2.3 Сутність експлуатаційної програми підприємств готельного типу

План експлуатаційно-фінансової діяльності підприємства готельного типу включає такі розділи:

• експлуатаційна програма (програма використання номер­ного фонду);

• план доходу від експлуатаційної (основної) діяльності, додаткових послуг і допоміжних підрозділів;

• план щодо праці і заробітної плати;

• план витрат на готельні послуги (плановий кошторис витрат);

• план прибутку від усіх видів діяльності;

• прогноз грошових потоків;

• план підвищення якості експлуатаційної діяльності;

• заходи щодо забезпечення виконання плану експлуатацій­но-фінансової діяльності.

Експлуатаційна програма є вихідним розділом плану госпо­дарської діяльності підприємства, яке надає послуги з розміщення туристів. Цей розділ за суттю аналогічний виробничій програмі будь-якого підприємства, але відрізняється методологією розробки.

Експлуатаційна програма складається на основі кількості місць для розміщення (проживання) гостей, що передбачається в плановому періоді. Вона виражається в натуральних і вартісних по­казниках. Натуральним показником експлуатаційної програми є кіль­кість ліжко-діб, а вартісним - виручка (дохід) від реалізації послуг з розміщення клієнтів.

Плануванню експлуатаційної програми передує аналіз, у про­цесі якого оцінюється ряд показників, характерних для оцінки експлуатаційної потужності підприємства.

До таких показників відносяться;

– місткість (ємність) об'єкта розміщення або одноразова місткість підприємства;

– кількість днів у періоді;

– пропускна спроможність готелю або кількість ліжко-діб в інвентарі;

– кількість ліжко-діб простоїв;

– кількість ліжко-діб в експлуатації;

– показники завантаження ємності готелю;

– кількість ліжко-діб наданих;

– середня тривалість перебування клієнта;

– кількість клієнтів підприємства за рік.

Місткість (ємність) об'єкта розміщення або одноразова місткість підприємства виражається кількістю спальних місць або кількістю місць в інвентарі і розраховується за формулою:

Кількість днів у періоді залежить від сезонності експлуатації готельного підприємства. Якщо готель функціонує цілий рік, то кількість днів у періоді приймають рівною 365 дням; якщо підприємство функціонує тільки в теплий період року, то цей показник дорівнює тривалості даного періоду у днях і т.ін.

Пропускна спроможність готелю або кількість ліжко-діб в інвентарі визначається як добуток одноразової місткості підприємства на кількість днів у періоді за формулою

Цей показник характеризує можливу пропускну спромож­ність готелю за умови повного завантаження всього номерного фон­ду. Потенційна пропускна спроможність ви­ступає верхнім обмеженням планових показників експлуатаційної програми готелю.

Збільшення номерного фонду за рахунок реконструкції та нового будівництва планується окремо. Кількість ліжко-діб в інвентарі для додаткових місць, які введені в експлуатацію після завершення реконструкції або нового будівництва кі введені в екмплуатуцію 0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 необхідно розраховувати враховуючи період їх використання, виходячи з планового періоду введення додаткових місць в експлуатацію.

Практика показує, що повне завантаження потенціалу спаль­них місць у готелях має характер верхньої межі в розрахунках. Реа­льно таке завантаження неможливе, оскільки завжди виникають вимушені простої, пов'язані не тільки з відсутністю попиту, а й з капітальним ремонтом, реконструкцією, поточним ремонтом та ін­шими причинами. Тому розраховується кількість ліжко-діб простоїв.

Кількість ліжко-діб простоїв припускає вибуття з експлуатації частини номерного фонду на певну кількість днів через проведення ремонтних робіт, робіт з реконструкції, тощо.. При плануванні простоїв через ремонт або ре­конструкцію використовуються графіки їхнього проведення. До днів вимушеного простою при плануванні іноді відносять деякі святкові дні, зокрема сімейного (домашнього) характеру, наприклад, різдвяні свята, новий рік.

Кількість ліжко-діб в експлуатації визначається як різниця між кількістю ліжко-діб в інвентарі й кількістю ліжко-діб простоїв.

Показники завантаження ємності готелю використовуються при аналізі й обґрунтовуються на плановий період. До цих показ­ників відносяться:

1) рівень (коефіцієнт) завантаження номерного фонду готелю , який роз­раховується за формулою:

де – кількість реалізованих (планових) номерів;

– кількість номерів, які пропонуються для продажу.

Цей коефіцієнт дає можливість порівняти рівень завантажен­ня готелю за ряд років, а також зіставити з завантаженням інших готелів з різними експлуатаційними характеристиками, насамперед, з конкурентами;

2) коефіцієнт завантаження спальних місць :

де – кількість ліжко-діб наданих за певний період;

– кількість ліжко-діб в експлуатації за певний період.

Коефіцієнт завантаження спальних місць для курортних підприємств цілорічної дії коливається у діапазоні 50-65%;. для готельних підприємств великих міст – 65-80%; для курортних підприємств сезонної дії – 70-95%. .

Наведені коефіцієнти можуть застосовуватися для оцінки ефективність викорис­тання ємності не тільки окремих суб'єктів готельного господарства, а й наявного готельного фонду країни або регіону.

Результати аналізу ефективності використання ємності конк­ретного підприємства розміщення туристів у динаміці та перспек­тиви розвитку туристського бізнесу в країні (регіоні) дають підста­ви для розробки його експлуатаційної програми. Сутність розробки цієї програми полягає у визначенні можливого рівня завантаження ємності готелю і розрахунку на його підставі такого показника, як кількість ліжко-діб наданих.

Кількість ліжко-діб наданих (виробнича програма) визначається як добуток коефіцієнта завантаження спальних місць і кількості ліжко-доби в експлуатації.

Розрахована таким способом потенційна кількість ліжко-діб наданих, повинна узгоджуватися з маркетинговими прогнозами ринкового попиту на запропоновані готельні послуги.

Слід зазначити, що визначення втрат планової пропускної спро­можності готелю через падіння попиту – дуже складна проблема маркетингових досліджень. Визначена потенційна кількість ліжко-діб наданих коригується на величину простоїв спальних місць, обумовлених недостатнім попитом.

Важливим етапом розробки експлуатаційної програми є її роз­поділ за кварталами і місяцями. Особливе місце при цьому розподілі має врахування сезонності попиту, що диктує сезонну хвилю реаліза­ції послуг підприємств розміщення туристів. Тому використовуються коефіцієнти нерівномірності туристських потоків.

Середня тривалість перебування в готелі визначається виходячи з аналізу даних по готелю за ряд попередніх років, а також маркетингових прогнозів попиту на послуги конкретного підприємства. У курортних готелях (пансіонатах, санаторіях) середня тривалість перебування коливається у межах від 7 до 14 днів; у ділових готелях, мотелях – від 3 до 5 днів і т. ін.

Кількість клієнтів підприємства на рік визначається як відношення показника кількості ліжко-діб наданих до середньої тривалості перебування клієнта в готелі.