40 Структура процесу комунікації

Комунікації (від лат. communico — спілкуюся з кимось, поєдную) — це процес двостороннього обміну інформацією, на основі якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень, і доводить прийняті рішення до працівників організації.

У структурі комунікацій можна виділити чотири базові елементи:

1) відправник — особа, яка генерує ідеї або збирає інформацію і передає її;2) повідомлення — власне інформація, закодована за допомогою символів (слів, сигналів, жестів, міміки і т. ін.);3) канал — засіб передачі інформації (лист, радіо, телефон, телевізор, телетайп і т. ін.);4) адресат — особа, якій призначена інформація, або особа, яка інтерпретує її.

Рух іформації від відправника до адресата складається з кількох етапів. На першому відбувається її відбір, який може бути випадковим або цілеспрямованим, вибірковим або суцільним, пропонованим або ініціативним, На другому етапі відібрана інформація кодується, тобто набирає тієї форми, в якій вона буде доступною і зрозумілою адресатові і згідно з цим підбирається відповідний засіб її передачі — усний, письмовий, за допомогою різних штучних сигналів або умовних знаків. На третьому етапі відбувається передача інформації, а на четвертому — її отримання, сприйняття адресатом, декодування, тобто розшифровка, і осмислення.

41.Організаційні документи

організаційні {положення, статути, інструкції, установчі угоди, правила).

Організаційні документи закріплюють функції, обов'язки та права суб'єктів протягом тривалого терміну. Положення - правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, їх структурних підрозділів, а також підпорядкованих закладів, установ, організацій тощо. Положення бувають типові й індивідуальні. Типові розробляють для системи установ та підприємств, індивідуальні - на основі типових Статути - юридичні акти, якими оформляється утворення установ, організацій . чи товариств, визначається їхня структура, функції, взаємовідносини з іншими організаціями чи громадянами та правове становище у визначеній сфері державного управління та господарської діяльності. Інструкції - документи, в яких викладено правила, що регулюють сторони діяльності та стосунків установ, службових осіб тощо.

42. Значення інформації у здійсненні управління

Інформація - це одна з основних (поряд з матерією і енергією) складових, що утворюють природний світ, у якому живе людина.

Цінність інформації визначається двома факторами: цінність самого рішення, для прийняття якого використовується інформація, і ступенем впливу інформації на рішення, яке приймається. виділяють такі вимоги до інформації:

1. Об'єктивність і достовірність (інформація точно відображає стан справ у школі, кількісні і якісні характеристики навчально-виховного процесу. Об'єктивністю і достовірністю інформації визначається її надійність, інакше вона перетворюється на дезінформацію.

2. Достатність, або мінімальна повнота. Дуже складно визначити обсяг і кількість інформації. Недостатність веде до інформаційного вакууму, а надмір - до інформаційного шуму, який заважає оперативному і компетентному управлінню. Недостатність інформації вносить суб'єктивізм в управління, надмір ускладнює;

3. Оперативність і своєчасність. Висока оперативність передачі інформації пов'язана з необхідністю оперативного і своєчасного прийняття рішення.

Надходження інформації до директора повинне відбуватися з такою періодичністю, яка відповідає реальним подіям. Своєчасність надходження інформації суттєво впливає на цінність рішення, яке приймається, і навпаки.

4 Гранична конкретність, лаконічність, інформація повинна бути такою. що легко засвоюється

Зважаючи нате, що інформація важлива своїми наслідками для отримання якомога більше позитивних результатів керівнику необхідно враховувати властивості інформації та чітко дотримуватися вимог до неї. Це істото поліпшить якість прийнятих керівником управлінських рішень