- •1)Виникнення української мови.
- •2)Державотворча роль мови
- •3) Українська мова серед інших мов світу.
- •4)Поняття літературної мови.
- •5) Мовна норма. Види норм
- •6)Державний статус української мови.
- •7) Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування.
- •8)Функції мови
- •9 ) Мова і професія
- •10 ) Вимоги до усного ділового мовлення.
- •11 ) Особливості професійного спілкування.
- •12) Універсальні величини спілкування
- •13)Етикет. Мовленнєвий етикет спілкування.
- •14 ) Основні ознаки культури мови
- •15) Культура мовлення під час дискусії
- •16 )Основні ознаки літературної мови
- •34) Поняття культури мови та культури мовлення
- •35) Власне українська лексика
- •36) Іншомовна лексикa, її використання
- •37) Лексика за сферою вживання
- •38) Терміни та їх місце у професійному мовленні
- •39) Науково-термінологічна та виробничо – професійна лексика
- •40) Професіоналізми
- •41) Особливості вживання фразеологізмів
- •43) Особливості вживання синонімів.
- •44) Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання
- •45) Структура ділового спілкування
- •46) Основні правила ділового спілкування
- •49) Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.
- •52)Ступені порівняння прикметників
- •69) Довідко́во-інформаці́йна документа́ція
- •70) Організаційні документи
- •71) Резюме, вимоги до складання і оформлення
- •72) Вимоги до складання наказів
- •73) Розпорядження, вимоги до складання і оформлення
- •74) Протокол, вимоги до складання і оформлення
- •75) Витяг з протоколу,вимоги до складання і оформлення
- •76) Звіт, вимоги до складання і оформлення
11 ) Особливості професійного спілкування.
Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається із засвоєння певної суми загальних і професійних знань, а також оволодіння основними способами розв'язання професійних завдань"2, тобто оволодіння мовою професійного спілкування.
Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.
Отже, фахова мова - це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері. Особливості її зумовлюють мета, ситуація професійного спілкування, особистісні риси комуніканта і реципієнта (мовна компетенція, вік, освіта, рівень інтелектуального розвитку). Залежно від ситуації і мети спілкування доречно й правильно добираються різноманітні мовні засоби висловлення думки: лексичні, граматичні, фразеологічні тощо.
Володіти мовою професійного спілкування - це: ^ вільно послуговуватися усім багатством лексичних засобів з фаху;
^ дотримуватися граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних та інших норм професійного спілкування; ^ знати спеціальну термінологію, специфічні найменування відповідної професійної сфери; ^ використовувати усі ці знання на практиці, доречно поєднуючи
вербальні й невербальні засоби спілкування. Отже, професійна мова - це насамперед термінологія, притаманна тій чи іншій галузі науки, техніки, мистецтва, та професіоналізми. Вона виокремлюється відповідно до сфери трудової діяльності, де активно функціонує.
12) Універсальні величини спілкування
Існують три універсальні величини ділового спілкування — погляд, усмішка та відстань, на якій ведеться бесіда.
Погляд — найсильніший компонент розмови. Уміння "витримувати погляд" є наслідком особливого тренування. Людина, яка просто дивиться у вічі співрозмовнику, викликає довіру. Вміння першим не відводити погляд — це ознака сильної, рішучої особистості. Зустрічаючись, люди обов'язково коротко дивляться один одному в очі. Цей перший погляд є "пробою на довіру". Щирість у цьому швидкому погляді означає доброзичливе ставлення. Якщо партнер затримує погляд на очах співрозмовника, то робить це з метою пригнітити, людину. Якщо співрозмовник затримує погляд, супроводжуючи це кивком голови, то це означає згоду і довіру. Якщо ж партнер відводить очі у паузі, то це значить, що він не все ще сказав і просить не перебивати.
Усмішка. Перш ніж говорити, усміхніться. Це настроїть будь-яку розмову, навіть важку, на доброзичливий тон і взаємоповагу. Усмішка повинна відповідати ситуації, а якщо можливо, й визначати її. Самої мовчазної усмішки іноді буває досить, щоб пом'якшити неприємну ситуацію або зняти роздратування партнера. Усмішка має бути багатозначною, але не маскою, і відповідати настрою.
Надсимволічною є відстань, на якій ведеться бесіда. Розрізняють чотири види дистанції між співрозмовниками: інтимну, особисту, соціальну, офіційну. Відстань між особами служить регулятором їхніх відносин. Визначником соціального статусу, статі, місцевості, де мешкають співрозмовники, може стати саме відстань. Треба пам'ятати, що у різних націй поняття норми різні. У слов'ян відстань під час ділової бесіди менша, ніж, наприклад, у американців, австралійців, бо соціальна дистанція збігається з особистою. Якщо не знати дистанції співрозмовника, то ненавмисне можна його вразити або образити.