18. Розкрийте зміст технології залучення людських ресурсів до волонтерської діяльності.

Волонтерство — діяльність, спрямована на допомогу іншим, яка здійснюється не заради грошової компенсації, матеріальної користі й не ґрунтується на примусі.

Волонтер — це людина, яка добровільно, не маючи корисливих цілей, займається діяльністю на користь суспільства, не отримуючи за це грошової винагороди.

Відповідно віку, соціальної ролі та соціального статусу можна виокремити такі групи добровільних помічників: Діти та підлітки. Волонтери, які приходять за власним бажанням. Спеціалісти. Чиновники. Клієнти. Члени організації. Студенти. Батьки. Спонсори.

Волонтери можуть допомогти в різних соціальних інститутах, які мають свої особливості: психологічні служби; соціальні служби;культура; екологічна сфера; правозахисні програми організації.

Різні види соціальної роботи за участі волонтерів можуть бути реалізовані шляхом використання різноманітних форм роботи:

• організація і проведення тематичних семінарів, конференцій;

• поширення інформації з юридичних питань серед молоді;

• публікації інформаційних матеріалів з правових відносин;

• участь у виїзних акціях;

• проведення КВК та вікторин з правових питань;

• організація курсів за різноманітною тематикою (усвідомлене зачаття, здорова вагітність — м'які пологи, заняття з немовлятами, родинна педагогіка);

• участь в Новорічному святі, підготовка та показ малятам лялькової вистави;

• проведення «Свят сім'ї»;

• проведення різноманітних конкурсів для сімейних пар;

• проведення семінару «Інтернаціональна програма розвитку дітей від народ­ження до 3 років»;

• тренінг для молодих сімей;

• систематична психологічна та психокорекційна робота з молодими інвалідами за місцем проживання;

• ознайомлення молодих інвалідів та членів їх сімей з нормативними документа­ми, які гарантують соціальний захист цієї категорії молодих людей;

• допомога дітям-інвалідам через пункти обміну речей і мед техніки;

• підготовка матеріалів для молодіжної передачі на радіо, присвяченій пробле­мам молодих інвалідів.

Найбільш розповсюджений варіант пошуку волонтерів — залучення студентів відповідних спеціальностей (соціальних робітників, психологів, юристів, медиків) до соціальної роботи через волонтерські групи.

Існує три основні способи набору волонтерів:

1. Безпосередній набір — використовуються особисті контакти і взаємини для набору потенційних добровольців. Це може здійснюватися в ситуації один-на-один, з другом, знайомим, іншою людиною, що дає можливість спільного розгляду ідей і сумнівів, або в груповий ситуації.

2. Непрямий набір — використовує всі засоби однобічного зв'язку — газети, радіо, плакати і т.д.

3. Цільовий набір — коли робота по набору виконується різними групами і організаціями, орієнтованими на надання послуг у Добровольчество, наприклад добровольчими центрами, допоміжними службами, релігійними групами або клубами обслуговування.

Процес під­готовки волонтерів складається з кількох етапів:

1. Проведення агітації, залучення громадян до волон­терської роботи (рекретування).

2. Проведення співбесіди, інтерв'ю з кандидатом.

3. Підготовка до волонтерської роботи.

4. Організація волонтерських груп, реалізація волонтерсь­кої роботи.

5. У разі припинення роботи волонтерської програми — припинення участі волонтерів у добровільній допомозі чи їх переведення в інші програми.

Волонтерське інтерв'ю — це складний процес вивчення особи, з якою проводять інтерв'ю, намагання з'ясувати ситуацію стосовно роботи, яка 6 задовольнила і волонтера й організацію.

Провідною метою інтерв'ювання є визначення придатності кандидата для організації, його стилю та місії. «Придатність» — це визначення збігу інтересів та потреб волонтера з інтересами та потребами організації.