1.Перші поселення на території У.

Найдавніший людина сучасного типу з'явився на території України близько 1 млн. років тому в епоху палеоліту - давньокам'яного століття. (ручні рубала і безліч крем ’ яних уламків, які використовувалися як знаряддя праці) Після палеоліту почався мезоліт - середньо кам'яний вік.Були знайдені лук і стріли. У цей час людина приручає диких тварин - собаку, потім свиню, займається збиранням, рибальством Завершальний етап кам'яного століття - неоліт (VI - Ш тис. до н. е) характеризується великими змінами в економіці. (скотарство і землеробство). В соціальному аспекті неоліт був період розквіту родового ладу. У III-тис. до н.е відбувся перехід до енеоліту (міднокаменному століття)-оволодіння технікою виробництва й обробки міді. Найвідомішою є трипільська культура, яка була поширена на правобережній частині сучасної України і Подністров'я Вона була відкрита у села Трипілля, на південь від Києва Трипільці були знайомі з обробкою міді і заліза, займалися осілим землеробством і скотарством. Високого рівня досягла гончарне виробництво. Жили трипільці у великих прямокутних наземних оселях з дерев'яним каркасом та з глини Вони жили багатолюдними селищами. У трипільців розвивалися територіальні зв'язку на основі господарської діяльності, формувалися племена і міжплемінні зв'язку, створювалася ієрархічна структура пологів на чолі з найбільш знатними і визнаними старійшинами.II тис. до н.е - бронзовий вік. У цю епоху відбувся великий суспільний поділ праці - виділилося скотарство як самостійна галузь і з'явилися скотоводчі племена. Землеробство стає орним з використанням биків як тяглової сили. Зросла роль чоловіка у виробництві і спорідненість стало вестися по батьківській лінії, діти залишалися в роді батька і посіли його майно.З'явилося патріархальне рабство, приватна власність, углублялось майнова нерівність і почали зароджуватися соціальні групи. Ці процеси поклали початок розкладання первіснообщинного ладу. З кінця II - початку I тис. до н.е - залізний вік. Застосування залізних знарядь праці різко підвищило продуктивність праці людини;соціальне розшарування на бідних і багатих ; Війни сприяли збагачення верхівки племен. Родова громада перетворюється в сусідську, територіальну, а окремі племена поєднуються в союзи племен.

2. Населення України . Національний склад В даний час національність громадянина України не вказується в паспорті та інших документах, що засвідчують особу. Титульний народ України - українці,складають 77,82 %. Другою за чисельністю народ - росіяни (17,28 %).

Порівняно великими етнічними групами населення України є: білоруси (0,57 %), молдавани (0,54 %), болгари (0,42 %), угорці (0,32 %), румуни (0,31 %), поляки (0,30 %). Основні причини зміни етнічної структури населення України Міграційне рух народів, трансформаційні етнічні процеси , відмінності в демографічному відтворенні народів (різні рівні народжуваності, смертності, тривалості життя) приводили до зміни чисельності етнічної групи населення України. Але міграція, а також етнічні та демографічні процеси залежали від багатьох історичних подій і, у великій мірі, від політичних рішень суб'єктів української історії.На території сучасної України тривалий час були слов ’ яномовна і ираноязычная етнічні спільності. Потім іранців змінили тюркомовні племена. Відносно недовго істотну частину населення становили германці - готи. Тривалий час на території України представлені греки, вірмени, євреї. Найбільш великими етнічними громадами, крім українців, наприкінці ХІХ ст. стали євреї, росіяни, поляки, німці. У ХХ ст., у радянський час, етнічна структура населення України зазнала значних змін. Питома вага євреїв, поляків, німців, кримських татар зменшився сумарно у багато разів, а росіян - пропорційно збільшився.

3. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ є результатом тривалого процесу як внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства, так і зовнішнього впливу світової цивілізації. З глибокої давнини бере початок усна народна творчість - казки, легенди, пісні. Найдавнішими і значними у культурному відношенні є билини Володимирового циклу. Першими письмовими творами у Київській Русі були літописи - зводи записів про історичні події. Найдавнішим літописом, який дійшов до наших днів, є «Повість временних літ». Особливе місце у давньоруській літературі посідає «Слово про Ігорів похід», написане на основі конкретного історичного факту. Розвиток літератури Київської Русі був безпосередньо пов'язаний із поширенням освіти, створенням бібліотек. Значного розвитку набула архітектура. За Володимира Святославича будується храм Богородиці, який потім назвали Десятинною церквою. Центрами культури у Київській Русі були монастирі. ( Києво-Печерський монастир, заснований за Ярослава Мудрого ). В усіх великих містах існували іконописні майстерні. Розвивається книжкова мініатюра «Остромирове євангеліє», написане у середині XI ст., прикрашене чудовими заставками і мініатюрами. Розквітає ювелірне мистецтво. Київські майстри володіли різними способами обробки коштовних металів - зерню, сканню, перегородчастою емаллю.

4. Боротьба українського народу за незалежність

Розглядаючи основні причини поразки українців, слід розрізняти внутрішні і зовнішні фактори та відмінності між Східною та Західною Україною. Сусіди України, особливо Росія і Польща, не погоджувалися на існування української держави і робили все, щоб ліквідувати її незалежність. Серед внутрішніх причин слід назвати відсутність єдності в національне-визвольному таборі, недостатню соціальну базу державотворення, численні помилки керівників Української держави.Проте героїчна боротьба українського народу за свою незалежність у 1917-1920 рр. не була марною. Вона мала велике історичне значення, яке полягало в тому, що після тривалого історичного періоду русифікації, національного і соціального гноблення український народ, створивши власну незалежну державу і кілька років підтримуючи її існування, продемонстрував своє нестримне прагнення до самостійності. В широких масах українського населення зростало переконання, що без власної держави неможливе краще життя кожного зокрема і процвітання України в цілому. Боротьба за незалежність була прикладом для наступних поколінь українців. Українська революція показала, що ідея незалежності України живе у різних соціальних верствах суспільства. Більшість її прихильників становили українці. Близькою вона була також для представників інших національностей в Україні.

5.Народний жіночий одяг

Традиційний ук. Костюм має давню історію, він розвивався, вдосконалювався протягом століть. Практичні функції захист тіла від зовнішніх дій природи. Народ. Костюм сформувався в 19 столітті. В минулому в кожній хаті одяг виготовляли виготовляли власноруч із допомогою полотна з елементами вишивки. Основною складовою укр.. костюму біла біла сорочка, оздоблена вишивкою. Мотиви орнаменту – геометричні і рослині, прикрашали рукава, маніжку. Жінки носили спідницю або плахту – це великий шмат тканини клітинку, який обгортався навколо талії. На спідницю одягали фартух, який був оздоблений вишивкою, мереживом, аплікацією. На голові дівчата носили вінок, жінки – хустку, або очіпок(головний убір, який зашнуровувався ззаду) до вінка в’яжуть кольорові стрічки: перша посереині – коричнева( земля ненька), навколо неї 2 жовті(сонце), за ними з різних боків світло і темнозелені(жива природа, краса, юність), за ними синня і голуба( це небо і вода, які дають силу і здоров’я), тоді з одного боку помаранчеву(хліб) з іншого фіолетову(людський розум), потім малинова(щедрість), і рожева(багатство достаток) по краю в’яжуть білі стрічки( чистота душі)

6.Народний чоловічий одяг

Традиційний ук. Костюм має давню історію, він розвивався, вдосконалювався протягом століть. Практичні функції захист тіла від зовнішніх дій природи. Народ. Костюм сформувався в 19 столітті. В минулому в кожній хаті одяг виготовляли виготовляли власноруч із допомогою полотна з елементами вишивки. Основною складовою укр.. костюму біла біла сорочка, оздоблена вишивкою. Мотиви орнаменту – геометричні і рослині, прикрашали рукава, маніжку. Чоловіки носили широкі штани червоного, синього, зеленого кольорів. Доповнювали костюм безрукавками, або кептар.зверху одягали свиту або кожушанку. Ояг закріплювався поясами, який обгортався декілька разів на талії. На ногах носии чоботи, черевики, постоли( взуття із 4-кутного шматка шкіри із гострим передом, який закручувався і шнуровкою)