Сутність та зміст кризи розвитку підприємства.
Економічний механізм виникнення та розгортання кризи розвитку підприємства.
Банкрутство як апогей кризи розвитку п-тва: сутність та механізм державного регулювання.
Зовнішня реорганізація неплатоспроможності підприємства.
Зовнішня реорганізація підприємства об'єднує такі форми реорганізації, як злиття та приєднання. їх виділення в один тип є доцільним, враховуючи схожі ознаки, що їм притаманні, наявність іншого підприємства-партнера та об'єднання з ним для ведення спільного бізнесу. На підтвердження цього варто відзначити і той факт, що в зарубіжній літературі злиття та приєднання не виокремлюються як форми реорганізації. Для характеристики процесів об'єднання в країнах ЄС використовується термін merger, під яким розуміється об'єднання двох компаній, при якому одна з них втрачає свою марку („вливание, присоединение"). У США аналогічні угоди характеризуються терміном consolidation, зміст якого ідентичний українському розумінню суті „злиття". У сучасному корпоративному менеджменті прийнято виділяти різноманітні типи злиття компаній [163, 208, 221, 234]. Найбільш важливими ознаками типології цих процесів є: характер інтеграції компаній; національна належність компаній, що об'єднуються; ставлення компаній до злиття; спосіб об'єднання потенціалу; умови злиття; механізм злиття. За характером інтеграції компаній вирізняють такі: горизонтальне злиття - об'єднання компаній однієї галузі, які виробляють однаковий товар чи виконують однакові стадії виробництва; вертикальне злиття - об'єднання компаній різних галузей, що пов'язані технологічним процесом виробництва, тобто розширення компанією-покупцем своєї діяльності або на попередні виробничі стадії, або на наступні, аж до реалізації продукції кінцевому споживачеві; родові злиття - об'єднання компаній, які виробляють взаємопов'язані товари; конгломеративні злиття - об'єднання компаній різних галузей без наявності виробничої спільності, тобто злиття фірми однієї галузі з фірмою іншої, яка не є ні постачальником, ні споживачем, ні конкурентом, і у рамках конгломерату компанії, що об'єднуються, не мають ні технологічної, ні цільової спільності з основною діяльністю фірми-інтегратора. Можна виділити три різновиди конгломеративного злиття: злиття з розширенням продуктової лінії, тобто злиття неконку-руючих продуктів, канали реалізації та процес виробництва яких подібні; злиття з розширенням ринку, тобто придбання додаткових каналів реалізації продукції, в нових районах збуту, які раніше не обслуговувались; чисті конгломеративні, що не передбачають спільності. Залежно від національної належності об'єднуваних компаній виділяють: • національні злиття - об'єднання компаній, які знаходяться в рамках однієї держави; • транснаціональні - злиття компаній, які знаходяться у різних дер жавах, придбання компаній в інших державах. Враховуючи глобалізацію господарської діяльності, у сучасних умовах характерною ознакою стає злиття та поглинання не тільки компаній різних держав, але й транснаціональних корпорацій. Залежно від ставлення керівництва персоналу до угоди про злиття можна виділити: дружні злиття, за яких керівний склад та акціонери обох компаній підтримують цю угоду; ворожі злиття, за яких керівний склад цільової компанії не згоден з угодою та виконує ряд протизагарбних дій; у цьому випадку компанія, що є покупцем, має вчиняти на ринку цінних паперів дії проти цільової компанії з метою її поглинання. Залежно від способу об'єднання потенціалу в зарубіжній практиці виділяють такі типи злиття: корпоративні альянси - це об'єднання двох або кількох компаній, що сконцентровані на окремому напрямі бізнесу, що забезпечує отримання синергічного ефекту, в інших видах діяльності фірми діють самостійно; корпорації'- цей тип злиття має місце тоді, коли об'єднуються всі активи фірм, які залучаються до угоди. У свою чергу, залежно від того, який потенціал у перебігу злиття об'єднується, можна виділити: виробничі злиття - це злиття, за якого об'єднуються виробничі потужності двох або кількох компаній з метою отримання синергічного ефекту за рахунок збільшення масштабів діяльності; чисто фінансові злиття - це злиття, за якого компанії, що об'єднуються, не діють як одне ціле, при цьому не очікується виробничої економії, але має місце централізація фінансової політики, яка сприяє посиленню позицій на ринку цінних паперів, у фінансуванні інноваційних проектів тощо. Залежно від умов злиття виокремлюються: • злиття на паритетних умовах (50/50); • злиття на непаритетних умовах (поглинання), за якого власники компанії, що поглинається, втрачають реальні можливості управління у зв'язку з невеликою часткою власності, якою вони володіють (менше ініціативного пакета власності - 25%).
