21. Висвітліть специфіку застосування психологічних методів у соціальній роботі.

Соціально-психологічна робота — це робота, яка спрямована на зміну і яка здійснюється 3-мя різними способами: психолог добивається змін життєвих ситуацій клієнта (клієнтів) з допомогою: а) власних дій, без допомоги клієнта, б) шляхом прямого управління, в) шляхом непрямого управління.

Таким чином, психологія соціальної роботи по своїй структурі включає 3 основні блоки:

1. загальнотеоретичні психологічні ідеї і концепції;

2. конкретні психотехнології;

3. особливості соціально-психологічної роботи соціальних працівників з індивідами і різними групами населення, що потребують психосоціальної допомоги.

Психологія соціальної роботи — галузь науки, що вивчає психологічні особливості професійної діяльності, яка полягає в допомозі окремим особам, групам чи спільнотам і спрямована на розвиток чи відновлення здатності до соціального функціонування, а також на створення належних соціальних умов, які сприяли б досягненню ними (тобто особами, групами, спільнотами) своїх цілей.

Відповідно до світової практики, щодо використання психологічних методів при наданні допомоги людині існують дві точки зору. Одні вважають, що психологічною практикою можуть займатися тільки фахівці, що мають спеціальну медичну освіту. Інші вважають, що вимоги до практикуючого психолога не повинні бути такими строгими.

Як правило, фахівець соціальної служби працює зі своїм підопічним у буденній, життєвій обстановці і намагається вирішити соціальні проблеми з орієнтацією на його самопочуття, психологічний стан. Соціальний працівник не завжди має можливість безпосередньо співробітничати з професійними психологами, психотерапевтами, і тому йому доводиться рекомендувати клієнту звернутися до психотерапевта. Але він повинний надати первинну соціальну допомогу, спираючись на принципи і норми правильного психологічного спілкування з клієнтом.

Під психологічною допомогою розуміється специфічний вид послуг людьми собі або один одному з метою вирішення їх індивідуальних, сімейних або професійних психологічних труднощів. Психологічна допомога може бути побутовою і професійною.

У соціальній сфері, функціонують різні види психологічних служб, що складаються в складну багаторівневу структуру. Вона включає соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, соціальні притулки для дітей і підлітків, центри допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків і т.п.

Одна з ефективних форм надання психологічної допомоги населенню — це створення комплексних бригад, що містять у собі лікаря-психіатра, психолога, медсестру і соціального працівника.

Психологічні методи — це:

1. методи психодіагностики;

2. психотерапевтичні методи;

3. психокорекційні методи;

4. психологічне консультування;

5. психопрофілактика.

22. Проаналізуйте технології медико-соціальної роботи.

Соціальна робота в системі охорони здоров'я — система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку оптимальної працездатності та соціальної активності людей з інвалідністю, сприяння здоровому способу життя громадян.

Медико-соціальна робота — вид мультидисциплінарної професійної діяльності медичного, психолого-педагогічного і соціально-правового характеру, яка спрямована на відновлення, збереження і зміцнення здоров'я.

Метою медико-соціальної роботи є досягнення оптимально можливого рівня здоров'я, функціонування та адаптації осіб з фізичною і психічною патологією, а також соціальним неблагополуччям.

Об'єкти медико-соціальної роботи — різні контингенти осіб, що мають виражені медичні і соціальні проблеми (особи, які тривало і часто хворіють, соціально дезадаптовані особи, інваліди, самотні люди похилого віку, діти-сироти, багатодітні сім'ї, особи, потерпілі від стихійних лих, хворі на СНІД та ін.), вирішення яких є складним в рамках односторонніх професійних заходів.

Медико-соціальна робота поділяється на два основні блоки: медико-соціальна робота саногенетичної (профілактичної) спрямованості і медико-соціальна робота патогенетичної спрямованості.

Медико-соціальна робота використовує форми і методи, що склалися в системі охорони здоров'я — профілактичні, реабілітаційні, психотерапевтичні та ін.; в системі соціального захисту населення — соціальне консультування, соціальні допомоги, соціальне обслуговування вдома, соціальне обслуговування в стаціонарних установах, організація денного перебування в установах соціального обслуговування, надання тимчасового притулку та ін.

Медико-соціальна робота в онкології має свої особливості. Профілактична робота проводиться з особами, які страждають передпухлинними захворюваннями; особами, родичі яких мають онкологічні захворювання; особами, які працюють на шкідливих виробництвах; особами, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Фахівець із соціальної роботи може брати участь в розробці і реалізації цільових профілактичних програм, проведенні соціально-гігієнічного моніторингу, визначенні чинників ризику, інформувати населення про стан середовища проживання та ін.

Найважливіше місце в медико-соціальній роботі з онкологічними хворими займає робота з членами сім'ї пацієнта і його найближчим оточенням.

Соціальна робота з даними групами хворих передбачає організацію спеціалізованої медичної допомоги і догляду за хворими, що знаходяться на різних стадіях онкологічного захворювання, надання їм соціальної підтримки і психологічної допомоги.

Термінальна психотерапія — це психотерапія пацієнтів, які вмирають від невиліковної хвороби чи від старості.

Основна мішень термінальної психотерапії — страх пацієнта перед стрімким і невідворотним завершенням життя. Біля ліжку умираючого не слід вести бесіди (навіть пошепки), зміст яких не завжди в достатній мірі зрозумілий, що може підсилювати його тривогу і непевність у благополучному результаті захворювання. Типова помилка в спілкуванні з помираючими чи невиліковно хворими — свідоме чи неусвідомлене прагнення оточуючих уникати з ними зайвих контактів. Важливим елементом термінальної психотерапії є повідомлення діагнозу. Щирість у бесідах із хворим — основний закон термінальної психотерапії. Одночасно з повідомленням діагнозу варто сформувати у свідомості пацієнта лікувальну перспективу, зробити по можливості терапевтичну пропозицію або підкреслити в розмові з ним підбадьорюючі дані обстеження.

Паліативна допомога передбачає полегшення стану таких хворих, тобто зниження ступеня вираженості симптомів, в першу чергу болі, задишки, розладу сну, нудоти і блювоти, кишкової непрохідності, сечостатевих порушень, хвилювання, тривоги, депресії та ін.

До заходів паліативної допомоги відноситься і організація хоспісів.