1.4.3.5. Папір для виготовлення цінних паперів
Для виробництва цінних паперів — друкованих банківських чеків, грошових знаків, кредитних білетів — використовують папір високої якості. Він повинен відповідати суворим технологічним вимогам: бути довговічним, стійким до дії навколишнього середовища, міцним на розрив, згин, мати захист від підроблення.
Паперова основа сама по собі є елементом захисту, особливо грошових знаків. Певним чином підібраний склад волокнистого матеріалу може забезпечувати необхідну зносостійкість, особливі ефекти хрустіння майбутніх банкнот тощо. У Росії основою банкнотного паперу є бавовна, у Німеччині для цього використовують чисту масу з ганчір'я, американський банкнотний папір виготовляють з композиції, три чверті якої складаєт бавовна, а одну чверть — льон. Точний склад композир'ї волокон кожна країна тримає в таємниці, навіть місце вирощування рослин, які є сировиною для виготовлення паперу.
У деяких країнах, щоб продовжити термін служби ціннних паперів та запобігти їх підробці, до паперу додають незначну кількість свинцю та міді, хоча наявність у банкнотному папері цих металів зумовлює виникнення деяких небажаних проблем, пов'язаних, в першу чергу, з утилізацією старих банкнот. У банкнотному папері вміст токсичних металів переважає допустимі норми. Знайти відповідне вторинне застосування величезній кількості старих грошових знаків досі ще не вдалось. Тому в багатьох країнах, як і раніше, їх спалюють на спеціальних звалищах, пристосованих для зберіганння небезпечних відходів виробництва.
Папір для виготовлення цінних паперів іноді підфарбовують спеціальними люмінісцентними речовинами. Під УФ-променями такий папір світиться інтенсивним біло-голубим кольором. Це дає змогу визначити де цінний, а де фальшивий папір, окрім цього уникнути підробки цінних паперів шляхом фотокопіювання.
До способів захисту цінних паперів, що грунтуються на їх фізико-хімічних властивостях, належать також спеціальні захисні волокна-прожилки. Прожилками називають кольорові рослинні волокна, що додаються до паперової маси ще на перших стадіях виготовлення паперу, коли вона перебуває в м'якому стані. Ознакою цінності паперу є те, що прожилки не надруковані та не наклеєні на його поверхні, а кожний кольоровий прожилок можна вийняти з паперу за допомогою голки. Окрім прожилків застосовують інші елементи видимої ідентифікації — у паперову масу вводять спеціальні тонкі "пірнаючі" стрічки з металу чи полімерного матеріалу.
Поширення чеків, кредитних карток вимагає захисту підпису власника. Для цього використовують ефекти зміни забарвлення нанесених на папір шарів при спробі фальшування чи доступу до інформації. Наприклад один шар має фарбувальну речовину, другий — кольоропроявник-акцептор або шар, що складається з мікрокапсул. При спробі проникнути до інформації, яку він приховує, шар проявляється і змінює забарвлення, переходить на зворотний бік або зумовлює додатковий ореол. Наприклад, для захисту підпису пропонують термохромний рідкий кристал. Композицію, чутливу до тиску, у вигляді мікрокапсул наносять на папір у місці проставлення підпису. Зображення з'являється тільки під дією тиску і температури.
Сьогодні у деяких країнах з'явились пластикові грошові купюри. Їх суттєвою перевагою над паперовими цінними паперами є довговічність. Якщо банкнотний папір витримує 2000—3000 подвійних згинів, то пластикові банкноти витримують 250 000 подвійних згинів.
Папір для виготовлення цінних паперів — це продукція, що вимагає високої технології, продуктивної точної техніки, особливих матеріалів і висококваліфікованих спеціалістів. Фірми, які займаються розробкою цінних паперів і їх виготовленням, зберігають таємницю методів і засобів захисту кожного конкретного замовлення. Це дає змогу одержати надійно захищені папери, підроблення яких неможливе. В Україні з 1994 р. працює Малинський паперовий комбінат з виготовлення цінних видів паперу. Продукція, що на ньому виготовляється, не поступається за якістю цінним видам паперу, що виготовляються у Німеччині, Англії, Франції.
Особливі умови виробництва й використання паперу для захищеної від підробки продукції визначаються на державному рівні постановами уряду України й нормативних документів Міністерства фінансів України. Діяльність по виробництву цінних паперів, лотерейних квитків і іншої захищеної продукції ліцензується відповідно до постанов уряду.