1.Корінь
Корінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.
Поява кореня в процесі еволюції рослин — важливий ароморфоз, одне з пристосувань до життя на суходолі. Вперше справжні корені з'являються у папоротеподібних. Потім у квіткових рослин завдяки ідіоадаптаціям формуються різні типи коренів, здатних виконувати додаткові функції. Так, у деяких рослин у коренях відбувається запас поживних речовин, що зумовлює їх потовщення, утворення коренеплодів (морква, редис, буряки) або кореневих бульб (жоржини, пшінка). Корені епіфітних рослин (використовують інші рослини як субстрат, але не паразитують на них: орхідеї, мохи, лишайники) можуть запасати воду.
2.Типи коренів
Зародок кореня закладається одночасно з брунькою в зародку насінини і називається зародковим коренем. Під час проростання насінини цей корінь перетворюється на головний,або первинний,корінь,здатний до галуження. Паралельно з ростом на ньому з’являються бічні корені першого порядку, які, в свою чергу, дають корені другого порядку. Крім головного і бічних коренів у рослин утворюються й додаткові корені,які формуються на стеблах,листках,але не на корені.
3.Значення кореня в житті рослин.
Значення кореня в житті рослин величезне і визначається його функціями. Головною функцією кореня є закріплення рослини в субстраті (грунті). Не менш значущою є функція всмоктування води з розчиненими в ній мінеральними речовинами і пересування їх в стебло, таким чином корінь забезпечує одну з ланок живлення рослин. У клітинах кореня здійснюється синтез спеціальних амінокислот, біологічно активних речовин. Також коріння деяких рослин служить місцем, де зберігаються запасні поживні речовини.
Коріння деяких рослин здатне на симбіотичне співжиття з грибами, бактеріями, що живуть у грунті, корінням інших рослин. У деяких випадках коріння використовують для вегетативного розмноження. Іноді коріння зазнає змін у зв'язку з виконуваними функціями і перетворюється в дихальні корені, корені-зачіпки.
4.Видозміни кореня
У тропічних дерев,що ростуть на грунтах,бідних на кисень,або на болотах,утворюються дихальні корені-пневматофори(мангрові),що ростуть угору;вони підіймаються над поверхнею субстрату і забезпечують дихання.
Ходульні корені утворюються на надземних пагонах,закріплюються в грунті і міцно утримують рослину(фікус-баньян,кукурудза). Деякі рослини-паразити(повитиця) або напівпаразити (омела) утворюють корені – присоски (гаусторії).
У запасальних коренях (коренеплоди) відкладаються поживні речовини. Більшість рослин, що утворюють коренеплоди,— дворічники. Першого року з насіння розвиваються рослини, які мають тільки корені, стебла і листки. До осені кожна з таких рослин у головному корені й нижній частині стебла нагромаджує поживні речовини. Восени надземні органи відмирають, а коренеплід зберігається й зимує. Наступного року рослина, використовуючи відкладені в коренеплоді поживні речовини, розвиває з бруньок нові надземні органи, зацвітає й плодоносить. Після того, як у плодах достигне насіння, дворічні рослини відмирають.
Крім коренеплодів, є й інші видозміни кореня, наприклад кореневі бульби. Вони з’являються в результаті потовщення бічних або додаткових коренів і також запасають поживні речовини, наприклад, у жоржин, пшінки, батату (солодкої картоплі), який вирощують у тропічних і субтропічних країнах.
У деяких тропічних дерев на стовбурах і навіть на великих гілках утворюються додаткові корені, які доростають до землі і виконують роль підпірок. Повітряні корені, що вільно звисають, утворюють, наприклад, орхідеї, які живуть на стовбурах і гілках дерев у вологих тропічних лісах. Такі корені вбирають дощову воду і допомагають рослинам вижити.