Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы_Гос_экзамены_2011_2012.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
237 Кб
Скачать
☆

2. Розкрийте сутність та дайте класифікацію методів соціальної роботи.

Метод – шлях, спосіб пізнавальної, практичної діяльності людей. Метод розглядають як сукупність підходів, прийомів, операцій практичного чи теоретичного засвоєння дійсності.

Метод соціальної роботи – спосіб організації соціальної роботи, що призводить до досяг­нення оптимального результату і забезпечує позитивні зрушення в роз­витку об'єкта (суб'єкта) соціальної діяльності.

У основі технологій лежить доцільне поєднання певних методів.

Методи соціальної роботи знаходяться у тісній взаємодії з формами соціальної роботи. Якщо метод — це шлях, спосіб досягнення цілі і вирішення завдання, то форма виступає способом організації змісту роботи, поєднання певних функцій роботи. Завдяки формам роботи методи наповнюються конкретним змістом, виражаючи суттєві зв’язки і відношення соціальної роботи.

Ефективність використання того чи іншого методу соціальної роботи залежить від багатьох чинників, серед яких варто відзначити особистісні і професійні якості соціального працівника, психофізіологічні особливості клієнта, рівень взаємовід­носин між працівником і клієнтом, складність проблеми, що вирішується, та ін.

Сучасні українські наукові джерела пропонують різні класифікації методів соціальної роботи:

  1. за напрямами і формами: організаційні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціально-економічні тощо;

  2. за об'єктами соціальної роботи (за ступенем охоплення, з позиції взаємодії клієнта і соціального працівника) — індивідуальні, гру­пові, в громаді (общині);

  3. за сферою впливу: політичні, економічні тощо;

  4. за функціональним рівнем основні (головні, провідні) і забезпечуючі;

  5. за ступенем спільності: загальні, загальнонаукові, часткові (спеціальні);

  6. за метою застосування: методи вирішення задач та методи отримання знань; практичні та теоретичні методи; науково-дослідницькі та перетворювальні методи.

Загальні (філософські) методи визначають загальний шлях, спосіб пізнання і перетворення суспільства, мислення.

Загальнонаукові методи визначають деякі аспекти процесу пізнання і перетворення світу (аналіз, синтез, індукція, дедукція, спостереження, опитування, експеримент, аналогія, моделювання.)

Часткові, спеціальні методи (соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціальної реабілітації, соціального контролю, соціально-економічні та організаційно-розпорядницькі методи) — це специфічні способи пізнання і перетворення окремих сфер реального світу, що притаманні тій чи іншій конкретній системі знань (політології, соціології, педагогіці, правознавству тощо).

До соціально-економічних методів соціальної роботи належать усі існуючі засоби, за допомогою яких спеціалісти соціальної роботи здійсню­ють вплив на матеріальні, моральні, сімейні, національні та інші соціальні інтереси і потреби клієнта. До соціально-економічних способів впливу належить натуральна та грошова допомога, моральне заохочення клієнта, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супроводу, допо­моги в побутовому обслуговуванні.

До методів управління відносяться: організаційні (інструктаж, нормування, розпорядчий акт, звільнення); спеціальні (наради, конференції, з'їзди, семінари, круглі столи); соціально-психологічні (формування суспільної свідомості, моральне за­охочення, вплив на основі традицій (дати), створення відповідного мікроклі­мату, методи соціологічних досліджень і т. д.); економічні — методи матеріального стимулювання (премії, підвищення заробітної плати), економічне планування, бюджетне управління.

Організаційні методи закріплюють права та повноваження, обов'язки, відповідальність кожної ланки в органах управління соціаль­ними установами і організаціями; дозволяють здійснити оперативне втру­чання, уточнення і вирішення епізодичних завдань. Розпорядчі методи дозволяють здійснити оперативні дії, розподілити сили і засоби, нові задачі, а також позбавитися прихованих недоліків.

Психолого-педагогічні методи пов'язані з непрямою дією і впливом на клієнта через механізм соціально-психологічної і педагогічної регуляції його соціального самопочуття і поведінки.

Педагогічні методи використовуються з метою цілеспрямованого впливу на свідомість, поведінку і діяльність людини як члена соціуму в процесі її соціалізації, адаптації в нових соціальних умовах і в соціально-орієнтованих видах діяльності.

Педагогічні методи — це методи формування свідомості, методи організації діяльності, методи стимулювання діяльності, методи самовиховання.

Психологічні методи в соціальній роботі застосовуються з метою діагностики особливостей індивіда та організації на основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психокорекційної роботи. Психологічні методи — це: методи психодіагностики; психотерапевтичні методи; психокорекційні методи; психологічне консультування.

Соціологічні методи використовуються у практиці соціальної робо­ти переважно з метою збору інформації щодо окремих соціальних про­блем та визначення ставлення людей до них. До цієї групи методів ми відносимо: спостереження, опитування, інтерв'ювання (у тому числі і в умовах фокус-групи), анкетування, біографічний метод та метод аналізу документів.

У соціальній роботі використовуються методи, характерні лише для да­ного виду професійної діяльності: метод соціального діагностування, метод втручання у критичних випадках, метод роботи у спільності, метод роботи на вулицях, ме­тод «рівний-рівному».

Завдання індивідуальної роботи — вирішення проблеми клієнта шляхом надання йому підтримки та заохочення ро­зібратися у власних труднощах і подолати їх.

Мета методу групової роботи — надання допомоги клієнту через передачу групового досвіду для розвитку його фізичних і духовних сил, формування соціальної поведінки.

Робота в громаді ґрунтується на взаємодії соціальної служби чи соціального працівника з представниками різ­них груп, організацій, місцевих жителів і передбачає роз­виток соціальних зв'язків у місцевій громаді, організацію системи взаємодопомоги та кооперації певної групи людей, розробку, впровадження та оцінку ефективності різних со­ціальних програм, що пов'язані з потребами чи інтересами населення.