Макроекономічні дослідження психологічного аспекту грошей

Можна говорити про макро-і мікроекономічний підходи до проблем психологічного дослідження грошей. На відміну від економістів, частіше зацікавлених в узагальненні даних про гроші на макрорівні (країни, регіони), психологи більшою мірою цікавляться індивідуальними та груповими відмінностями у ставленні до грошей. Тим не менш відомі приклади виконаних психологами макроекономічних досліджень. Так, у дослідженні Р. Лінна було виявлено на прикладі сорока трьох країн, що ступінь цінності грошей для жителів країни тісно пов'язана з показниками її економічного зростання, тобто важливість грошей у житті людей стимулює їх економічну активність і економічний прогрес країни. Було виявлено також, що коли гроші в достатку, люди починають сприймати їх як меншу цінність.

В іншому дослідженні, виконаному Дж. Хічкоком і двома Р. Манро порівнювався середній дохід на душу населення в 84-х країнах і середній розмір грошових знаків у країні. Статистично надійний результат кореляційного аналізу полягав у тому, що в країнах з найменшим доходом купюри і монети були більшого розміру, в чому, мабуть, проявлявся компенсаторний механізм на рівні країни, спрямований на подолання комплексу неповноцінності .

Змістовна ознака – відсутність багатства – компенсувався формальною ознакою (уявним успіхом) – величиною купюри.

Макроекономічна дискредитація грошей, що породжується політико-економічними помилками та ситуацією кризи вітчизняного ринку напередодні переходу в друге тисячоліття – феномен, що вимагає економіко-психологічного аналізу і приклад негативного досвіду для світової економіки.

Тривала проблема російського ринку – розірваність функціонування грошового і товарного елементів класичного обігу "Товар – Гроші – Товар" та "Гроші – Товар – Гроші". Промисловість жила без грошей через непосильні ставки кредитування, а банки не мали зворотної інформації про те, скільки треба грошей економіці без оптимального кредитування. Дефіцит грошей і домінуючий бартер, взаємозаліки у вітчизняній промисловості стали одним із джерел кримінальної економіки, яка руйнує, у свою чергу, нормальне функціонування податкової системи. Таким чином, парадоксальні симптоми нерегульованого, корумпованою і однобоко-посередницького ринку – незабезпеченість грошей товаром (вітчизняним товаром внаслідок колапсу своєї промисловості) і дефіцит грошей (вітчизняний товар просувався в руслі взаємозаліків).

Завдання макрорівня економічної психології грошей – дослідження деформацій у економічній свідомості, викликаних відірваністю грошей від виробництва, тобто від їх стабілізаційної бази. Коли в грошах мінімізована або зовсім втрачена частка реальної (виробляючої) праці, тоді домінує уявлення про них, як про явище, яке породжує саме себе.

Психологічні наслідки феномена грошей, що породжують самі себе:

1. Гіпертрофована віра у фінансові ігри, випадок, фінансову удачу, миттєве збагачення.

2. Мінімізація стабілізаційної складової грошей призводить до надмірної споживчої активності (гроші треба зараз же витратити), зниженим фінансовому самоконтролю господарюючого суб'єкта на всіх рівнях (від сім'ї до уряду).

3. Посилення відчуття непередбачуваності, непідвладності людині (його контролю) економічних процесів і спровокованої цим перманентної тривоги, що переходить у безвихідь.

На рівні правлячої еліти таке ставлення до грошей небезпечне:

• психологічною орієнтацією на миттєвий економічний інтерес, а не на майбутнє;

• на невиправдані витрати і розкрадання, а не на заощадження і накопичення;

• на особисті і локальні вигоди, а не на прибутковість економіки країни в цілому.

Все це гальмує вкладення у виробничо-технологічну базу економіки держави. Стихія первинного накопичення капіталу в основному при торгових операціях і махінаціях з бюджетними грошима притупила почуття відповідальності та економічної безпеки. Заниження (у тому числі і в засобах масової інформації) можливості участі реальної (виробляючої) економіки в житті держави свідчило (до серпневої кризи 1998 р.) про нестачу прояву відповідального професіоналізму еліти.

Економіко-політичний статус держави значною мірою відбивається в його грошовій одиниці. Грошова одиниця – певний конкретний (і співставний) показник благополуччя економіки і прибутковості країни.

Негативними складовими відношення до грошей її громадян виступають прояви:

• недовіри до своєї грошової одиниці;

• зниження її авторитету;

• відображення залежності гривні від долара.

"Грошовий менталітет" населення непатріотичний, і це закріпилося у лексиці (є тверді валюти і "дерев'яний" рубль). Навіть ідея такої психологічно виправданого в даному контексті, хоча і оздоровчого заходу, як введення золотих червінців, не викликала активної підтримки, так як є альтернативна валюта – долар.

Позитивними компонентами економічної свідомості і, зокрема, відношення до грошей стали, згідно літературний джерел (Дейнека):

• зростання значимості грошей;

• посилення мотиву заощадження.

Але їх цілющий вплив на оздоровлення економіки дуже обмежений через те, що гривня не сприймається як засіб заощадження і накопичення. Відсутність стабілізаційної бази в грошах трансформується через інфляцію в психологію марнотратної безгосподарності.

В якості стабілізуючих економіку заходів у кризові періоди в США і багатьох країнах Західної Європи застосовувалися, наприклад, методи координації зусиль господарюючих суб'єктів за допомогою різних форм державного регулювання цін. Так, зокрема, встановлювалися гарантовані державою мінімальні закупівельні ціни. Позитивна психологічна роль визначеності проявляється у тому, що сам факт гарантованих цін у кризовий період стимулює більше зростання виробництва, ніж очікування високих ринкових цін.