4. Механізм реалізації судової процедури санації підприємства
Одночасно з введенням процедури санації підприємства господарський суд своєю ухвалою призначає і керуючого санацією.
Керуючий санацією – це фізична особа, яка відповідно до рішення суду організовує здійснення санації боржника. Його кандидатура подається комітетом кредиторів.
Керуючий санацією є особливим учасником провадження у справі про банкрутство, йому відводиться головна роль у процедурі здійснення санації. Ним може бути фізична особа, яка має:
свідоцтво про присвоєння кваліфікації арбітражного керуючого;
ліцензію, видану в установленому законодавством порядку і котра зареєстрована Міністерством економіки України.
Законодавство України не забороняє розглядати кандидатуру керуючого санацією особу, яка раніше була призначена для здійснення процедури розпорядження майном боржника або керівника підприємства, за умови що на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.
Нині у більшості країн світу введено новий інститут – інститут професійних осіб конкурсного проводження – спеціалісти з банкрутства.
Для досягнення цілей процедури санації з моменту призначення керуючого санацією останньому надаються значні права.
Права керуючого санацією:
може самостійно розпоряджатися майном боржника у межах, передбачених законодавством;
правомочний укладати від імені боржника мирову угоду у порядку передбаченому законодавством;
укладати від імені боржника цивільно-правові, трудові та інші у годи;
в 3-місячний строк від дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково у випадках, передбачених Законом.
Контрагент боржника, щодо якого керуючим санацією прийнято рішення про відмову від виконання договору, може, оскільки його право порушено, у триденний строк з дня прийняття керуючим санацією такого рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору в процедурі проводження у справі про банкрутство.
Як уже зазначалося, учасниками судової процедури є також кредитори у справі про банкрутство. Для погодження своїх позицій, представлення та забезпечення своїх інтересів у процесі банкрутства кредитори створюють спеціальні органи – збори кредиторів та Комітет кредиторів. На зборах кредиторів обирається комітет кредиторів (у складі не більше 7 осіб) за списком відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів.
Зарубіжний досвід свідчить, що створення комітету кредиторів має критичне значення тільки у випадках, коли боржник має понад 20 або 30 кредиторів.
Питання, які може вирішувати комітет кредиторів:
про вибори голови комітету кредиторів;
про скликання зборів кредиторів;
про погодження кандидатури керуючого санацією;
вибір інвестора (інвесторів);
про прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури санації або про припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та виконанням плану санації;
про прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про припинення процедури санації і укладення мирової угоди;
про прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
про розгляд звіту керуючого санацією;
про схвалення або відхилення плану санації;
інші питання, передбачені законодавством України.
Комітет кредиторів дає згоду керуючому санацією на:
продаж: цілісного майнового комплексу боржника без проведення повторних торгів, якщо заявка на участь у відкритих торгах з продажу вказаного майнового комплексу надійшла від одного заявника (ч. 9 ст. 19 Закону України 1992р.);
проведення торгів з продажу цілісного майнового комплексу боржника у формі конкурсу (ч. 10ст. 19 Закону України 1992р.);
реалізацію майна, не проданого на повторних торгах, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів у випадку, передбаченому ч. 5 ст. 20 Закону України 1992р.
Крім вказаних, учасниками судової процедури санації за чинним законодавством України можуть бути:
державний орган з питань банкрутства;
державні органи приватизації;
орган місцевого самоврядування;
центральний орган виконавчої влади;
державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю;
державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів;
представник працівників боржника – особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедури банкрутства з правом дорадчого голосу;
інвестор (інвестори);
інші учасники.
Судова процедура санації підприємства включає у себе декілька етапів:
перший етап – розроблення плану санації;
другий етап – погодження та прийняття його кредиторами та затвердження судом;
третій етап – безпосередня реалізація положень, що містяться у плані санації;
четвертий етап – виконання плану санації та завершення процедури санації.
Відповідно до норм Закону України 1992 p., план санації як правило, розробляється керуючим санацією та надається ним для схвалення комітету кредиторів протягом трьох місяців із дня винесення ухвали про санацію боржника. Якщо боржник має інвесторів, то план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.
План санації боржника має включати наступні заходи:
відновлення платоспроможності боржника;
строки здійснення таких заходів;
умови участі інвесторів (за їх наявності) у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема, шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора;
строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань;
строк відновлення платоспроможності боржника.
Отже, план санації боржника має містити, як мінімум, три обов'язковим положення:
заходи по відновленню платоспроможності боржника (до них належать як заходи, відновлення платоспроможності боржника за рахунок внутрішніх ресурсів;
заходи, що передбачають залучення зовнішніх фінансових ресурсів
строк відновлення платоспроможності боржника, який не повинен перевищувати граничних строків санації.
До таких заходів, перш за все, належить реструктуризація підприємства, яка являє собою здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема, шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.
На друге місце серед вказаних заходів Закон України 1992 р. ставить перепрофілювання виробництва, під яким розуміється комплекс заходів щодо зміни технології виробничого процесу для випуску нової продукції (виконання робіт, надання послуг) або модернізація виробництва продукції, яка раніше вироблялася на цьому підприємстві.
У плані санації також може бути передбачений такий захід, як закриття нерентабельних виробництв, тобто таких, що мають негативний показник економічної ефективності. Закриття нерентабельних виробництв може сприяти збільшенню грошових потоків боржника. Але при застосуванні цього заходу треба враховувати особливості технологічного процесу боржника, місце його розташування та особливості його виробничої інфраструктури.
Зобов'язання боржника можуть бути виконані власником майна боржника, якщо це передбачено планом санації боржника, що являє собою по суті надання боржникові фінансової допомоги для відновлення його платоспроможності.
Окремими статтями Закону України 1992 р. врегульовані такі заходи відновлення платоспроможності, як продаж частини майна боржника та продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств).
Основні заходи відновлення платоспроможності боржника
реструктуризація підприємства;
перепрофілювання підприємства;
продаж частини майна боржника;
відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів;
ліквідація дебіторської заборгованості;
реструктуризація активів боржника;
одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, що звільняються згідно з планом санації тощо.
Вибір тих чи інших заходів по відновленню платоспроможності боржника у кожному конкретному випадку повинен визначатися, виходячи із особливостей фінансово-господарської діяльності боржника, зіставлення витрат на реалізацію даних заходів та передбачуваних результатів їх реалізації, а також з урахуванням співвідношення можливих строків реалізації певних заходів з установленими строками відновлення платоспроможності боржника.
Виходячи з аналізу існуючих у вітчизняній літературі пропозицій щодо вдосконалення змісту плану санації підприємства, останній має містити:
по-перше, обґрунтування можливості та доцільності санації, зокрема: результати аналізу фінансового становища боржника та причини виникнення його неплатоспроможності; заходи, які були вжиті після відкриття провадження у справі про банкрутство та їх вплив на розробку та реалізацію плану; порядок і способи оцінки майна боржника та можливі співвідношення вартості цього майна з ціною продажу, при застосуванні у плані санації заходів щодо розпорядження майном боржника; обґрунтування можливості відновлення платоспроможності боржника у встановлений планом санації строк;
по-друге, основну частину, яка має містити: конкретні заходи щодо відновлення платоспроможності боржника; умови, порядок та строки реалізації цих заходів; витрати на їх реалізацію та інші витрати боржника;
по-третє, визначення механізму розрахунків з кредиторами і зокрема: поділ кредиторів згідно з характером їхніх вимог на групи, підгрупи, залежно від черговості відповідно до см. 31 Закону України 1992 р. та на базі реєстру вимог кредиторів; дані про рівень передбачуваного задоволення вимог кредиторів стосовно кожної групи, порівняно з тим, яке дана група отримала б у разі проведення ліквідаційної процедури; вказівки на конкретну можливість задоволення вимог кредиторів у передбачуваному планом санації розмірі; вказівки щодо строків та порядку задоволення вимог кредиторів; вказівки щодо можливості внесення керуючим санацією змін до установчих документів боржника; умови виходу засновників (учасників) боржника з його складу; заходи щодо соціального захисту працівників боржника; положення щодо процедури та строків внесення можливих змін та доповнень до цього плану тощо.
Керуючий санацією зобов'язаний подати на розгляд та затвердження комітету кредиторів план санації боржника, погоджений з інвесторами за їх наявності.
Законодавством України також визначено, що потребують погодження з Фондом державного майна України плани санації окремих категорій боржників, зазначених у п. 1.2 положення "Про порядок погодження планів санації господарських товариств та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію", затвердженого наказом Фонду державного майна України, та у Роз'ясненні Фонду державного майна України щодо погодження планів санації підприємств-боржників, а саме: господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 50 відсотків і стосовно яких порушено справу про банкрутство та прийнято рішення про проведення санації у випадках, коли Фонд державного майна України здійснює функції з управління державними корпоративними правами; державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію і порушено справу про банкрутство та прийнято рішення про проведення санації; господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків і стосовно яких керівниками ініціюється порушення справи про банкрутство у випадках, коли Фонд державного майна України здійснює функції з управління державними корпоративними правами; державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію І стосовно яких керівниками ініціюється порушення справи про банкрутство.
