1.3. Теоретичні засади розвитку творчого потенціалу школярів

Зважаючи на важливість творчості як виду діяльності в розвитку творчої особистості запроваджуються принципи креативного навчання. Упровадження принципу наочності в умовах креативної педагогічної системи зумовило потребу інтенсивного використання моделей, графіків, таблиць, що наочно відображають дослідницькі процеси на високому науковому рівні.

Ю.Бабанський розкриваючи зміст диференційованого підходу, вважає за необхідність використовувати завдання однакового змісту для всіх учнів, де варіативність досягається за допомогою системи поступового ускладнення питань. На його думку, для поділу учнів одного класу на різні групи необхідно використовувати критерії, за допомогою яких можна виявити їхні інтелектуальні можливості. Це – рівень розвитку психічних процесів і якостей мислення; сформованість умінь і навичок навчальної праці і передусім вміння раціонально планувати навчальну діяльність , виконувати самоконтроль; ставлення до навчання [2, 56].

Іншу думку відстоює Ю.Гільбух. Він пропонує диференціацію проводити між класами. За основу даного підходу взято концепцію, що головним чинником розвитку розумових здібностей учнів є індивідуальна можливість кожного пробуватися в навчанні у зручному для нього темпі [8, 187].

Розглянемо концепцію розвитку творчого мислення, яка побудована на принципах інтеграції, індивідуалізації і диференціації, психологізації з використанням активних форм навчання, проблемних методів, діалогічних способів оволодіння інформації; використанням цілісного інтелектуально-креативного потенціалу молодших школярів.

Досліди довели, що розвиток творчого потенціалу залежить від впливу комплексу різнорідних факторів (соціальних, психологічних, організаційно-педагогічних), а також потребує врахування специфічних вимог.

Визначені якості особистості, які впливають на розвиток творчого мислення учнів початкової школи, де пріоритетним завданням є формування в учнів повноцінних умінь і навичок, бажання і вміння вчитися. Для цього потрібно постійно розвивати творче мислення молодших школярів. Педагоги сьогодення стверджують, що творче мислення перш за все повинно бути хоча б мінімально теоретичним. Тобто розвиток теоретичного мислення закладає міцний фундамент для розвитку мислення взагалі. Звідси випливає тезис – початкова освіта має будуватись на теоретичній основі. Цим вимогам задовольняє система розвивального навчання.

Було зроблено висновок, що повноцінна навчальна діяльність можлива тільки за умов теоретичного мислення, у процесі розв’язання поняттєвих задач. Саме тому навчальну діяльність учнів потрібно спеціально будувати після приходу їх до школи [6, 96].

Отже, спершу вчитель бере на себе функцію її організації, послідовно формуючи належні дії пошуку, моделювання, контролю, оцінювання. Згодом окремі компоненти діяльності переходять до самих дітей і стають характеристиками їхньої психіки. Процес повинен бути організованим так, щоб створити ті умови, які б найліпше сприяли розвитку творчого потенціалу особистості.