а отже не залежить від нього та працівників.

Тема 4 Калькуляція собівартості продукції . Роль і методи калькулювання.Калькулювання в системі витрат для 1)Обгрунтування ціни і цінової політ підприємства.2)визначення рентабельності виробу .3)оцінювання економічно ефективності техніч та організац рішень .4)Аналіз роботи підпиємства . Калькулювання собівартості – це визнач розміру витрат у грошовому виразі на вироб одиниці певного виду робіт на окремих видах витрат.За допомого калькулювання визнач собівартість одиниці продук,всього її обсягу,витрат на вироб по окрем структур.підрозділах ,по різних вироб процесах і в цілому по підприємству Калькулюв перед виріш таких методичних питань .1)Установлення обєкта калькулювання на вибірр калькуляційних одиниць .2)Зясування виду калькуляції .3)Обгрунтування калькуляційних статей витрат та методики їх обчислення . До завдань калькулюв, як складової частини механізм управління витрат відноситься:1)Забезпечення інформацією про собівартість деталей вузлів ,агрегаті,виробів апарату управління ,який приймає рішення направ. на підвищ. ефектив. виробничого процесу.2)Виявлення відхил та стандартних витрат на вироб із зазнач факторів що вплинули на них.3)Забезпечення співставленості калькуляцій для порівнялного аналіз на визнач .ціни на продукцію .4)Пошук залежності між випуском продук собівартості та прибут від продажу товарів.5)Аналіз витрат на вироб з метою пошуку резервівзниження собівартості. Під обєктом калькуль розуміють вироби і напів фабрикати різного ступеня готов ,часткової продуктив ,роботи і послуги собівартість яких повинна бути визначена . Процес калькулюв грунтується на таких принципах :1)Наукове обгрунтування класифік вироб витрат .2)Встановлення обєктів обліку витрат та обєктів калькулювання.3)Вибір калькуляційної одиниці.4)Вибір методу розпділу непрямих витрат .5)Розмежування витрат по періодах .6)Відокремленняоблік поточних витрат на вироб продукції та капітальних вкладень .7)Вибір методу обліку витрат . Відповідно до принципів калькулювання організовується проце собчислення собівартості 1)Економічне обгрунтування витрат та їх групування для цілей визначення соб-ті 2)Розробка та обгрунтування методів вартісної оцінки кожного елемента витрат ,розмежування їх між одержаною продукцією та незавершеним виробництвом .3)Визначенняобсягу продукції ,що калькулюється,встановлення періодичності калькулюваня .4)Обчислення собівартості забракованої продукції за наявності браку .5)Виявлення та оцінка величини зворотніх відходів виробництва .6)визначення собівартості всієї одержаної продукції та її одиниці .

4.1. Види класифікації калькуляції .Вид калькуляції випливає з особливостей її формування .

За видом калькуляції вони поділяються на нові вироби або разові . 1)Проектно-кошторисні-замовлення. 2)Планові складається на основі прямих затрат згідно нормативної калькуляції даного виробу на початок розрахугкового року з врахуванням запланованих знижок цих витрат ,обумовлених планом організаційно-технічнихзаходів .3)нормативні-це собівартість одиниці продукції,розрахована на основі діючих на початок кожного місяця норм і нормативів витрат ресурсів,облікових цін і затвердженння кошторисів витрат .4)фактичні-це калькуляці ,яка складається з фактичних вират на виробництво продукції в звітному періоді . Нормативні калькуляції на деталі і вузли ,складаються з прямих статей (сировина і матеріали ,купівельні комплектуючі вироби ,напів фабрикати і послуги ,відходи ,які повертаються ,заробітна плата виробничих працівників).Калькуляція на виріб в цілому складається за всіма статтями калькуляції . Статті калькуляції бувають :1)одноелементні заробітна плата виробничих працівників .2)комплексні-сільно цехові ,спільно-заводські витрати .

При калькулюванні продукції , потрібно враховувати таке:

1)При великій номенклатурі продукції, планові калькуляції можуть складатися на групу однотипних виробів.

2)Калькулюванню підлягає продукція і допоміжних виробництв, особливо якщо вона реалізується за межі виробництва.

Важливим є вибір методу калькулювання. Вибір методу залежить від особливостей в-ва, призначення калькуляцій, традицій під-в тощо.

За повнотою охоплення розрізняють:

1. За повними витратами ;

2. За неповними витратами.

За повними витратами усі витрати п-ва як виробничі так і невиробничі (адміністративні витрати, витрати на збут) повністю відносять на собівартість продукції.У такому разі прибуток п-ва від продажу продукції визначають за формулою:П = В – Ср.п.

Даний метод є традиційним для вітчизняної економіки, і має такі переваги:

1)відомі всі витрати на кожний виріб, а значить відома його прибутковість;

2)повна с/в є базою ціни, а отже її обчислення помагає в основі моделі ціноутворення.

: Ц = С0+П0 .

Недоліки:

1)Неточність калькуляції внаслідок неможливості точного розподілу непрямих витрат у багатопродуктовому виробництві;

2)Трудомісткість калькулювання, оскільки доводиться застосовувати складні методи розподілу непрямих витрат;

3)Неповне покриття виручкою невиробничих витрат певного періоду,якщо не всю продукцію продано, і її залишки на складі зростають.

Калькулювання за неповними витратами полягає в тому , що не всі витрати включаються в с/в продукції.Цн спрощує калькулювання і робить його оперативнішим. За цим методом прибуток обчислюється за формулою: П=В-Ср.п.-Спер.

Треба мати на увазі, що обгрунтування ціни на продукцію завжди базується на повній с/в.Отже, ВСВф.=НВп.+ПВп.+ПВП-ВЗВ-ВСП-ВПП+Вбр.-НВк.

Позамовний метод обліку витрат і калькуляції продукції.

Обєкт обліку і калькуляції при позамовному обліку витрат це окреме виробниче замовлення. Замовленням вважають виріб, дрібні серії однакових виробів, монтажні або ремонтні роботи.

Позамовний метод використовується в індивідуальних та дрібноссерійних виробництвах , а також широкол використовується в допоміжних виробництвах і ремонтних роботах.