46. Види банківських рахунків.

З метою зберігання коштів і здійснення розрахунків банки відкривають підприємствам, організаціям і установам різних форм власності, залежно від характеру їх діяльності та джерел фінансування, різні рахунки: поточні, вкладні (депозитні), карткові, інвестиційні кореспондентські та ін.

Поточні рахунки відкриваються банком клієнтам на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

- рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

- поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

- поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

- поточні рахунки виборчих фондів;

Карткові рахунки - це поточні рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками, а також інші операції, визначені Положенням про порядок емісії платіжних карток, здійснення операцій з їх застосуванням, затв. постановою Правління НБУ від 19 квітня 2005 р. № 137.

Банки відкривають зазначені рахунки на умовах договору в порядку, встановленому вищезазначеною Інструкцією про відкриття рахунків, та з урахуванням особливостей відкриття карткових рахунків.

У Національній системі масових електронних платежів (НСМЕП) використовуються платіжні картки, які є носіями двох платіжних інструментів - електронного чека і електронного гаманця. Для використання електронного чека клієнту відкривають поточний рахунок (або використовують вже відкритий) та консолідований картковий рахунок для кожного клієнта окремо. Консолідований картковий рахунок відкритий для всіх емітованих банком електронних гаманців.

У практиці банківського обслуговування застосовуються і тимчасові рахунки, що відкриваються підприємствам, які споруджуються, установам та господарським товариствам для зарахування частини коштів, що вносяться для формування статутного капіталу. Щоб відкрити тимчасовий рахунок господарському товариству слід подати рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису у проведенні грошових операцій за цим рахунком, заяву про відкриття тимчасового рахунка, підписану уповноваженою особою, картки із зразками підписів, відбитка печатки та копію установчого договору, засвідчену нотаріально (якщо засновником є фізична особа). Після державної реєстрації такого господарського товариства та надання йому статусу юридичної особи тимчасовий рахунок перетворюється на поточний.

Відповідно до Правил НБУ про відкриття і закриття рахунків у національній та іноземних валютах новостворювані банки відкривають накопичувальні рахунки. Такі рахунки використовуються для акумулювання (у випадках, передбачених чинним законодавством) коштів засновників новостворюваного банку з метою формування статутного капіталу банку до часу їх внесення на такий рахунок, відкритий у НБУ або в територіальному управлінні НБУ за місцем створення банку.

Значного поширення в банківській практиці набули вкладні (депозитні) рахунки1. Термін "депозит" у перекладі з латинської означає відкладення, зберігання. Вкладні (депозитні) рахунки відкриваються банком на договірній основі для зберігання грошей, які клієнти банку передають в управління на встановлений строк або без зазначеного строку. За зберігання клієнтами грошей в банку нараховуються визначені відсотки (доход) відповідно до умов договору.

До вкладних (депозитних) рахунків належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" для накопичення заощаджень на виплату пенсій.

З метою залучення інвестицій та створення сприятливих умов для здійснення розрахунків використовуються інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам - інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Договірні відносини між кредитними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, мають назву кореспондентських відносин. В широкому розумінні кореспондентські відносини є формою співробітництва між двома банками і походять від латинського слова "кореспондент" - бути відповідним. Кореспондентський рахунок банку - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкам здійснюється шляхом встановлення між ними кореспондентських відносин в порядку, що визначається НБУ, та на підставі відповідного договору.

В Україні існують кореспондентські рахунки між комерційними банками, НБУ і комерційними банками, а більшість банків установили кореспондентські відносини з іноземними банками.

Розвиток зовнішньоекономічних відносин між підприємствами й організаціями, забезпечення безперебійних розрахунково-платіжних операцій господарюючих суб'єктів зумовили необхідність утворення на підприємствах, в організаціях спеціального валютного фонду. Зазначені кошти в іноземній валюті зберігаються на банківських рахунках в іноземній валюті і використовуються для здійснення експортно-імпортних операцій підприємств, на потреби виробничого і соціального розвитку.

Згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" підприємства, організації, а також фізичні особи - підприємці для зберігання валютної виручки та проведення розрахунків мають право відкривати в комерційних банках банківські рахунки в іноземній валюті (поточні та депозитні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства в безготівковій та готівковій іноземній валюті під час поточних операцій, визначених законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного договору між власником рахунку і банком на зазначений у договорі строк.

Однак порядок здійснення валютних операцій з таких рахунків регулюється державою і становить частину її валютної політики. Останнім часом спостерігається послаблення валютної монополії держави на здійснення операцій з валютними цінностями, розширюються права підприємств на використання валютної виручки з таких рахунків.

У банківській практиці широко застосовується і такий вид рахунків, як мультивалютні рахунки, на яких обліковують кошти у національній та іноземній валютах. Відкриття таких рахунків є перспективним і вигідним як для банків (скорочується кількість рахунків), так і для клієнтів (зменшуються витрати на відкриття рахунків). Наявність таких рахунків дає змогу уникнути витрат під час купівлі та продажу валют та забезпечити захист від несприятливих змін валютних курсів.

У разі реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, поділу, перетворення), зміни її назви, а також у разі перереєстрації юридичної особи-підприємця поточний рахунок закривається. Для відкриття нового поточного рахунку юридична особа зобов'язана знову подати до установи банку передбачені законодавством документи. Після проведення перереєстрації суб'єкта підприємництва видається нове свідоцтво про реєстрацію, що є підставою для відкриття банківського рахунку.