Додаток 2. Свято «Козацькому роду нема переводу».

Мета: продовжувати ознайомлення учнів з історичною минувщиною свого народу, сприяти формуванню національної свідомості школярів; розвивати увагу і мову, інтерес до славних часів козаччини; шляхом шефської опіки залучати до цього молодших учнів школи; виховувати любов і повагу до України.

Обладнання: квіти, кетяги калини, барвінок, вишиті рушники, портрети гетьманів, магнітофон, касета із записом пісень « Козацькому роду», «Запорізька похідна», посвідчення у козачата, знак Січі.

Клас прикрашений квітами, кетягами калини, барвінком, вишитими рушниками, портретами гетьманів.

Звучить музика «Козацькому роду».

Кошовий (учень, якого обрали на цю керівну посаду) звертається до гурту: - А що, козаки! Дайте слово сказать! Чи не час до коша козачаток приймать?

Козаки. Саме час! Саме час!

У самий раз! У самий раз!

Кошовий. Одержавши на раді згоду,

Дітей козацького народу

У наше коло викликаю,

Їх перевірити жадаю!

Звучить козацький марш — «Запорізька похідна» (обробка В. Гуцала). Заходять козачата.

Кошовий. «Поведу таку я річ:

Що ви знаєте про Січ?

І про нашу Україну?

Розкажи усім нам, сину».

(Звертається із запитанням до одного з козачат).

1-й учень. Знаю, батьку, славна Січ

Ворогам ішла навстріч,

Рідну землю захищала

І народ свій прославляла!

2-й учень. Лиха ж отчий край зазнав...

(Не бажаємо нікому!)

Людолов нас чатував,

Щоб позбавить свого дому.

3-й учень. Бранців до галер кували,

Ржею злоби попирали.

Шляхта нас вогнем пекла,

На тортури прирекла.

4-й учень. Цар Петро і Катерина

Зневажали наш народ.

І тужила Україна

Під п'ятою у заброд.

5-й учень. Але наш народ боровсь...

І Хмельницький в нас знайшовсь,

І Сірко, і Дорошенко,

Й Полуботок, й Морозенко...

6-й учень. Рабства каламутну ніч

Переборювала Січ.

Козаків боялись завжди,

Бо була в них сила правди!

Кошовий (звертаючись до учнів).

Що говорить вам — козак, —

Це крилате, горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього?

Козачата (разом).

Козаки — це вільні люди!

Козаки — безстрашні люди!

Козаки — борці за волю,

За народну тяжку долю!

Кошовий (до козачат).

Козацькому гурту, ви, бачиться раді?

Скажіть, чи готові ви жити по правді?

Усі козачата. Готові, так.

І жити чесно будем,

І правил ми козацьких не забудем.

1-й учень. Козак — чесна, смілива людина,

Найдорожча йому — Україна!

2-й учень. Козак — слабкому захисник,

Цінити побратимство звик!

3-й учень. Козак вкраїнську любить мову,

Він завжди здержить своє слово.

4-й учень. Козак — це вільна є людина,

І ненька в нього — Україна!

5-й учень. Козак — безстрашний захисник.

Боротися за правду звик.

Усі. Щоб козацькому роду не було переводу,

Присягаєм на вірність Україні й народу!

Кошовий (звертаючись до писаря).

Вручай же, писарю, посвідчення хлоп'ятам Вони ж бо від сьогодні — козачата. А на додачу видай Січі знак, Хай з козачатка вироста уже козак! Писар (до козаків із промовою). Допоможіть посвідчення вручити І знак козацький прикріпити! Звучить музика. Писар та козаки вручають кожному з козачат посвідчення і знак Січі. (У посвідченні зазначається, що такий-то школяр козацькою радою школи прийнятий у Козачата. Знак Січі — відбиток печатки Запорозького війська). ,

Кошовий. Пам'ятайте козачата, Як воля кувалась, Як царі й султани кляті З козаків знущались. Воля кров’ю умивалась, «А стала на кутах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах!»

.

(Т.Г. Шевченко.)

Козачата. Пам'ятаєм, батьку!

Кошовий. Присягайте, що Вкраїну Будете любити,

Що ввіллєте в неї силу, щоб розвеселити.

Козачата (співають).

А ми ж тую червону калину,

Підіймемо,

А ми ж нашу славну Україну,

Гей, гей розвеселимо!

Учасники козацької ради.

Козачат усіх щиро вітаємо,

Здоров 'я і щастя бажаємо!

Кошовий. Дорогі хлоп'ята! Дорогі дівчата!

Ви сьогодні є вже козачата.

Із цим святом славним кожного вітаю

І Симоненка слова вам я зачитаю.

«Нашої заслуги в тім не бачу,

Нашої не знаю в тім вини,

Що козацьку бунтівливу вдачу

Нам лишили предки з давнини.

Нам і те не добавляє слави,

Що вони від чужоземних сил

Заступили землю кучеряву

Горами високими могил.

Пропонуєм свій великий час,

Наша лінь нікого не розчулить,

Слава ж та відмовиться від нас.

Спогади докучливі, як нежить,

Що тій славі принесуть нове?

Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе».

(В. Симоненко «Нашої заслуги в тім не бачу»).

Кошовий. Козацьку раду закінчено. Козачата і всі інші співають пісню «Козацькому роду».

ДОДАТОК 3.