Плани санації підприємств-боржників, що перебувають у сфері управління відповідного міністерства чи відомства, погоджуються з відповідним міністерством, відомством.
Порядок погодження плану санації підприємств-боржників, що перебувають у сфері управління Міністерства транспорту України, Положення
про порядок погодження Міністерством палива та енергетики України планів санації підприємств паливно-енергетичного комплексу тощо).
План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено Законом України 1992р.
З метою забезпечення захисту інтересів кредиторів керуючий санацією не менш ніж за два тижні до проведення засідання комітету кредиторів повинен забезпечити можливість попереднього ознайомлення з планом санації та повідомити у письмовій формі членів комітету кредиторів про дату та місце засідання комітету кредиторів.
План санації вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було подано більш ніж половину голосів кредиторів -членів комітету кредиторів.
Уразі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початкове встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації приведе до відновлення платоспроможності боржника.
При схваленні комітетом кредиторів плану санації боржника керуючий санацією зобов'язаний протягом п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів подати в господарський суд на затвердження вказаний план та протокол засідання комітету кредиторів. Протокол може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.
Господарський суд затверджує план санації боржника у разі його відповідності вимогам закону щодо змісту, порядку схвалення і подання на затвердження господарського суду (п. З оглядового листа Вищого господарського суду "Про деякі питання практики розгляду справ про банкрутство"). Таке затвердження фіксується відповідною ухвалою господарського суду. У випадках, коли план санації не відповідає вимогам, встановленим законодавством, він може бути приведений у відповідність до таких вимог і знову поданий до господарського суду (Постанова Вищого господарського суду України від 20.11.02 р. у справі № Б26/2/62/00).
Можливі ситуації, коли комітет кредиторів не прийняв рішення про схвалення плану санації. У такому випадку комітет кредиторів має право прийняти рішення про відхилення плану санації та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або поряд з прийняттям рішення про відхилення плану санації звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків та про призначення нового керуючого санацією. Зазначене рішення має містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.
Відповідно до Закону України 1992 p., господарський суд може прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника (ч. 6 ст. 18).
Водночас, сам по собі факт неподання до господарського суду плану санації боржника не повинен у всіх випадках вести до визнання боржника банкрутом. В такому разі в засіданні господарського суду мають бути з'ясовані причини неподання плану санації боржника та фактичне фінансове становище боржника і реальна можливість відновлення його платоспроможності. Виходячи з установлених обставин, господарський суд має вирішити питання про можливість введення судової процедури санації за власною ініціативою.
Законодавством України передбачено два випадки завершення судової санації підприємства:
у разі закінчення строку, на який вона була введена;
уразі її дострокового завершення у передбачених Законом випадках.
Достроково судова процедура санації може бути завершена:
при укладенні мирової угоди;
при відновленні платоспроможності боржника до настання вказаного в плані санації строку;
при виявленні в межах цього строку неможливості досягнення цілей процедури санації.
Після завершення процедури санації керуючий санацією має скласти та подати на розгляд комітету кредиторів письмовий звіт. Такий звіт подається за п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації.
У звіті керуючого санацією обов'язково мають міститися відомості, передбачені ч. 2 ст. 21 Закону України 1992 p., та докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром.
Залежно від результатів, отриманих при виконанні плану санації боржника (відновлення платоспроможності боржника, встановлення неможливості відновлення платоспроможності або закінчення встановленого строку санації та ін.), керуючий санацією одночасно з поданням звіту має зробити комітету кредиторів одну із пропозицій:
про прийняття рішення про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
про прийняття рішення щодо припинення процедури санації та укладення мирової угоди;
про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації;
про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Комітет кредиторів має розглянути звіт керуючого не пізніше десяти днів від дати його надходження.
