- •1. Дайте характеристику технології соціальної роботи як галузі соціальних технологій.
- •2. Розкрийте сутність та дайте класифікацію методів соціальної роботи.
- •3. Розкрийте сутність методу групової роботи.
- •4. Дайте загальну характеристику методу індивідуальної соціальної роботи.
- •5. Розкрийте сутність соціальної роботи в громаді.
- •6. Розкрийте сутність соціальної діагностики як технології соціальної роботи.
- •7. Розкрийте сутність та зміст соціальної профілактики.
- •8. Розкрийте сутність та зміст соціальної адаптації як технології соціальної роботи.
- •9. Дайте характеристику соціального консультування як методу соціальної роботи.
- •Постановка проблеми.
- •10. Розкрийте сутність соціального супроводу.
- •11. Дайте характеристику соціального патронажу як технології соціальної роботи.
- •12. Охарактеризуйте соціальну терапію як метод соціальної роботи.
- •13. Розкрийте зміст соціальної реабілітації.
- •14. Розкрийте сутність соціально-психологічного тренінгу.
- •15. Розкрийте сутність профорієнтаційної роботи.
- •16. Розкрийте сутність технології зв’язків з громадськістю.
- •17. Розкрийте сутність вуличної роботи.
- •18. Розкрийте зміст технології залучення людських ресурсів до волонтерської діяльності.
- •19. Розкрийте сутність та зміст економічних методів у соціальній роботі.
- •20. Висвітліть сутність соціально-педагогічної роботи.
- •21. Висвітліть специфіку застосування психологічних методів у соціальній роботі.
- •22. Проаналізуйте технології медико-соціальної роботи.
- •23. Дайте оцінку технологій соціальної роботи з безробітними.
- •24. Дайте оцінку технологій соціальної роботи в пенітенціарній системі.
- •25. Висвітліть особливості соціальної роботи на селі.
- •Зважаючи на це, основними напрямками соціальної роботи на селі є:
- •26. Дайте оцінку технологій соціальної роботи з безпритульними.
- •27. Дайте оцінку технологій соціальної роботи з молоддю.
- •1. Визначте основні види діяльності соціального працівника на виробництві.
- •2. Обґрунтуйте особливу роль охорони праці в системі заходів по соціальному захисту працівників на виробництві.
- •3. Проаналізуйте особливості організації охорони праці на виробництві.
- •4. Проаналізуйте особливості здійснення професійного відбору.
- •5. Висвітліть особливості організації професійної підготовки працівників.
- •6. Висвітліть особливості управління кар’єрою на підприємстві.
- •7. Визначте основні шляхи управління адаптацією персоналу організації.
- •8. Висвітліть особливості вивільнення персоналу. Розкрийте сутність та причини плинності персоналу.
- •9. Висвітліть роль профспілок у представництві й захисті прав та інтересів працівників на підприємстві.
- •10. Розкрийте сутність соціального партнерства.
- •11. Розкрийте сутність та завдання оцінки персоналу організації.
- •12. Висвітліть особливості організації мотивації та стимулювання персоналу організації.
- •1. Розкрийте сутність місцевого самоврядування.
- •2. Розкрийте історичні основи місцевого самоврядування.
- •3. Висвітліть матеріальні, фінансові, територіальні та соціальні основи місцевого самоврядування.
- •4. Охарактеризуйте територіальну громаду як основний елемент системи місцевого самоврядування.
- •5. Охарактеризуйте систему місцевих рад як представницьких органів місцевого самоврядування.
- •6. Розкрийте статус депутата місцевої ради.
- •7. Охарактеризуйте статус сільських, селищних, міських голів, голів районної, обласної та районної у місті ради.
4. Проаналізуйте особливості здійснення професійного відбору.
Набір — система заходів, які здійснює підприємство з метою залучення працівників певної кваліфікації, кількості для досягнення своїх цілей.
Найом здійснюється: при створенні організації; при розширенні організації; при заміні працівників, які звільнилися з організації.
Робота з найму містить:
вивчення ринку праці;
вербування (підбір) персоналу;
відбір персоналу.
Методи набору можуть бути активними та пасивними.
Активними користуються тоді, коли попит на робочу силу, особливо кваліфіковану, перевищує її пропозицію. У випадку перевищення пропозиції над попитом користуються пасивними методами.
До джерел зовнішнього набору належать:
державні центри зайнятості, регіональні біржі праці;
комерційні, в тому числі міжнародні підприємства та організації по працевлаштуванню;
система контрактів підприємства з вищими, середньоспеціальними та професійно-технічними навчальними закладами;
публікація оголошень у пресі, через радіо, телебачення;
ярмарки вакансій, які організовуються підприємствами для випускників навчальних закладів всіх рівнів;
До внутрішніх джерел набору заміщення вакансій відносять:
підготовку своїх працівників на підприємстві;
просування по службі своїх працівників;
пряме звернення до своїх працівників щодо рекомендацій на роботу друзів, знайомих;
регулярне інформування всього колективу про вакансії, які виникають.
Більшість спеціалістів схиляються до того, що для успішної організації пошуку кандидатів потрібно керуватись двома основними правилами: завжди проводити пошук кандидатів у самій організації; використовувати не менше двох методів при залученні кандидатів зі сторони.
Відбір персоналу — частина роботи з найму, у ході якої встановлюється відповідність кандидатів на вакантні посади вимогам організації.
Щоб програма відбору була діючої, варто ясно сформулювати якості працівника, необхідні для відповідного виду діяльності. Критерії варто формувати так, щоб вони всебічно характеризували працівника: освіта, досвід, медичні й особисті характеристики.
При відборі персоналу потрібно керуватись такими принципами:
орієнтація на сильні, а не на слабкі сторони людини і пошук не ідеальних кандидатів, яких у природі не існує, а тих, які найбільш підходять для даного робочого місця, посади;
відмова від найму нових працівників незалежно від кваліфікації і особистих якостей, якщо в них немає потреби;
забезпечення відповідності індивідуальних якостей претендентів до вимог, які потрібні для даної роботи (освіта, стан, досвід, а інколи й стать, вік, стан здоров'я);
орієнтація на кадри високої кваліфікації, але не вищої, ніж вимагає дане робоче місце;
визначення критеріїв підбору. їх повинно бути небагато, тільки основні — освіта, досвід, ділові якості, професіоналізм, тип особистості, фізичні характеристики та потенційні можливості.
Всіх кандидатів за мірою придатності ділять на три основні групи:
умовно придатні до даної діяльності;
відносно придатні;
непридатні.
Процес підбору кандидатів і вивчення їх відповідності функціональним обов'язкам передбачає:
аналіз заяв на конкретні робочі місця;
вивчення документів та інформації з попереднього місця роботи, анкетного опитування, рекомендацій осіб, що знають кандидата;
співбесіду з кандидатом;
проведення, в разі необхідності, тестування й оцінювання якостей кандидата;
оформлення на робоче місце.
