3.2.Підходи до формування центрів відпов:

Організаційний процес побудови децентралізованої структури п-ва відбувається в декілька етапів.

1. визначення центрів виникнення витрат – структурних підрозділів п-ва в яких є можливість організувати облік, планування, нормув., бюджетування витрат.

2. визначення центрів відпов. – структура п-ва може бути включати декілька центрів відповідальності за витратами.

3. створення положень про центри відпов. з обов’язковим визначенням сфери впливу величини відповідальності та об’єктів управлінського обліку витрат.

У вироб.системах, що мають складну організаційну структуру велика к-ть залежних від них дорічних п-в чи філіалів об’єднаних в єдине ціле, центри відпов. Будуються за ієрархічним принципом. Іншим методом формув.витрат є формування за функціональним принципом, у цьому випадку п-во розбивається на блоки, які включають підрозділи, що об’єднані за спільними функціями.

Основними критеріями виокремлення центрів відпов.є:

1. необхідність контролю за напрямком д-ті

2. наявність у керівника центру відпов. повноважень щодо досягнення поставлених показників: повноваження щодо ухвалення рішень за метою постачання і використання ресурсів, вибору постачальників, зміни цін і способів просування продукції.

Особливості обліку витрат за центрами відпов. визначається методами обліку і розподілу витрат, які застосов.на п-ві:

1. Директ-костинг – віднесення постійних витрат безпосередньо на фін.результати. Даний метод дає інформацію про ухвалення управлінських рішень відносно асортименту виготовленої продукції, розрахунку точки беззбитковості, прогнозу д-ті організації в довгостроковій перспективі,цей метод є найменш трудомістким. 2. Стандарт-костинг – облік повних витрат, що дає можливість аналізувати інформацію при формуванні цін, при певних напрямах д-ті.

3. АВС – система обліку, що вимірює витрати та їх зміни по об’єктах, процесах і ресурсах. Цей метод є найбільш трудомістким і відрізняється точнішими методами розподілу непрямих витрат, що вимагають детального обліку вироб.часу та інших використовуваних ресурсів.

3.3.Система управління витратами за центрами відповідальності дає змогу:

1. скористатися перевагами децентралізованого управління об’єктом, вивільнення вищого керівництва, що дає змогу зосереджуватись на глобальних питаннях, прийняття компетентніших рішень, оскільки управлінці на місцях більше інформовані і краще розуміють проблему.

2. зробити контроль дієвішим завдяки персоніфікації відповідальності.

3. підвищити точність обчислення витрат за носіями.

Тема 5 Калькулювання в одно та багато продуктовому виробництві

Калькулювання в одно продуктовому виробництві є найпростішим і найточнішим, оскільки витрати розглядаються як прямі.

При цьому враховуються 2 можливі варіанти одно продуктового в-ва:

1. весь продукт однорідний, однієї споживчої якості та складності виготовлення (цегла)

2. продукт має різні варіанти якості, властивостей, що потребують різних витрат часу і ресурсів (пиво коньяк)

• в першому випадку калькулювання здійснюється за методом прямого розподілу витрат Со = С/N, де С – витрати за певний період (в-чі чи повні); N – обсяг готової продукції за той самий період часу в натуральному вимірнику; Со – витрати на 1 продукції.

• В другому випадку, коли продукт має різні властивості чи рівні якості, калькулювання здійснюється за коефіцієнтом еквівалентності. Особливість полягає в тому, що кожному варіанту продукту присвоюється певний коефіцієнт , який свідчить про його відносну відмінність за витратами від базового варіанту продукту. Для базового варіанту к-т = 1. Такі коеф-ти обчислюються за даними досвіду, тобто зіставленням трудомісткості виробу, тривалості ви-чого циклу.

Поширеним є багато продуктове в-во, коли одночасно або в одному розрахунковому періоді виготовляються різні вироби. Обчислення с/в таких виробів здійснюється за калькуляційними статтями, які охоплюють прямі та непрямі витрати. Прямі витрати – матеріальні витрати, пряма з/п, інші прямі операційні витрати. Непрямі – загальнов-чі витрати, а також адміністративні витрати.

Прямі планові витрати обчислюють на 1 продукції на основі норми витрат ресурсів та їхніх цін. Фактична калькуляція – складається згідно з чинним на п-ві методом обліку. Залежно від конкретних умов в-ва може застосовуватись метод обліку та калькулювання на замовленням та попроцесний метод.

Основна проблема калькулювання у багато продуктовому ви-ві – розподіл непрямих витрат. У практиці є поширеним метод розподілу загальнов-чих витрат пропорційно основній з/п в-чих працівників. При простоті цього методу від має такі вади, які стосуються розподілу витрат на утрим. та експлуатацію устаткування у складі загальнов-чих вират. Окрема проблема калькулювання – визначення с/в виробів у сукупному в-ві. Специфікою такого в-ва є те, що з однієї і тієї ж сировини в результаті одного технологічного процесу одержують декілька продуктів (нафтопереробка). При цих умовах точне визначення с/в є неможливим, оскільки нема відповідної бази для об’єктивного розподілу сукупних витрат. Для цього застосовують такий метод розподілу сукупних спільних витрат пропорційно обсягу продукції в цінах продажу.

За цим методом загальний порядок умовного визначення с/в такий:

1) обчислюється коеф витрат на 1 грн випуску продукції. Кв = С / В, С – сукупні витрати у комплексному процесі за розрахунковий період; В – загальний обсяг виготовленої продукції за розрахунковий період у цінах продажу.

2) визначення с/в окремих виробів. Сі = Ці * Кв, де Сі – с/в і-того виробу; Ці – ціна і-того виробу.

Отже, особливості організації і технології багато продуктових ви-в вимагають нових обґрунтувань нормування витрат, планування і обліку їх за місцем виникнення і сукупностями носіїв витрат.