7. Розкрийте сутність та зміст соціальної профілактики.

Соціальна профілактика — технологія соціальної роботи, що становить комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямова­них на попередження соціальних проблем, соціальної дисгар­монії, соціальних наслідків тиску на особистість складних умов життя, негативних умов соціалізації.

В соціально-профілактичних заходах за певних умов може мати потребу будь-яка людина, будь-які соціальна група, організації або колективи, незалежно від міри їх соціального благополуччя на даний момент.

Завдання соціальної профілактики:

1. Дослідити причини і чинники проблеми чи негативного соціального явища;

2. Запобігти негативному впливу середовища, що породжує проблеми чи знижує адап­тивні можливості людини;

3. Збільшити можливості для задоволення потреб, подолання проблем, повноцінної життєдіяльності;

4. Подолати особистісні чинники, що сприяють виникненню чи загостренню проблем або заважають їх вирішенню;

5. Підвищити особистісні ресурси, здатність особистості адекватно реагувати на проб­леми, вирішувати їх та задовольняти власні потреби;

6. Організувати взаємодію суб’єктів вирішення проблеми, організувати діяльність, спря­мовану на попередження виникнення проблем та їх розв’язання .

Об'єкти соціально-профілактичного впливу можна умовно поділити на чотири групи:

• негативні сторони в об'єктивних умовах життєдіяльності людей;

• негативні сторони в організаційно-управлінській діяль­ності державних і громадських органів самоуправління;

• негативні сторони в міжособистісних взаєминах і поведінці людей;

• негативні явища в правосвідомості і соціально-правово­му мисленні.

Як першочергові об'єкти соціальної профілактики виступають наступні соціальні групи і об'єднання:

1. Особи з фізичними і психічними відхиленнями і порушеннями.

2. Деякі вікові групи (діти, підлітки, старезні).

3. Групи «соціального ризику».

4. Особи соціально невлаштовані.

5. Особи, що є з тих або інших причин залежними від держави.

6. Соціальні групи, що лише формуються.

Стадії профілактики:

1. Стадія попередження.

2. Стадія запобігання.

3. Стадія припинення.

Види профілактики:

• первинна профілактика;

• вторинна профілактика;

• третинна профілактика;

• загальна профілактика;

• спеціальна профілактика.

Суб’єктами профілактики негативних явищ виступа­ють як спеціально створені організації, фахівці, так і будь-яка установа, окремі особи, заці­кавлені у попередженні й подоланні проблем і наділені необхідними для цього ресурсами.

Соціальна профілактика негативних явищ може здійснюватись на рівні всього суспільства, окремого регіону, макросередовища (макрорівень), окремої соціальної групи, установи, організації, мікросередовища (мікрорівень), окремого індивіда (індивідуальний рівень).

Основними формами організації профілактичної діяльності є профілактичні програми та профілактичні заходи.

Профілактичний захід — спеціально організована взаємодія вико­навців профілактичної роботи (фахівців або волонтерів) і представників цільової групи, спрямована на попередження соціальної проблеми чи подолання окремих її чинників.

Про­філактична програма — спеціально розроблений комплекс (система) заходів, спрямованих на попередження конкретної соціальної проблеми (або декількох пов’язаних між собою проблем).

Цілі профілактичної роботи у сфері ВІЛ/СНІД

1. Зменшення негативних наслідків на всіх рівнях.

2. Покращання якості життя людей із ВІЛ/СНІД.

3. Мобілізація потенціалу суспільства.

4. Зменшення ризику передачі ВІЛ.

5. Зміцнення потенціалу суспільства.

Сімейна психопрофілактика полягає в розробці й регулярному застосуванні засобів, що допомагають зняти психічне напруження, яке виникає в сім'ї.

Профілактика відмов від новонароджених дітей — це, перш за все, напрям соціально-педагогічної діяльності, що спрямований не тільки на запобігання відмові від дитини вагітними жінками та породіллями, а й також на психологічну та соціально-педагогічну підтримку цих категорій жінок з метою формування у них почуттів та навичок усвідомленого батьківства.

Профілактична робота з дітьми, насамперед, припускає науково обґрунтовані та своєчасно здійснені дії, спрямовані на: запобігання можливим фізичним, психологічним чи соціокультурним колізіям в окремих дітей і дітей груп ризику; збереження, підтримку й захист нормального рівня життя і здоров'я дітей; сприяння дітям у розкритті їхніх внутрішніх потенціалів.

Соціальна профілактика правопорушень являє собою комплекс конкретних соціальних заходів (економічних, організаційних, управлінських, культурно-виховних та інших), здійснюваних з метою попередження правопорушень, зменшення їхньої кількості аж до повного викорінювання шляхом виявлення й усунення причин і умов, що сприяють протиправній поведінці.