Реструктуризація боргів підприємства.
Однією з ефективних форм відновлення платоспроможності є реструктуризація боргу. Вона може передбачати зміну термінів виконання зобов'язань, норми і виду відсотка за користування кредитом, форми погашення позики, порядку нарахування і розміру штрафних санкцій за порушення умов договору. При реструктуризації боргу складається угода. В її змісті можуть відображатися: умови мораторію або угода про відстрочення, за якою кредитори подовжують термін виконання боргових зобов'язань; угода про квоту, згідно якої кредитори відмовляються від частини своїх вимог; угода про ліквідацію, яка передбачає передачу майна у вигляді оплати за зобов'язаннями. Реструктуризація боргів є одним з інструментів здійснення антикризового управління, тому що її можна використовувати коли підприємство знаходиться не в кризовому стані. Однак не стабільна ситуація дає більше можливостей для реалізації даного інструменту, бо можна оправдати певні форми проведення реструктуризації, які в звичайному стані недопустимі. Практичний інструментарій реструктуризації боргів не обмежується лише зміною розмірів, порядку та термінів виконання прийнятих зобов’язань, а й може змінювати матеріальну форму їх виконання, пропонують використовувати нижче наведені інструменти. Метод реструктуризації боргу у формі відступного припускає обмін активів компанії на різні поступки з боку кредиторів. При цьому підприємство не обмежується тільки своєю продукцією, а може пропонувати будь-які активи, які знаходяться в його власності, у тому числі активи невиробничого характеру. Даний метод реструктуризації боргів найбільш приймаємо для підприємств, які мають значні основні фондиї, що не використовуються в повному об'ємі, що знаходяться в оренді або під консервацією. Альтернативою відступної реструктуризації є їх продаж для погашення боргів підприємства. Одним з різновидів відступної реструктуризації є звільнення від сплати боргу шляхом обміну на пакет акцій підприємства або частку в статутному фонді. В першому випадку об'єктом угоди виступають акції діючих власників або акції, які знаходяться у розпорядженні підприємства і які можуть бути переданий кредиторам за зобов'язаннями. В другому випадку погашення заборгованості приймає форму внесків на поповнення статутного фонду або придбання акцій додаткової емісії. Цей метод реструктуризації зацікавить кредиторів, вимоги яких складають високу питому вагу в загальному об'ємі боргів підприємства. З його допомогою посилюється мотивація кредиторів, які зацікавлені в розширенні сфери своєї діяльності або отриманні додаткового ефекту синергізму від взаємодії споріднених видів діяльності. Проведення реструктуризації боргів шляхом придбання дисконтних вимог до кредитора з наступним взаємозаліком такі дії: Вилуплення вимог до кредитора підприємства у третіх осіб з подальшим проведенням взаємозаліку. Особливість такого рішення становлять умови на яких проводиться викуп, вони мають не суперечити стабілізаційній програмі, що здійснюється на підприємстві. При здійсненні конвертації боргу у статутний капітал можна використовувати два шляхи: розширення статутної фундації та продаж власниками своєї частки пакету акцій. Дані способи не є строго визначені усі деталі з’ясовуються при ухваленні та при переговорах з потенційними покупцями акцій. Одним з методом реструктуризації боргу, який дозволяє змінити форму оплати зобов'язань на вексель є переоформлення кредиторської заборгованості на вексельні зобов'язання. Вексель є новим борговим зобов'язанням, яке повинне бути виконаний відповідно до встановлених термінів і, як правило, з виплатою менших відсотків, яке звільняє підприємство від сплати боргу в цьому періоді і сприяє поліпшенню показників ділової активності компанії. Даний метод реструктуризації більшою мірою відповідає інтересам тих кредиторів, які, по-перше, розуміють, що іншого інструменту захисту їх вимог не існує унаслідок недостатності активів неплатоспроможного підприємства і високої вірогідності початку судових процедур, а по-друге, мають нагоду використовувати вексель як платіжний документ. На нашу думку реструктуризацію боргів можна також здійсняти шляхом укладення форвардних контрактів з фіксованою ціною на майбутні поставки товарів, але за умови що контрактна ціна буде визначатись з урахуванням собівартості виробництва і не буде нижчою. Якщо кредитори зацікавлені в даній продукції, їм пропонують зарахувати борг підприємства-боржника як завдаток на довгострокові поставки цієї продукції. Таким чином, оптимізація поведінки підприємства в умовах збиткової діяльності концентрується на управлінні прибутком санації. Її формування включає комплекс організаційно-правових змін на рівні емітентів власного капіталу і боргових зобов'язань.