30. Процес комунікації, його елементи
Відправник (джерело) повідомлення – центральний суб’єкт, що ініціює комунікаційний процес. Якісні характеристики джерела повідомлення: його статус, надійність, кваліфікація. Знання аудиторії про статус, надійність і загальну визнаність кваліфікації промовця справляють вплив як на перше сприйняття цінності інформації, «вагу» повідомлення, довіру до нього,
Кодування - початковий задум промовця, ідея, яку він бажає донести до аудиторії, мають бути перекладені на комунікаційну мову (перероблені у певну форму) – зрозумілі для конкретної аудиторії та зручні для конкретного каналу комунікації.
Повідомлення (message)
Закодовані ідеї потрібно передати у формі повідомлення. Повідомлення можна зробити за допомогою різноманітних засобів комунікації: промови, газети, прес-релізу, прес-конференції, радіорепортажу, телевиступу, зустрічі віч-на-віч.
Погляди на повідомлення:
Повідомлення – це зміст інформації. Тобто вважається, що зміст комунікації, те, що повідомляється, саме і є повідомленням.
Повідомлення – це середовище (medium). Головне – це де і як здійснюється комунікація, який засіб для цього використовується. (з приходом епохи телеполітики люди, стежачи за перебігом подій по телебаченню, можуть легко збагнути суть справи, особливо не заглиблюючись у зміст промов. Доказом цьому може бути місце, де відбувається подія, і популярність політичних лідерів.
Повідомлення – це особистість. Прибічники такого підходу вважають, що ключовим моментом повідомлення виступає не зміст або середовище поширення інформації, а сам промовець (хто).
НАСПРАВДІ ВСІ ЦІ ПОНЯТТЯ СКЛАДАЮТЬ СПІЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ПОВІДОМЛЕННЯ: ЩО, ХТО, ДЕ і ЯК
Декодування. Передане повідомлення має бути розкодованим, перш ніж його отримувач перейде до практичної дії. Знову ж таки, тут виняткову роль відіграє мова.
декодувальник має повністю зрозуміти сенс повідомлення. Якщо повідомлення не досить зрозуміле або декодувальник не впевнений у надзавданні, яке воно покликане виконати, то мало шансів на те, що дії, до яких потім вдасться отримувач, будуть саме ті, на які очікував відправник (джерело).
Отримувач (адресат) повідомлення
Для процесу комунікації особливо важливий зворотний зв’язок. Комунікатор має отримати зворотну реакцію від адресата для того, щоб переконатися, чи надійшла до нього інформація, який вона
справила вплив і як за необхідності змінити майбутню комунікацію.
Соціальне оточення
Комунікація впливає на соціальне оточення і перебуває під його впливом. Так, комунікація відбувається як певний структурований процес між компонентами системи, що постійно розвивається.
Компонентами соціальної системи є сім’я, група, організація, установа, різного ґатунку колективи і громадські формування, які одночасно є і продуцентами, і продуктами комунікації. Щоб досягти бажаного результату, комунікативний процес має відбуватися за певними загальноузгодженими правилами.
31. Етика пр (тупо величезне питання у Королька 30 сторінок тексту 0_0)
ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОЛІ PR:
Прагматичний підхід. PR – це корисна діяльність, яка створює «додаткову вартість», тобто здійснюється організацією (або професійною PR-фірмою) задля матеріального зиску для себе. Такий підхід акцентує увагу на комерційному аспекті. Такий підхід потенційно породжує методи й прийоми обробки мас, зокрема й так звані «чорні PR». Звісно, за умов жорсткої конкуренції прагматичний підхід до PR не може не набувати значного поширення
Консервативний підхід. PR має захищати й усіляко підтримувати наявний статус-кво, виконувати функцію «захисного політичного механізму», «виправдовувати і захищати привілеї економічно панівного класу», що «піармени, так само як і політики, власне, зобов’язані займатися апологетикою соціальної системи, навіть якщо вона ґрунтується на нестерпній нерівності». Власне, консервативний підхід до підштовхує цю систему до того, щоб захищати або обстоювати інтереси суто організації (клієнта), тобто знову ж таки дотримуватися асиметричної моделі зв’язків із громадськістю.
Радикальний підхід. На перший погляд, він зовнішньо протилежний консервативній оцінці соціальної ролі PR. Його прихильники вважають, що зв’язки із широкою громадськістю, навпаки, сприяють необхідним змінам як усередині організацій, так і в суспільстві загалом. Така можливість на практиці досягається завдяки тому, що керівництву організацій ззовні надається інформація стосовно оцінки їхньої діяльності.
Цей підхід розглядає суспільство як систему, де знання й інформація створюють засоби та можливості, необхідні для його зміни і розвитку. Представники цього підходу переконані, що влада і вплив усередині організацій тепер фактично переходять до PR-фахівців, котрі забезпечують керівництво стратегічною інформацією про найближче соціальне середовище
Ідеалістичний підхід до PR. Його можна назвати «ідеальним». соціальний інститут PR передовсім покликаний слугувати суспільним інтересам, сприяти
порозумінню між організаціями та їхніми зовнішніми групами громадськості, створювати інформаційне підґрунтя для зацікавленого обговорення проблем суспільства, налагодження діалогу між організаціями та їхньою публікою.
здійснювати на практиці симетричну модель ПР
Нейтральний підхід. Для представників цього підходу сфера PR – нейтральний об’єкт вивчення. Тому увага концентрується на таких питаннях, як мотивація організації, що ініціює PR-активність,
мета й завдання, на розв’язання яких спрямована ця активність, і, ясна річ, результативність паблик рілейшнз. Цей підхід притаманний радше соціологам-позитивістам
Критичний підхід. Ці дослідники розглядають організації і суспільство як системи, які можна розвивати, змінювати і відновлювати. Представники критичної школи документально доводять злиденність етики, негативні соціальні наслідки й неефективність тих форм PR, що суперечать нормативним вимогам цивілізованих зв’язків із громадськістю.
ДВА ТИПИ ЕТИЧНИХ ТЕОРІЙ: утилітарна (увага акцентується на практичності
поведінки, її корисності для якомога більшої кількості людей) і деонтологічна (увага зосереджується на проблемі обов’язкового, на формальних, універсально-істинних принципах визначення добра і зла). якщо говорити про етику в межах релятивізму, PR має виходити зі світогляду, що включає питання етики у самий процес зв’язків із громадськістю. У разі із тютюновою рекламою Етичним можна було б вважати результат у тому разі, якби всі сторони брали участь в обговоренні й ухваленні рішень, спільно визначали небезпечні наслідки куріння, яким слід запобігати.
деонтологічні теорії, як наголошувалося вище, надають особливого значення проблемі дотримання обов’язкових, формально-універсальних правил інтеракції.
деонтологічні правила інтеракції, що становлять етику симетричної комунікації:
Захищеність. Комунікатори або організації не мають легко піддаватися на вмовляння й вимоги інших.
Досяжність. Комунікатори мають бути готові зважати на переконливі докази заради власної користі.
Ненасильництво. Ми маємо намагатися переконувати, а не примушувати інших. Переконуючи інших, не слід «провокувати або нагнітати ворожі почуття, або вважати, що наша позиція є єдино правильною».
Проникнення. Ми маємо прислухатися до інших задля загальної користі, відверто зважати на аргументи, думки, цінності й переконання інших.
Пірсон формулює низку принципів теорії етики для PR:
по-перше, моральним імперативом слід вважати налагодження й підтримку комунікаційних взаємин з усіма групами громадськості, на які спрямована певна дія організації. По-друге, моральним імперативом є вдосконалення цих комунікаційних відносин, тобто невпинне перетворення їх на діалог. Це означає прямувати шляхом визначення правил, їх роз’яснення і зміни таким чином, щоб рівень розуміння узгодженості правил комунікації між організацією і громадськістю ставав якомога позитивнішим.
Етичні моделі Міжнародної асоціації PR:
Модель відновлення - заклики повернутися до старих норм і цінностей = часто є своєрідним проявом лицемірства, дешевим воланням на рівні гасел, які навіть їхні ревниві захисники не спроможні тепер застосувати на практиці.
Практична етика. оскільки навколишнє середовище істотно змінюється, тому практичні рішення мають бути описані та пояснені у кожному випадку окремо. Ці рішення обумовлюються конкретною ситуацією.
Етика вибачень. Приклад: прем’єр-міністр відвідує країну з торговим візитом, країна, до якої він приїхав, вітає вибачення гостя за вчинки його країни, зроблені в минулому
Маскувальна етика. компанія намагається змусити нас повірити в такий шляхетний імідж
Подвійний моральний стандарт.
Ситуаційна етика. ґрунтується на тому, що норми можуть застосовуватися в різних ситуаціях, але при цьому між моральними рішеннями в різноманітних сферах життя не існує жодного зв’язку.
ЕТИКА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. бажання і можливість відповідати за свої вчинки – саме це є моральним змістом дій у рамках аналізованої етики.
Поради ПРменам етичного змісту:
1. Ніколи не працювати з клієнтом або в організації, стиль поведінки яких суперечить їхнім особистим нормам моралі.
2. Завжди бути чесним з людьми, особливо з журналістами.
3. Не працювати одночасно з клієнтами, що конкурують між собою.
4. Ніколи не відгукуватися погано про конкурентів.
5. Завжди пам’ятати про громадські інтереси, зокрема про свої зобов’язання представляти головні групи громадськості перед менеджментом.
6. Суворо дотримуватися конфіденційності інформації.
7. Переконуватися, що всі особисті фінансові справи не вступають у суперечку з чинним законодавством.
8. Дотримуватися офіційних кодексів професіональної етики, розглядати їх як необхідний мінімум, на ґрунті якого потрібно нарощувати власні моральні правила.