Пропозиції керуючого санацією, які містяться у ч. З ст. 21 Закону України 1992 p., мають для комітету кредиторів рекомендаційний характер. Тому комітет кредиторів може прийняти будь-яке із нижчезазначених рішень:
про звернення до господарського суду з клопотанням щодо припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника. Платоспроможність боржника вважається відновленою за відсутністю ознак банкрутства, визначених Законом України 1992 року;
про звернення до господарського суду з клопотанням щодо продовження встановленого строку процедури санації. Таке рішення комітет кредиторів може прийняти, якщо процедура санації не перевищила встановлений Законом України 1992 року строк і існує реальна можливість та доцільність продовжити заходи для відновлення платоспроможності боржника;
про звернення до господарського суду з клопотанням щодо припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таке рішення приймається комітетом кредиторів, коли останній приходить до висновку, що заходи щодо відновлення платоспроможності боржника не дали очікуваних, результатів та подальше застосування їх не має сенсу або просто неможливе;
про звернення до господарського суду з клопотанням щодо припинення процедури санації й укладення мирової угоди. Таке рішення приймається у випадку, коли комітет кредиторів дійде згоди, що непогашена боржником сума заборгованості перед кредиторами може бути погашена шляхом укладення мирової угоди.
Не пізніше п'яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, протокол засідання комітету кредиторів, реєстр вимог кредиторів та скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого зборами кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні, надаються господарському суду.
Зазначені документи розглядаються господарським судом, про час і місце розгляду повідомляється керуючий санацією та кредитори, які подали скарги.
За результатами судового засідання, на якому розглядається звіт керуючого санацією, господарський суд може винести одну із таких ухвал:
– Ухвалу про затвердження звіту керуючого санацією. Така ухвала виноситься господарським судом, якщо комітетом кредиторів прийнято рішення:
про виконання плану санації, відновлення платоспроможності боржника і завершення процедури санації у зв'язку із закінченням законодавче визначеного для цієї процедури строку, що міститься у плані санації;
про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника.
Ухвалу про відмову в затвердженні звіту керуючого санацією. Підставою для винесення такої ухвали може бути встановлена господарським судом відсутність ознак відновлення платоспроможності боржника або обґрунтованості скарг кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні, тощо.
Ухвалу про продовження санації. Така ухвала переносить строк закінчення процедури санації. Вона може бути винесена за наявності відповідного рішення комітету кредиторів, яким обґрунтована необхідність застосування додаткових заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, таких, як, наприклад, реалізація певного майна боржника, якщо цей захід не був передбачений планом санації або не був здійснений у період проведення процедури санації, тощо.
Ухвалу про затвердження мирової угоди. Зазначена ухвала може бути винесена господарським судом, якщо в протоколі комітету кредиторів, який наданий господарському суду одночасно зі звітом керуючого санацією, міститься прийняте кредиторами рішення про укладення мирової угоди. В цьому випадку мирова угода укладається стосовно тих вимог кредиторів, що не були задоволені у межах судової процедури санації.
Кожна із названих ухвал тягне за собою відповідні юридичні наслідки:
ухвала про затвердження звіту керуючого санацією відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України 1992р. може бути підставою для припинення провадження у справі про банкрутство (Постанова Вищого господарського суду України від 14.05.03р. у справі № 515/67-00). Винесення такої ухвали тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією), про що зазначається у відповідній ухвалі суду;
ухвала про відмову в затвердженні звіту керуючого санацією є підставою для прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. У разі визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією продовжує виконувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідаторові або призначення його ліквідатором у встановленому Законом України 1992р. порядку;
ухвала про продовження санації переносить строк закінчення цієї процедури банкрутства;
ухвала про затвердження мирової угоди припиняє провадження у справі про банкрутство. У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди керуючий санацією продовжує виконувати свої повноваження до призначення в установленому порядку керівника боржника (органів управління боржника).
Крім названих ухвал, господарський суд може також прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у випадках:
за наявності клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
при відмові господарського суду в затвердженні звіту керуючого санацією, якщо суд дійшов висновку про неможливість досягнення цілей процедури санації;
при неподанні звіту керуючого санацією до господарського суду у встановлений строк;
при неподанні до господарського суду рішення комітету кредиторів відповідно до ч. 6ст. 21 Закону України 1992р.;
при непроведенні у встановлені планом санації боржника строки розрахунків з кредиторами у разі відсутності клопотання комітету кредиторів про продовження термінів, передбачених планом санації боржника, та внесення відповідних змін до цього плану.
Копію судового акта, прийнятого за результатами розгляду звіту керуючого санацією, і клопотання комітету кредиторів, господарський суд зобов'язаний направити державному органу з питань банкрутства.