15. Суспільний устрій Київської Русі

Київська Русь була феодальним суспільством. 13 – 15% населення проживало в містах і селищах, яких налічувалося близько 240. Але тільки 74 міста мали населення 4 – 5 тисяч осіб. У Київській Русі існував поділ на суспільні верстви.Панівним класом були князі, бояри, дружинники. Міське населення поділялося на «людей» – міську знать (купці, пов’язані з міжнародною торгівлею), «молодших людей» – жителів міст (дрібні торговці. крамарі, ремісники) та «чернь» - найбідніші прошарки міста (вантажники, підмайстри та ін.). Найчисленнішу верству населення становили селяни. До найнижчих соціальних верств належали наймити (селяни або міщани, що наймалися працювати на землевласників), рядовичі (працювали із землевласником за договором – «рядом»), челядь (різні категорії залежного населення, яке можна було продавати, заповідати і дарувати) та холопи (особи, становище яких нагадувало рабів, що обслуговували потреби панського двору. У рабство потрапляли полонені, злочинці, боржники.Окрему групу населення становили ізгої – ті, хто внаслідок певних обставин утратив зв’язок зі своєю соціальною групою.

16. Основні галузі господарського землеробства.

Основна традиційна галузь сільського господарства українців — орне землеробство з перевагою трипілля. Обробляли жито, пшеницю, ячмінь, просо, гречку, овес, коноплю, льон, кукурудзу, тютюн,соняшник, картоплю; з городніх культур — капусту, огірки, буряк, редьку, цибулю та ін.Для українців здавна характерно присадибне садівництво: яблуні, груші, вишні, сливи, малина, смородина, аґрус, у меншій мірі абрикоси, черешня, виноград. Землеробство забезпечувало людину постійною кількістю необхідних продуктів, виробництво яких вона могла контролювати. Скотарство було не лише джерелом м'яса, шкіри й жирів, але, згодом, коли людина навчилася доїти худобу, і молочних продуктів. На західноукраїн¬ських землях розвивалися винокуріння, пивоваріння, металообробна, фар¬форово-фаянсова, цукрова, лісова, добувна (сіль, нафта, залізна руда, ка¬м'яне вугілля) галузі промисловості, виробництво грубого сукна. Та панів¬не становище займало ремісництво.

17.Народний художній промисел – “творча та виробнича діяльність, метою якої є створення художніх виробів декоративно-вжиткового призначення, що здійснюється на основі колективного освоєння і спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості в процесі творчої праці майстрів народних художніх промислів”. Українські ляльки-мотанки

У вікопомні часи українські мами та бабусі робили своїм маленьким дітлахами іграшки - ляльки-мотанки.

Ляльки ці робилися з підручних матеріалів, які завжди зустрічалися в будинку у простих селян: клаптики тканини, шматочки старих вишиванок, нитки лляні, пшеничні і кукурудзяні зерна, солома і тонкі гілочки.Ляльки простіше, зроблені на швидку руку, віддавалися дітям для ігор. Для важливих приводів ляльки робилися більш ретельно. Весільна лялька обов'язково одягалася в національні святкові одягу, на її голові вінок був чи корона.

Весільної лялькою було дозволено грати молодим, поки ще у них не було дітей. Вважалося, що чим більше молоді будуть грати з мотанкой, тим здоровіше будуть їхні діти.Після народження первістка лялька-мотанка, звичайно, переходила до дитинчати. Було і таке повір'я: якщо діти дуже часто і довго грають лялькою-мотанкой - чекай поповнення в родині.Мотанки взагалі вважалися посередниками між живуть зараз і тими, хто ще тільки має народитися або тими, кого вже немає серед живих.

Особи у мотанок немає, вірніше замість особи - хрест з різнокольорових ниток, який символізує веселку. Мотанки спеціально робилися безликими, щоб уникнути схожості з реальною людиною і випадково не нашкодити.Звичайно, ляльки-мотанки служили не просто іграшкою дітям, вони були сильними оберегами. Всі елементи одягу мотанки є оберегами: спідниця символізує землю, вишита сорочка - час (минуле, сьогодення і майбутнє), головний убір мотанки, який би він не був, хустка, стрічка або корона, символізує зв'язок з небесами.

Справжні мотанки виготовляються без допомоги голки і ножиць.Шматки тканини розриваються руками і зв'язуються за допомогою ниток і стрічок разом.