Словотвір

Основа

Наступним етапом є ознайомлення дітей із поняттям «основа слова». Тут важ­ливо показати дітям, що основа є незмінною частиною, яка передає його основне значення: калина, білий, дорослих.

Слово основа походить від слова снувати, тобто мотати, намотувати основу тканини, плести петлі. Без такої основи не може існувати тканина, а без основи слова — саме слово.

Ознайомити з поняттям «основа», а потім закріпити знання дітей можуть допомогти, наприклад, такі вправи:

— Поміркуйте, чи може слово складатися тільки із закінчення. Як ви зро­зумієте таке речення: На городі ростуть ...и й ...и? Що може рости на городі? (Помідори й огірки, баклажани й кабачки). Яку частину слів потрібно додати, щоб усе стало зрозумілим? Чи важливою є ця частина? Чому?

— Доберіть слова за їхніми закінченнями: ...а, ...у, ...ою. Чому ви дібрали різні слова? (Слова з різними основами можуть мати ті самі закінчення).

— На уроках математики ви звикли розв'язувати задачі. А от спробуйте розв'язати мовну задачу.

— Спишіть. Визначте у словах основу і закінчення. Тато, мама, бабуся, сестра, дядько.

Про що ви можете розповісти, використовуючи подані у вправі слова? Роз­кажіть. Якщо потрібно, додайте назви інших членів вашої родини.

Ознайомлення третьокласників з частинами основи передбачає формування в них понять про корінь, префікс і суфікс, оволодіння способами визначення кожної з морфем. Вільно користуватись новими лінгвістичними термінами учні зможуть лише після активних спостережень під керівництвом учителя за ознаками префіксів і суфіксів, після виконання значної кількості аналітичних і конструктивних вправ словотворчого характеру.

Корінь

Розпочинаючи вивчення кореня слова, учитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь — головна частина слова, яка обов'язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення:

— слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або спільнокоре-невими;

— слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній). Це дає змогу запобігти помилковому орієнтуванню учнів тільки на семантичну близькість слів;

— слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються спіль-нокореневими, бо в них різні корені (смислові частини), наприклад, гора і горе. Така робота дозволяє запобігти помилці, пов'язаній з орієнтуванням тільки на структурну близькість;

— у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує ціла низка чергувань голосних і приголосних у корені), наприклад, вхід — ходити — ходжу.

Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти спільнокореневі слова школа, школяр і форми того ж слова школа — школи — школі.

У процесі вивчення кореня слова діти повинні усвідомити, що головний спосіб виділення кореня полягає в доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньої спільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим спо­собом не так просто. Цього дитину потрібно спеціально навчати.

Корінь слова вивчається в певній послідовності. Спочатку на основі порів­няння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а спо­ріднені слова називаються ще й спільнокореневими (2 клас).

На цьому етапі формування поняття «корінь слова» можна використати такі, наприклад, завдання:

— Порівняйте слова: гриб, грибок, грибний, подумайте, що між ними спіль­ного, а чим вони відрізняються одне від одного.

— Згрупуйте слова за однією з можливих ознак, поясніть, як ви згрупували слова: сад, парк, лісник, садівник, ліс.

-— Вам дається частина слова дуб-. Спробуйте здогадатися, яке слово з цією частиною було задумане.

Діти ознайомлюються з терміном «корінь». На цьому етапі засвоєння поняття «корінь слова» учні виділяють такі його істотні ознаки, як наявність у спільнокореневих словах спільної смислової і звукової частини.

Важливо також показати дітям, що слова, які називають фактичних ро­дичів, не завжди є спільнокореневими. Цьому сприяє, скажімо, виконання такої вправи: